01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
05.10.09 р. № 8/41
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Шевченко В. Ю. (доповідач по справі),
суддів:
Шкурдової Л. М.
Тарасенко К. В.
секретар судового засідання Лебедєва С.В.,
В судове засідання з'явились:
від позивача: Зозуль О.Д. -представник за дов. №ню-19 від 01.01.2009р.;
від відповідача: Самоходський С.О. -представник за дов. №59/105 від 31.12.2009р.;
розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»в особі відокремленого підрозділу «Рівенська дирекція залізничних перевезень»на рішення господарського суду Полтавської області від 01.06.2009 року
по справі №8/41 (суддя Плеханова Л.Б.)
за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»в особі відокремленого підрозділу «Рівенська дирекція залізничних перевезень»,
до Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»,
про стягнення 32630,00 грн.
Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця»в особі відокремленого підрозділу «Рівенська дирекція залізничних перевезень»звернулося до господарського суду Полтавської області із заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»штрафу в розмірі 32630,00 грн. (а.с.2-3).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.06.2009р. по справі №8/41 позовні вимоги Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»в особі відокремленого підрозділу «Рівенська дирекція залізничних перевезень»задоволено частково і стягнуто з відповідача 16315,00 грн. штрафу (а.с.45-46). При прийнятті рішення місцевий суд знайшов підстави для зменшення штрафу.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця»в особі відокремленого підрозділу «Рівенська дирекція залізничних перевезень»звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 01.06.2009р. та задовольнити позов повністю (а.с.55-56).
Відповідач, згідно ст.96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення господарського суду Полтавської області від 01.06.2009р. у справі №8/41, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с.64-65).
Під час апеляційного провадження представник позивача апеляційну скаргу підтримав, а представник відповідача заперечував проти скарги.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників учасників провадження, судова колегія апеляційного суду виходить із наступних обставин.
05.10.2008р. відповідачем зі станції Золотнішино Південної залізниці на станцію Чієрна над Тісоу на адресу підприємства „EXPRESS Slovakia Medzinarodna preprava a.s. SK-07643” відправлено вагон №68599588 з окатишами залізорудними: брутто -не вказано, нетто -68900кг, тара - 21100кг, що відображено в накладній №44729938 (а.с.7-10).
07.10.2008р. на станції Здолбунів ДТГО «Львівська залізниця»було затримано вагон №68599588 для комісійному зважуванні маси вантажу вагону.
За результатами даного зважування складений акт загальної форми №790 від 07.10.2008р. та комерційний акт №Д003880/161 від 08.10.2008р., якими зафіксовано, що при комісійному зважуванні маси вантажу вагону №68599588 шляхом переважування на 150-тонних вагонних вагах, працівниками станції Здолбунів було виявлено: брутто 95400кг, тара з документа 21100кг, нетто 74300кг, тобто невідповідність маси вантажу у вагоні більше в кількості 5400кг відносно внесених даних у накладну та більше вантажопідйомності на 5300кг (а.с.11-13).
Надлишок вантажу відвантажено у вагон №65350324, на нього була виписана посилочна накладна №36370296 та направлено на станцію призначення (а.с.14, 16).
26.01.2009р. позивачем направлена відповідачу претензія, яким відповідача згідно пар.3 ст.12 та ст.15 Угоди про міжнародне вантажне сполучення зобов'язано сплатити штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу по залізниці в розмірі 32630,00грн. (а.с.15).
Відповіді на претензію відповідач не надіслав.
З огляду на зазначені обставини позивач звернувся з позовом, в якому наполягає на стягненні з відповідача 32630,00грн. штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у вагоні №68599588 відповідача виявлено більшу масу вантажу ніж передбачена в накладній, що загрожувало безпеці руху у відповідності до Правил технічної експлуатації вагонів та пар.6 ст.9 УМВС.
Позивач апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що місцевим судом безпідставно зменшено розмір штрафних санкцій.
Відповідач ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження не заперечує вчинення правопорушення, за яке позивачем накладено штраф а також не спростовує правильність визначення суми штрафу, але просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.
Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд повторно розглядає справу та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду має бути скасоване частково, виходячи із наступного.
Відносини перевезення вантажів залізничним транспортом, які виникли між сторонами, врегульовуються Законом України "Про транспорт" №232/94-ВР від 10.11.1994р., Законом України "Про залізничний транспорт" №273/96-ВР від 04.07.1996р., Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951р., Правилами складання актів (стаття 129 Статуту), затвердженими Наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р. іншими законодавчими актами.
Як підтверджується матеріалами справи вантаж відповідача перевозився на експорт на підставі міжнародної накладної СМГС.
Стаття 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення містить перелік випадків, за порушення яких також стягується штраф у п'ятикратному розмірі, але склад порушень, при яких відправник несе відповідальність за правильність відомостей та заяв, внесених ним у накладну СМГС, відрізняється від умов пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України, тому такі справи слід вирішувати на підставі статті 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС).
Зазначена правова позиція зокрема викладена в п.21 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 р. №01-8/917.
