01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
23.11.09 р. № 8/80
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Шевченко В. Ю. (доповідач по справі),
суддів:
Мостової Г. І.
Шкурдової Л. М.
ссекретар судового засідання Лебедєва С.В.,
В судове засідання з'явились:
від позивача: Ахметова С.М. -представник за дов. б/н від 26.08.2009 р.;
Козаченко І.В. -директор;
від відповідача: Марченко Н.В. - представник за дов. №88 від 02.10.2009 р.;
Вербицька П.А. -представник за дов. №88 від 02.10.2009 р.;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Промспецмонтаж” на рішення господарського суду Полтавської області від 25.06.2009р.
по справі №8/80 (суддя Плеханова Л.Б.)
за позовом Приватного підприємства „БТФ Пальміра”,
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промспецмонтаж”,
про стягнення 41813,17грн.,
Приватне підприємство „БТФ Пальміра” звернулося до господарського суду Полтавської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промспецмонтаж” пені, 3% річних, інфляційних витрат та штрафу на загальну суму 41813,17грн. (а.с.2-6).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.06.2009р. по справі №8/80 позовні вимоги задоволено частково (а.с.26-27). Рішення мотивовано тим, що в межах справи № 13/377 судом встановлений факт існування заборгованості відповідача перед позивачем по договору поставки № 01/07-04 від 07.04.2008 р.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Полтавської області від 25.06.2009р., відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач, згідно ст.96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення господарського суду Полтавської області від 25.06.2009р. у справі №8/80, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Під час апеляційного провадження представники відповідача апеляційну скаргу підтримали, а представники позивача заперечували проти скарги.
Постанова по справі проголошена після перерви, оголошеній в судовому засіданні 02.11.2009 р.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників учасників провадження, судова колегія апеляційного суду виходить із наступного.
Позов „БТФ Пальміра” обґрунтовується тим, що рішенням господарського суду Полтавської області від 16.12.2008р. по справі №13/377 був підтверджений факт існування у ТОВ „Промспецмонтаж” перед позивачем заборгованості за поставлену продукцію в сумі 109313,86грн. (а.с.8-9).
Позивач наполягає, що зазначена заборгованість в сумі 109313,86грн. стягнута на виконання договору поставки №01/07-04 від 07.04.2008р., укладеного ПП „БТФ Пальміра” та ТОВ „Промспецмонтаж”.
За даним договорам позивач зобов'язався передати відповідачу товар партіями згідно замовлень, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар впродовж 2 банківських днів з дати виставлення рахунку позивача (а.с.10-12).
Згідно п.2.4 договору №01/07-04, факт приймання-передачі продукції за якістю та кількістю підтверджується видатковими накладними.
Відповідно п.3.3 договору №01/07-04, оплата в розмірі 100% за кожну поставку продукції здійснюються відповідачем згідно рахунку позивача.
За рішенням господарського суду Полтавської області від 16.12.2008р. по справі №13/377 з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість в сумі 109313,86грн. по розрахункам за одержаний товар. Питання про застосування штрафних санкцій в межах тієї справи не вирішувалося.
В межах розглядаємої справи позивач наполягає на стягненні з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату вказаного боргу на загальну суму 41813,17грн., в тому числі 13081,72грн. пені, 2605,56грн. 3% річних, 15194,59грн. інфляційних витрат, 10931,30грн. штрафу, 2500,00грн. витрат на юридичні послуги.
Відповідач апеляційну скаргу та доповнення до неї обґрунтовує тим, що позивач безпідставно нарахував, а місцевий суд неправомірно стягнув суму пені, інфляційних витрат, 3% річних та штрафу на підставі договору поставки №01/07-04 від 07.04.2008р. Відповідач спростовує, що заборгованість в сумі 109313,86грн., яка стягнута за рішенням суду від 16.12.2008р. по справі №13/377, виникла внаслідок невиконання договору №01/07-04.
Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд повторно розглядає справу та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого суду має бути скасоване частково.
Вимоги про стягнення з відповідача 13081,72грн. пені та 10931,30грн. штрафу, нараховані позивачем на заборгованість 109313,86грн. з посиланням на договір №01/07-04 від 07.04.2008р., не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як зазначено в позовній заяві ПП БФ “Пальміра”, на підставі якої була порушена справа №13/377, відповідач на протязі з 14.04.2008р. по 20.10.2008 р. згідно з домовленості з позивачем замовляв партіями цемент і зобов'язався оплачувати його вартість. Оскільки заборгованість погашена не була, позивач звернувся з відповідною вимогою, а подальшому з позовом до суду. В прохальній частині позовної заяви про стягнення з відповідача 109313,86 грн. заборгованості, позивач як підставу для задоволення позову зазначає рахунки на оплату. Будь-яке посилання на договір №01/07-04 як на підставу для виникнення боргу в позовній заяві по справі №13/377 відсутнє (а.с. 227-228).
