01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
12.10.09 р. № 17/1091
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Шевченко В. Ю. (доповідач по справі),
суддів:
Ільєнок Т.В.
Тарасенко К. В.
секретар судового засідання Лебедєва С.В.,
В судове засідання з'явились:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Базальт» на рішення господарського суду Черкаської області від 10.06.2009р.
по справі №17/1091 (суддя Боровик С.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОН-XXI»
до Приватного підприємства «Базальт»
про стягнення 173500,69 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «АТОН-XXI»звернулося до господарського суду Черкаської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Базальт»заборгованості в розмірі 173500,69 грн., з яких 164803,35грн. -основна сума боргу, 8697,34 грн. -пеня за прострочку лізингових платежів, а також 17350,00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката (т.1 а.с.2-3). Позов мотивовано тим, що відповідач порушив умови договорів №249 від 07.09.2007 р., №250 від 07.09.2007 р., №255 від 04.10.2007 р., №256 від 04.10.2007 р., №333 від 12.03.2008 р. щодо сплати лізингових платежів.
Згідно заяв про уточнення позовних вимог вих.№18/05/09-01 від 18.05.2009р., вих.№29/05/09-01 від 29.05.2009р., позивач просив стягнути з відповідача 180070,80грн., з яких: 170653,42грн. основна заборгованість, 9417,38грн. пеня. Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на державне мито, інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та на оплату послуг адвоката (т.1 а.с.117-119, 115).
Рішенням господарського суду Черкаської області від 10.06.2009р. по справі №17/1091 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 170653,42 грн. -сума основного боргу, 9417,38 грн. -пеня за прострочку лізингових платежів, а також 20000,00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката (т.1 а.с.195-196). Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідач свого обов'язку по сплаті лізингових платежів не виконав і на момент розгляду справи заборгованість складає 170653,42грн.
Не погоджуючись із рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 10.06.2009р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд неповно з'ясував обставини справи та невірно застосував норми матеріального права.
Позивач, згідно ст.96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення господарського суду Черкаської області від 10.06.2009р. у справі №17/1091, а апеляційну скаргу - без задоволення (т.2 а.с.13-14).
В судове засідання 12.10.2009р. представники учасників провадження не з'явилися, про час засідання були повідомлені належним чином, а їх нез'явлення не перешкоджає розгляду скарги по суті.
Вивчивши матеріали справи судова колегія апеляційного суду виходить із наступних обставин.
Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ “АТОН-ХХІ” (лізингодавець) та ПП “Базальт” (лізингоодержувач) були укладені аналогічні за правовим змістом договори оперативного лізингу №249 від 07.09.2007р., №250 від 07.09.2007р., №255 від 04.10.2007р., №256 від 04.10.2007р., №333 від 12.03.2008р., за умовами яких позивач зобов'язався передати відповідачу об'єкт лізингу (майно) з метою здійснення останнім підприємницької діяльності на визначений строк, за умовами сплати відповідачем періодичних лізингових платежів (вказані в Додатку № 2). Операція, що здійснюється за даними договорами, визначається сторонами, як оперативний лізинг (оренда) у відповідності до п.п.1.18.2 п.1.18 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (пункт 1.1 договорів).
В пункті 16.2 договорів №249, №250, №255, №256 встановлено, що термін їх дії: з дня їх підписання до повного виконання сторонами своїх зобов'язань і припиняють свою дію 07.09.2011 р., договір №333 від 12.03.2008р. -до 12.03.2012 року; лізингові платежі, за домовленістю сторін відображені в додатку № 1 до договорів, який є його невід'ємною частиною та сплачується в національній валюті України -гривнях (пункт 3.1. договорів); загальна сума лізингової плати, строки та порядок сплати відповідачем лізингових платежів позивачу встановлюються в “Графіку сплати лізингових платежів” (додаток №2 до Договорів), які є невід'ємною частиною договорів.
Сплата лізингових платежів здійснюється відповідачем шляхом перерахування належної суми на розрахунковий (поточний) рахунок позивача (пункт 3.2 договорів).
Сторонами також були укладені Додаткові угоди №1 від 07.09.2007р. до договорів оперативного лізингу №249 та №250 від 07.09.2007р.(т.1 а.с.15-16, 22-23).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав та передав відповідачу майно, а саме: за договором №249 від 07.09.2007р. -бетононасос et M 740 DB”, в комплекті з аксесуарами вартістю 207166,67грн., за договором №250 від 07.09.2007р. -бетононасос M 740 DB”, в комплекті з аксесуарами вартістю 207166,66грн., за договором №255 від 04.10.2007р. -бетононасос M 740 DB”, в комплекті з аксесуарами вартістю 217267,50грн., за договором №256 від 04.10.2007р. -бетононасос M 740 DB”, в комплекті з аксесуарами вартістю 217267,50грн., за договором №333 від 12.03.2008р. -бетононасос M 740 DB”, в комплекті з аксесуарами вартістю 340000,00грн., що підтверджується Актами приймання-передачі (Додаток № 3) -(т.1 а.с.124-128).
У відповідності до п.3.2 договорів, у Додатках №2 до них сторони встановили “Графіки сплати лізингових платежів”(т.1 а.с.14, 21, 28, 34, 40).