Параграфом 1 статті 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення встановлено, що відправник несе відповідальність за вірність відомостей та заяв, зазначених ним у накладній. Також відправник несе відповідальність за всі наслідки від невірного, неточного або неповного зазначення цих відомостей, а також за те, що ці відомості внесені до невідповідної графи накладної.
Згідно п.3 пар.3 ст.12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, штраф стягується при неправильному, неповному та неточному зазначені в накладній відомостей та повідомлень в результаті чого при завантаженні вантажу відправником було вчинено перевантаження вагону більше його максимальної вантажопідйомності (пар.6 ст.9).
Штрафи по п.3 даного параграфу стягуються у відповідності зі ст.15 в п'ятикратному розмірі перевізної плати за перевезення лишку маси вантажу по залізниці, на який був виявлений цей лишок. Цей штраф не підлягає стягненню, якщо у відповідності з внутрішніми правилами, діючими на залізниці відправлення, відправник зробив в накладній в графі „Особливі заяви відправника” запис про необхідність зважування залізною дорогою завантаженого вагону.
Передбачені даним параграфом штрафи залізниця вправі стягувати незалежно від відшкодування можливих збитків та інших штрафів, сплачених відправником/отримувачем у відповідності з цією Угодою.
Відповідно пар.4 ст.12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, у випадку перевантаження вагону більше його максимальної вантажопідйомності: 1) лишок маси вантажу, виявлений по дорозі відправлення, відвантажується та надається у розпорядження відправника; 2) лишок маси вантажу, виявлений на транзитній залізниці або на дорозі призначення, відвантажується залізницею та направляється на станцію призначення по можливості одночасно з основною відправкою з посилочною дорожньою відомості, складеною у необхідній кількості екземплярів; 3) провізна плата та збори за відвантаження, завантаження лишків маси вантажу відшкодовуються, як за самостійну відправку, та вписуються в основну накладну.
Ці правила застосовуються також і в тих випадках, коли в зв'язку з неправильною масою вантажу, вказаною відправником в накладній, виявиться перевищення допустимого навантаження на ось вагону (пар.3 ст.8).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт припущення відповідачем правопорушення, передбаченого статтею 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) та правомірність нарахування позивачем відповідачу штрафу п'ятикратному розмірі перевізної плати за перевезення лишку маси вантажу по залізниці в сумі 32630,00грн.
Апеляційний суд вважає безпідставним застосування місцевим судом до спірних правовідносин п.3 ч.1 ст.83 ГПК України та зменшення розміру штрафу, з наступних підстав.
Згідно ст.551 ЦК України, розмір неустойки, (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пункт 3 статті 83 ГПК України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.
Однак, встановлювати конкретний відсоток для зменшення штрафу або для його стягнення суд не має права, оскільки тим самим змінюється розмір штрафу, встановлений чинним законодавством.
Зазначена правова позиція викладена зокрема в п.22 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 р. №01-8/917.
Відповідно до ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами свої доводи та заперечення певними засобами доказування, тобто саме на відповідача законодавство покладає обов'язок підтвердити поданими доказами наявність виняткових обставин що є підставою для зменшення суми штрафних санкцій.
Апеляційний суд не приймає до уваги як безпідставні посилання відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.38-39) та відзиві на апеляційну скаргу (а.с.64-65) на те, що підставами для зменшення штрафних санкцій є: невикористання позивачем права перевірки відомостей в накладній при прийнятті вантажу для перевезення; відсутність з боку позивача контролю за безпекою руху (спірний вагон проїхав велику відстань до того моменту як встановили невідповідність зазначених у накладній відомостей); не завданням правопорушенням позивачу збитків та ін.
Обов'язок забезпечити відповідність завантаженого до вагону вантажу даним про його вагу зазначеним в транспортних документах, зокрема в накладних покладається саме на відповідача. Перевезення надлишкового, не передбаченого вантажними документами, вантажу призводить до додаткових витрат залізниці і є підставою для застосування штрафу.
Будь-які документальні докази наявності обставин, передбачених як підстави для зменшення суми штрафу у справі відсутні, а висновок місцевого суду про наявність таких обставин є необґрунтованим.
Під час апеляційного провадження відповідачем не надано будь-яких додаткових доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення штрафу.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю, а з відповідача підлягає стягненню 32630,00грн. штрафу.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Виходячи із наведеного, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 01.06.2009р. має бути скасоване частково.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»в особі відокремленого підрозділу «Рівенська дирекція залізничних перевезень»задовольнити.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 01.06.2009р. у справі №8/41 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 16315,00грн.
3. Постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»(39802, Полтавська область, м. Комсомольськ, вул. Будівельників, 16; код 00191282) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»в особі відокремленого підрозділу «Рівенська дирекція залізничних перевезень»(33028, м. Рівне, вул. 16 липня, 17; код 25894955) 32630,00грн. штрафу, 489,45грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
5. Наказ господарського суду Полтавської області від 11.06.2009р. по справі №8/41 визнати таким що втратив чинність.
6. Видачу виконавчих документів доручити господарському суду Полтавської області.
7. Справу №8/41 повернути до господарського суду Полтавської області.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Шевченко В. Ю.
Судді:
Шкурдова Л. М.
Тарасенко К. В.
Дата відправки 13.11.09