01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
09.11.09 р. № 19/182-09
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Шевченко В. Ю. (доповідач по справі),
суддів:
Шкурдової Л. М.
Тарасенко К. В.
секретар судового засідання Лебедєва С.В.,
В судове засідання з'явилися:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Андрієць І.І. -представник за дов. б/н від 10.08.2009 р.;
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Миронівське” на рішення господарського суду Київської області від 17.08.2009р.
по справі №19/182-09 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом Підприємця ОСОБА_4,
до Відкритого акціонерного товариства „Миронівське”,
про стягнення 9676,16грн.,
Підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Київської області із позовом до Відкритого акціонерного товариства „Миронівське” про стягнення заборгованості, річних відсотків та інфляційних витрат на загальну суму 9676,16грн. (а.с.4). Позов мотивований тим, що відповідач на виконання умов договору №161 не сплатив кошти за виконані позивачем роботи в сумі 6006,00грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 17.08.2009р. позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача 6006,00грн. боргу, 3225.48грн. інфляційних втрат, 444,68грн. 3% річних (а.с.78-80). Рішення мотивоване наявністю у відповідача заборгованості перед позивачем.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 17.08.2009р. та постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач, згідно ст.96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення господарського суду Київської області від 17.08.2009р. у справі №19/182-09, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Під час апеляційного провадження представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, а представник позивача заперечував проти скарги.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження, судова колегія апеляційного суду виходить із наступних обставин.
30.11.2006р. між Підприємцем ОСОБА_4 та Відкритим акціонерним товариством „Миронівське” був укладений договір №161 на інформаційне і рекламне обслуговування (а.с.9). Згідно п.1.1 даного договору, відповідач доручає, а позивач бере на себе зобов'язання надати рекламно-інформаційні послуги в журналі „Нива”.
Відповідно до п.3.2 договору, послуги вважаються виконаними у повному обсязі після виходу видання з друку.
Оплата за виконану роботу здійснюється шляхом перерахування 100% вартості замовлення на рахунок позивача до 20.01.2007р. (п.4.3 договору №161).
Відповідно до п. 5.1 договору він діє до повного виконання сторонами.
Після закінчення строку дії договору сторони складають акт здачі-приймання виконаних робіт. (п.3.1 договору №161).
Позивач взяті на себе зобов'язання виконав повністю, що підтверджується публікацією статті „В тандеме с наукой” в журналі „Нива” №11 за 2006р. (а.с.12-13), договором від 09.07.2005р. між позивачем та ТОВ ВД „Нива” про сумісну рекламно-інформаційну діяльність по організації та підготовки реклами та статей на комерційній основі в журналі „Нива” та іншими матеріалами справи.
Відповідач у визначений договором термін за виконані роботи не розрахувався, в наслідок чого виникла заборгованість по договору 161 в сумі 6006,00грн.
З огляду на зазначені обставини в позовній заяві, позивач наполягає на стягненні з відповідача 9676,16грн., в тому числі 6006,00грн. заборгованості за виконані роботи, 444,68грн. 3% річних та 3225,48грн. інфляційних витрат.
Відповідач проти позову заперечує, відзив на позов та апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що договір між сторонами є неукладеним, оскільки не досягнуто згоди по всім істотним умовам.
Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.
Частина 1 статті 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.
Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст.631 ЦК України, договір набуває чинності (тобто породжує права і обов'язки) з моменту його укладання.
Позивачем надана копія договору №161, згідно якої сторони узгодили всі істотні умови договору даного виду, зокрема, передбачили періодичне видання, в якому має бути розміщені рекламні матеріали (п. 1.1.), вартість послуг (п.4.2.), строк сплати вартості послуг (п.4.3.).
Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду вважає що договір №161 є укладеним та породжує для його сторін права та обов'язки, а посилання відповідача на неукладенність цього договору є безпідставними.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач здійснив свої зобов'язання за договором №161 та виконав роботи на суму 6006,00грн., в т.ч. 0,1% податку на рекламу.
Відповідно п.4.3 договору №161, оплата за виконану роботу здійснюється шляхом перерахування 100% вартості замовлення на рахунок позивача до 20.01.2007р.
У визначений договором термін оплата за виготовлену продукцію відповідачем здійснена не була, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 6006,00грн.
На виконання договору №161 позивачем надіслано відповідачу акт виконаних робіт від 04.01.2007р., згідно якого позивач виконав обумовлені роботи -стаття в журналі „Нива” №11/2006р. вартістю 6006,00грн.(а.с.42-43). Відповідач не заперечує проти того, що отримав зазначений акт, але не підписав його.
Вказану обставину судова колегія не вважає підставою для відмови в позові.
Договір №161 укладений на невизначений термін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань та проведення взаєморозрахунків по ньому (п.5.1.). Як вбачається із змісту п.3.1. цього договору, акт виконаних робіт сторони складають після закінчення дії договору, тобто після виконання кожною із сторін взятих зобов'язань.
Виконання позивачем умов договору №161 підтверджується матеріалами справи. Відповідач надані послуги не оплатив, внаслідок чого виник спір. Таким чином остаточне добровільне виконання сторонами взятих на себе зобов'язань не відбулося, що унеможливило складання акту прийняття виконаних робіт.
Апеляційний суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що 30.11.2006р. сторони підписали та скріпили печатками лише попередній договір.
Відповідно ч.1 ст.635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах встановлених попереднім договором.
Договір №161 від 30.11.2006р., підписаний сторонами і не містить в собі положень, про те що він є попереднім договором, а в майбутньому буде укладено основний договір. У договорі №161 відсутні посилання на те, які саме додаткові умови мають бути врегульовані у основному договорі.
Відповідно до ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, які передбачають що кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами свої доводи та заперечення певними засобами доказування.
Ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що договір № 161 укладався як попередній договір.
Апеляційний суд також вважає безпідставними твердження відповідача про те, що позивач в односторонньому порядку вписав необхідні йому умови у підписаний обома сторонами але не заповнений примірник договору.
Вказане твердження не підтверджене жодним доказом, в тому числі надана відповідачем окрема копія примірника договору № 161 (а.с. 52) не є підтвердженням того що вказаний договір взагалі не укладався, зокрема, шляхом підписання інших його примірників.
Навпаки, під час апеляційного провадження судова колегія оглянула існуючий у позивача оригінал договору № 161 та перевірила його тотожність наявній в справі копії договору (а.с. 9).
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 6006,00грн. заборгованості відповідають діючому законодавству та обґрунтовано задоволені місцевим судом.
Частина 2 статті 625 ЦК України перебачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Обрахунок суми інфляційних витрат та 3% річних здійснений позивачем діючому законодавству та умовам договору відповідає.
Вимога позивача про стягнення 444,68грн. 3% річних та 3225,48грн. інфляційних втрат є похідною від вимоги про стягнення боргу за виконанні роботи, а тому є обґрунтованою.
За наведених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 17.08.2009р. у справі №19/182-09 має бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Київської області від 17.08.2009р. у справі №19/182-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства ”Миронівське” - без задоволення.
2. Справу №19/182-09 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Шевченко В. Ю.
Судді:
Шкурдова Л. М.
Тарасенко К. В.
Дата відправки 18.11.09