Вимогу про сплату заборгованості в сумі 109313,86 грн. позивач також обґрунтовує наявністю боргу по зобов'язанням, які виникли між ним та відповідачем на підставі видаткових накладних, підписаних обома сторонами та рахунків. Вимога місить посилання на ст. 530 ЦК України та зазначає що відповідач має погасити заборгованість в 7-денний термін і не містить жодних посилань на факт порушення відповідачем договору (а.с.222-224).
В рішенні господарського суду Полтавської області від 16.12.2008р. по справі №13/377 перелічені номера рахунків та накладних, на підставі яких між сторонами виникли господарські зобов'язання, а у відповідача утворилася заборгованість, а саме: №21/04/08 від 21.04.2008р., №14/08/08 від 14.04.2008р., №3/1-12 від 03.06.2008р., №24/06-08 від 24.06.2008р., №7 від 05.07.2008р., №14 від 11.07.2008р., №10/1 від 07.07.2008р., №18 від 15.07.2008р., №34 від 28.07.2008р., №43 від 04.08.2008р., №50 від 15.08.2008р., №52 від 12.08.2008р., №53 від 12.08.2008р., №55 від 14.08.2008р., №57 від 15.08.2008р., №58 від 19.08.2008р., №73 від 02.09.2008р., №74/1 від 04.09.2008р., №79 від 04.09.2008р., №80 від 12.09.2008р., №85 від 17.09.2008р., №86 від 18.09.2008р., №90 від 23.09.2008р., №92 від 25.09.2008р., №95 від 27.09.2008р., №102 від 03.10.2008р., №107 від 07.10.2008р., №110 від 10.10.2008р., №113 від 14.10.2008р., №127 від 20.10.2008р., №109 від 20.10.2008р.
В рішенні від 16.12.2008р. по справі №13/377 констатовано що заборгованість в сумі 109313,86грн. стягується з підстав порушення відповідачем зобов'язання по оплаті товару поставленого на його замовлення. Вказане рішення також не містить жодного посилання на договір №01/07-04 від 07.04.2008р та на те, що борг в сумі 109313,86грн., стягується в зв'язку із порушенням цього договору.
Таким чином, твердження позивача про те що рішенням господарського суду Полтавської області від 16.12.2008р. по справі №13/377 підтверджений факт утворення боргу в сумі 109313,86грн. в зв'язку з невиконанням відповідачем договору №01/07-04 від 07.04.2008р., спростовується матеріалами справи.
На виконання ухвали апеляційного суду від 24.07.2009р., позивачем надані копії рахунків, які були підставою для оплати одержаного відповідачем цементу. Вказані рахунки не містять посилання на те що їх виставлення відбулося на виконання договору №01/07-04 від 07.04.2008р.
Крім цього, відповідно до п. 1.2 договору №01/07-04 від 07.04.2008р. та додатку №1 до договору, сторонами були узгоджено що загальна кількість продукції яка підлягає поставці в межах даного договору, складає 2 тонни на суму 2050,00грн. (а.с.13). Позивачем не надано жодних додаткових угод до договору №01/07-04, які б свідчили про узгодження сторонами поставки товару на будь-яку більшу суму, зокрема на суму 109313,86грн.
Таким чином, ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження позивач не надав належних доказів того, що заборгованість в суму 109313,86грн., яка стягнута з відповідача на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.2008р. по справі №13/377, виникла в зв'язку з порушенням умов договору №01/07-04 від 07.04.2008р.
Відповідно ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.1 та 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Отже, неустойка (пеня, штраф), передбачена п.4.2, 4.3 та 4.4. договору №01/07-04 від 07.04.2008р. не можуть бути застосовані для тих правовідносин, виникнення яких в межах цього договору, позивачем недоведене.
Таким чином, в частині стягнення з відповідача 13081,72грн. пені та 10931,30грн. штрафу позов задоволенню не підлягає.
Задоволення вказаної вимоги місцевим судом є наслідком невірного застосування норм матеріального права і в цій частині оскаржене рішення підлягає скасуванню.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2605,56грн. 3% річних, 15194,59грн. інфляційних витрат підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частина 2 статті 625 ЦК України перебачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.12.2008р. по справі №13/377 встановлено, що заборгованість в сумі 109313,86грн., виникла станом на 20.10.2008р. Позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу в семиденний термін з дня отримання вказаної вимоги.
