01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
05.10.09 р. № 13/31
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Шевченко В. Ю. (доповідач по справі),
суддів:
Шкурдової Л. М.
Тарасенко К. В.
секретар судового засідання Лебедєва С.В.,
В судове засідання з'явилися:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: Лишевський І.І. -представник за дов. № 22 від 05.01.2009р.
розглянувши апеляційну скаргу Холдингової компанії ”АвтоКрАЗ” у формі відкритого акціонерного товариства на рішення господарського суду Полтавської області від 26.05.2009р.
по справі №13/31 (суддя Босий В.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Машбуд”,
до Холдингової компанії „АвтоКрАЗ” у формі відкритого акціонерного товариства,
про стягнення 11116,40грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Машбуд” звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з Холдингової компанії “АвтоКрАЗ” у формі відкритого акціонерного товариства заборгованості в розмірі 11116,40 грн., з яких 9556,80грн. заборгованість за поставлений товар, 921,52 грн. інфляційні витрати, 160,24 грн. 3% річних, 477,84 грн. штраф за ухилення від оплати вартості поставленого товару (а.с.2-4). Позов мотивований тим, що позивач на виконання умов договору № 479РИ здійснив поставку продукції на суму 9556,80грн., за яку відповідач не розрахувався.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.05.2009р. по справі №13/31 позов задоволено частково, з відповідача стягнуто 9556,80грн. заборгованості за поставлений товар, 921,52 грн. інфляційних витрат, 160,24 грн. відсотків річних. В частині стягнення 477,84 грн. штрафу відмовлено (а.с.37-39). Рішення мотивовано тим, що відповідачем не здійснена оплата отриманої від позивача продукції на загальну суму 9556,80грн.
Не погоджуючись із рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.05.2009р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В апеляційній скарзі відповідач наполягає на невірне визначення судом суми 3% річних та інфляційних витрат.
Позивач, згідно ст.96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення господарського суду Полтавської області від 26.05.2009р. у справі №13/31, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с.55-56).
Під час апеляційного провадження представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, а представник позивача заперечував проти скарги.
Представник позивача в судове засідання 05.10.2009 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Його нез'явлення не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія апеляційного суду виходить із наступних обставин.
22.05.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Машбуд” та Холдинговою компанією “АвтоКрАЗ” у формі відкритого акціонерного товариства був укладений договір №479РИ (а.с.9-13), згідно якого позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідача товар згідно з специфікацією (п.2.1 договору), а відповідач оплатити вартість одержаного товару.
Позивач взяті на себе зобов'язання виконав, здійснив поставку продукції виробничо-технічного призначення на загальну суму 9556,80грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000487 від 23.06.2008р., №РН-0000611 від 17.07.2008р.та довіреностями серії НБД №021967 від 20.06.2008р., серії НБД №022471 від 17.07.2008р. (а.с.14-17).
Відповідно п.5.1 договору №479РИ, розрахунки за товар здійснюються по факту поставки з відстрочкою платежу протягом 10 банківських днів.
Відповідач у визначений термін за виготовлену продукцію не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 9556,80грн.
Листом від 03.12.2008р., відповідач повідомив позивача про те, що зазначену заборгованість в сумі 9556,80грн. планує погасити до 30.12.2008р.(а.с.18).
В зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався за поставлену продукцію, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості, інфляційних витрат, 3% річних та штрафу за ухилення від оплати вартості поставленого товару.
Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд повторно розглядає справу та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно ч.1 ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тобто, законодавчий строк - це встановлений законом період часу, протягом якого особа має можливість реалізувати належні їй права, виконати покладені на неї обов'язки тощо.
Пунктом 3.5 договору №479РИ передбачено, що датою поставки вважається дата отримання товару, вказана в накладній.
Відповідно п.5.1 договору №479РИ, розрахунки за отриманий товар здійснюються по факту поставки з відстрочкою платежу протягом 10 банківських днів.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач здійснив свої зобов'язання за договором №479РИ від 22.05.2006р. та поставив товар на суму 9556,80грн. У визначений термін оплата за поставлену продукцію відповідачем здійснена не була, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 9556,80грн.
З урахуванням вимог п.3.5 та п.5.1 договору №479РИ датою виникнення у відповідача обов'язку зі сплати платежу за отриманий товар є 01.08.2008р. (одинадцятий банківський день з моменту поставки останньої партії товару).
Згідно листа від 03.12.2008р. (а.с.18), апеляційної скарги (а.с.46-47) та контррозрахунку від 26.07.2009р. (а.с.53) відповідач не заперечує проти наявності заборгованості перед позивачем.
Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного суду вважає, що місцевий суд прийшов до правильного висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 9556,80грн.
Частина 2 статті 625 ЦК України перебачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Обрахунок суми 3% річних та інфляційних витрат здійснений позивачем діючому законодавству та умовам договору відповідає.
Вимога позивача про стягнення 921,52 грн. інфляційні витрати та 160,24 грн. 3% річних є похідною від вимоги про стягнення боргу за поставлений товар.
Апеляційний суд не приймає до уваги посилання відповідача як на підставу зменшення інфляційних витрат та 3% річних на те, що датою поставки, відповідно до печатки вхідного контролю на видатковій накладній № РН-0000611 є 18.09.2008р., а разом з відстрочкою по оплаті на 10 днів, датою з якої право позивача є порушеним необхідно вважати 29.09.2008р. Вказане посилання позивача не ґрунтується на вимогах закону та умовах договору №479РИ, відповідно до яких нарахування відповідачу суму інфляційних витрат та 3% річних повинно здійснюватися з одиннадцятого банківського дня після отримання товару.
Згідно зі ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, які передбачають що кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами свої доводи та заперечення певними засобами доказування.
Ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження оплата отриманого товару в повному обсязі, доведення якої покладається на відповідача, ним у передбачений законом спосіб не підтверджена.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 9556,80грн. заборгованості, 921,52грн. інфляційних витрат, 160,24грн. 3% річних відповідають діючому законодавству та обґрунтовано задоволені місцевим судом.
Місцевий суд обґрунтовано відмовив у стягненні штрафу за ухилення від оплати товару в сумі 477,84 грн., оскільки договором № 479РИ від 22.05.2006р. штраф за таке порушення в розмірі 5% не передбачений. В цій частині рішення місцевого суду позивачем не оскаржено.
За наведених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 26.05.2009р. у справі №13/31 має бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Полтавської області від 26.05.2009р. у справі №13/31 залишити без змін, а апеляційну скаргу Холдингової компанії „АвтоКрАЗ” у формі відкритого акціонерного товариства - без задоволення.
2. Справу №13/31 повернути до господарського суду Полтавської області.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Шевченко В. Ю.
Судді:
Шкурдова Л. М.
Тарасенко К. В.
Дата відправки 18.11.09