Відповідач свої зобов'язання по оплаті лізингових платежів за договорами №249 від 07.09.2007р., №250 від 07.09.2007р., №255 від 04.10.2007р., №256 від 04.10.2007р., №333 від 12.03.2008р. виконав частково, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 29.05.2009р. становила 170653,42грн. (т.1 а.с.56-88).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлялись претензії: №08/01/09-01 від 08.01.2009р., №19/02/09-25 від 19.02.2009р., №26/02/09-01 від 26.02.2009р., №10/03/09-03 від 10.03.2009р., №18/03/09-01 від 18.03.2009р., №25/03/09-01 від 25.03.2009р., №01/04/09-01 від 01.04.2009р., № 02/04/09-03 від 02.04.2009р. (т.1 а.с.41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 54).
Відповідач під час розгляду справи зазначені обставини не спростовував із сумою заборгованості погоджувався. Заперечення на позов та апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує наявністю виняткових обставин що зумовили виникнення боргу, наявність яких місцевий суд, на думку відповідача, не врахував.
Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договорів оперативного лізингу №249 від 07.09.2007 р., №250 від 07.09.2007 р., №255 від 04.10.2007 р., №256 від 04.10.2007 р., №333 від 12.03.2008 р., які містять аналогічні за змістом положення (т.1 а.с.10-40).
Частина 1 статті 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду).
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договорами №249 від 07.09.2007р., №250 від 07.09.2007р., №255 від 04.10.2007р., №256 від 04.10.2007р., №333 від 12.03.2008р. та передав відповідачу майно, що підтверджується актами приймання-передачі, які є Додатками № 3 до договорів (т.1 а.с.124-128).
Відповідач свої зобов'язання за договорами виконав неналежним чином. У визначений “графіками сплати лізингових платежів” термін, лізингові платежі відповідачем здійснені не в повному обсязі, в наслідок чого виникла заборгованість станом на 29.05.2009р. в розмірі 170653,42грн.
Згідно ч.1 та 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно п.11.2.1 договорів №249, №250, №255, №256, №333, у випадку порушення термінів сплати лізингових платежів, передбачених пунктом 3.2. цих договорів, відповідач повинен сплатити позивачу пеню в сумі 0,1% від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожний день прострочки до повного розрахунку.
Обрахунок суми пені здійснений позивачем діючому законодавству та умовам договору відповідає.
Вимога позивача про стягнення 9417,38грн. пені є похідною від вимоги про стягнення боргу за лізингові платежі, а тому є обґрунтованою.
Апеляційний суд вважає безпідставним посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин п.3 ч.1 ст.83 ГПК України та зменшення розміру штрафних санкцій, з наступних підстав.
Згідно ст.551 ЦК України, розмір неустойки, (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пункт 3 статті 83 ГПК України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути мотивовані та обґрунтовані.
Відповідач наполягає на необхідності зменшення суми штрафу посилаючись на те що він не одержав дохід, який мав право одержати, що і позбавило його можливості належним чином виконати зобов'язання перед позивачем.
Зазначене твердження він обґрунтовує постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 р. у справі №6/198, згідно якої ТОВ „Чернігівський завод будівельних матеріалів” звернувся до ПП „Базальт” про відстрочку виконання рішення (а.с.185), яка на думку відповідача, встановила факт, обов'язковий для застосування.
Апеляційний суд не приймає до уваги вказане посилання відповідача, оскільки частини 2-4 статті 35 ГПК України вказують на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін.
Як вірно зазначив місцевий суд, факти встановлені в рішенні по справі №6/198 не можуть мати преюдиціальності, оскільки суб'єктивний склад по справам №6/198 та №17/1091 не є тотожнім.
Отже, місцевий суд прийшов до правильного висновку, що наявна постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 р. у справі №6/198 не є підставою для звільнення ПП “Базальт” від обов'язку виконання своїх зобов'язань перед ТОВ “АТОН-ХХІ” по договорах оперативного лізингу №249 від 07.09.2007р., №250 від 07.09.2007р., №255 від 04.10.2007р., №256 від 04.10.2007р., №333 від 12.03.2008 р.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 180070,80грн., в тому числі 170653,42грн. заборгованість та 9417,38грн. пеня за невиконання зобов'язань по договорах оперативного лізингу №249 від 07.09.2007р., №250 від 07.09.2007р., №255 від 04.10.2007р., №256 від 04.10.2007р., №333 від 12.03.2008р. відповідають діючому законодавству та обґрунтовано задоволені місцевим судом.
Ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження оплата лізингових платежів в повному обсязі, доведення якої покладається на відповідача, ним у передбачений законом спосіб не підтверджена.
Крім того, місцевий суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 20000,00грн., яку позивач отримав на підставі договору про надання адвокатських послуг № 10/03-02 від 10.03.2009 року та додаткової угоди № 1 від 12.05.2009 року до нього, укладеного з адвокатом Кульчицьким Олександром Вікторовичем (свідоцтво № 3270/10 від 22.03.2007 року), і за яким оплатив в сумі 20000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №653 від 13.05.2009 р. (а.с.8, 9, 134-137). Отже, на підставі ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем витрати на послуги адвоката в сумі 20000,00грн.
За наведених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 10.06.2009р. у справі №17/1091 вимогам діючого законодавства відповідає повністю та має бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Базальт»залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 10.06.2009 р. у справі №17/1091 - без змін.
2. Справу №17/1091 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Шевченко В. Ю.
Судді:
Ільєнок Т.В.
Тарасенко К. В.
Дата відправки 13.11.09