Під час апеляційного провадження відповідач надав докази того, що зазначена вимога позивача була отримана відповідачем 13.11.2008р.
Отже, саме з 20.11.2008р. відповідачем порушено зобов'язання по сплаті позивачу вартості поставленого товару на суму 109313,86грн., і з цього моменту підлягає стягненню з відповідача інфляційні витрати та 3%річних.
Вимога позивача по стягненню 3% річних та інфляційних витрат які обраховані ним до вказаної дати не ґрунтуються на діючому законодавстві, оскільки підставою для їх стягнення є не договір №01/07-04 від 07.04.2008р., а порушення відповідачем господарського зобов'язання, що виникло внаслідок правочину оформленого відповідними первинними документами.
Апеляційний суд не погоджується посиланнями відповідача на те, що інфляційні витрати та 3%річних підлягають стягненню лише до 16.12.2008р (дати прийняття рішення господарського суду Полтавської області по справі №13/377), оскільки ч.2 ст.625 ЦК України передбачає обов'язок сплати інфляційних витрат та 3%річних за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, з відповідача підлягає стягненню інфляційні витрати та 3%річних за період 20.11.2008р. по 30.01.2009р., тобто до дати погашення заборгованості.
Відповідно до розрахунку інфляційних витрат та 3%річних, стягненню за вказаний період підлягають: 3% річних в сумі 646,90грн. та інфляційні витрати в сумі 6019,31грн.
Таким чином, обгрунтованим є посилання відповідача в апеляційній скарзі та доповненнях до неї на те, що здійснене позивачем нарахування сум інфляційних витрат та 3% річних не відповідає діючому законодавству, а вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково.
Апеляційний суд вважає вірним висновок місцевого суду, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2500,00грн. витрат на юридичні послуги не підлягає задоволенню.
Відшкодування зазначених послуг можливе лише при наявності: представництва інтересів сторони у суді саме адвокатом; наявність угоди між адвокатом, або адвокатським об'єднанням на надання адвокатських послуг при представництві інтересів в суді та стороною по справі; оплата послуг саме адвоката або адвокатського об'єднання згідно вищезазначеного договору про надання послуг адвоката.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про адвокатуру" оплата послуг адвоката здійснюється на підставі договору між юридичною чи фізичною особою та адвокатом чи адвокатським об'єднанням.
Ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження позивач належних доказів (угоди про надання юридичних послуг, докази оплати таких послуг тощо)не надав.
Таким чином, в цій частині рішення місцевого суду діючому законодавству відповідає і залишається без змін.
Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню 646,90грн. 3% річних та 6019,31грн. інфляційних витрат.
В задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 13081,72грн., штрафу в сумі 10931,30грн., 3% річних в сумі 1958,66грн. (2605,56грн.-646,90грн.), інфляційних витрат в сумі 9175,28грн. (15194,59грн.-6019,31грн.) та витрат на юридичні послуги в сумі 2500,00грн. слід відмовити.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Виходячи із наведеного, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 25.06.2009р. має бути скасоване частково.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно ст.ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Промспецмонтаж” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 25.06.2009р. у справі №8/80 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 13081,72грн., штрафу в сумі 10931,30грн., 3% річних в сумі 1958,66грн, інфляційних витрат в сумі 9175,28грн.
3. Постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промспецмонтаж” (36034, м. Полтава, вул. Р. Люксембург, 11/А, код 21043858) на користь Приватного підприємства „БТФ Пальміра” (36034, м. Полтава, вул. Оржицька, 20, код 35581957) 646,90грн. 3% річних та 6019,31грн. інфляційних витрат, 66,48грн. державного мита та 49,69грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
5. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промспецмонтаж” на користь Приватного підприємства „БТФ Пальміра” 13081,72грн. пені, 10931,30грн. штрафу, 1958,66грн. 3% річних, 9175,28грн. інфляційних витрат -в позові відмовити.
6. В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 25.06.2009р. по справі №8/80 залишається без змін.
7. Наказ господарського суду Полтавської області від 06.07.2009р. по справі №8/80 визнати таким що втратив чинність.
8. Видачу виконавчих документів доручити господарському суду Полтавської області.
9. Справу №8/80 повернути до господарського суду Полтавської області.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Шевченко В. Ю.
Судді:
Мостова Г. І.
Шкурдова Л. М.
Дата відправки 25.11.09