01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
05.10.09 р. № 14/60
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Шевченко В. Ю. (доповідач по справі),
суддів:
Тарасенко К. В.
Шкурдової Л. М.
секретар судового засідання Лебедєва С.В.,
В судове засідання з'явилися:
від позивача: Сіренко Т.М. -представник за дов. б/н від 18.02.2009 р.;
від відповідача: Олефіренко О.В. -представник за дов. №168 від 23.01.2009 р.;
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства ”Полтавахіммаш” на рішення господарського суду Полтавської області від 02.06.2009р.
по справі №14/60 (суддя Іваницький О.Т.)
за позовом Закритого акціонерного товариства „Коксохімтепломонтаж”,
до Відкритого акціонерного товариства ”Полтавахіммаш”,
про стягнення 23947,10грн.,
Закрите акціонерне товариство „Коксохімтепломонтаж” звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства ”Полтавахіммаш” про стягнення заборгованості за виконані роботи в розмірі 23947,10грн. (а.с.3-4).
Згідно заяви від 02.06.2009р. позивач змінив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість за виконанні роботи в розмірі 23616,07грн.(а.с.36).
Рішенням господарського суду Київської області від 02.06.2009р. позов задоволено, стягнуто з відповідача заборгованість на суму 23616,07грн., з яких 20800,80грн. основного боргу, 1282,15грн. пені, 1372,85грн. інфляційних витрат, 160,27грн. 3% річних (а.с.42-43). Рішення мотивоване наявністю у відповідача заборгованості перед позивачем.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 02.06.2009р. та постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат відмовити.
Позивач, згідно ст.96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення господарського суду Полтавської області від 02.06.2009р. у справі №14/60, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Під час апеляційного провадження представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, а представник позивача заперечував проти скарги.
Вивчивши матеріали справи, судова колегія апеляційного суду виходить із наступних обставин.
31.07.2008р. року між Закритим акціонерним товариством „Коксохімтепломонтаж” та Відкритим акціонерним товариством ”Полтавахіммаш” був укладений договір на виконання робіт з виготовлення деталей № 36/08 (а.с.10-12), згідно якого позивач зобов'язався виконати роботи по виготовленню траверси черт. №1ТП 6750.100.СБ в кількості 1 шт. із давальницьких матеріалів відповідача на умовах даного договору.
Відповідно п.3.2 договору №36/08, датою виконання робіт вважається дата підписання акта виконаних робіт.
Позивач взяті на себе зобов'язання виконав, що підтверджується актом приймання виконаних робіт № 1-20-10 за жовтень 2008р. та рахунком-фактурою № 1-20-10 від 31.10.2008р. (а.с.14-15). Зазначений акт №1-20-10 був підписаний 12.11.2008р. (а.с.34), що не заперечується сторонами.
Згідно п.6.1 договору №36/08 визначено, що оплата за виконану роботу здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця протягом 10-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт.
Відповідач у визначений термін за виготовлену продукцію не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість по договору № 36/08 від 31.07.2008р. в сумі 20800,80грн.
З огляду на зазначені обставини в позовній заяві, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, позивач наполягає на стягненні з відповідача 23616,07грн., з яких суму 20800,80грн. основного боргу, 1282,15грн. пені, 1372,85грн. інфляційних витрат, 160,27грн. 3% річних.
Відповідач апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач не звертався до відповідача з вимогою сплатити заборгованість в межах досудового врегулювання спору, а отже у позивача не виникло право на подачу позову та відсутнє право на відшкодування інфляційних витрат, 3% річних та пені.
Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.
Частина 1 статті 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.
Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно п.6.1 договору №36/08, оплата за виконану роботу здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця протягом 10-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач здійснив свої зобов'язання за договором №36/08 від 31.07.2008р. та виконав роботи на суму 20800,80грн. У визначений термін оплата за виготовлену продукцію відповідачем здійснена не була, в наслідок чого виникла заборгованість в розмірі 20800,80грн.
Згідно ч.1 та 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно п.8.2 договору №36/08, відповідач несе відповідальність за прострочення терміну платежів за виконані роботи -шляхом сплати неустойки (пені) у розмірі 0,5% від вартості несплаченої суми за кожен день прострочення.
Частина 2 статті 625 ЦК України перебачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Обрахунок суми пені, 3% річних та інфляційних витрат здійснений позивачем діючому законодавству та умовам договору відповідає.
Вимога позивача про стягнення 1282,15грн. пені, 160,27грн. 3% річних та 1372,85грн. інфляційних витрат є похідною від вимоги про стягнення боргу за виконанні роботи, а тому є обґрунтованою.
Відповідно до ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, які передбачають що кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами свої доводи та заперечення певними засобами доказування.
Ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження оплата отриманого товару в повному обсязі, доведення якої покладається на відповідача, ним у передбачений законом спосіб не підтверджена.
Апеляційний суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач зобов'язаний був надіслати спочатку вимогу про сплату заборгованості або претензію, і лише після цього у нього б виникало право на звернення до суду.
Договором №36/08 від 31.07.2008р. (п.3.2, п.6.1) передбачено, що відповідач має провести оплату за виконані роботи на протязі 10 банківських днів після підписання акта виконаних робіт. Зазначене свідчить що строк виконання зобов'язання по оплаті чітко встановлений договором. Після перебігу вказаного строку, в разі не оплати відповідачем обумовленої суми, право позивача вважається порушеним і він не зобов'язаний звертатися з вимогою в порядку передбаченому ч.2 ст. 530 ЦК України.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, право будь-якої юридичної або фізичної особи, за наявності у неї відповідного обсягу правоздатності, звернутися до суду з позовною заявою не може бути обмежене.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 20800,80грн. заборгованості, 1282,15грн. пені, 1372,85грн. інфляційних витрат, 160,27грн. 3% річних відповідають діючому законодавству та обґрунтовано задоволені місцевим судом.
За наведених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 02.06.2009р. у справі №14/60 має бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Полтавської області від 02.06.2009р. у справі №14/60 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства ”Полтавахіммаш” - без задоволення.
2. Справу №14/60 повернути до господарського суду Полтавської області.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Шевченко В. Ю.
Судді:
Тарасенко К. В.
Шкурдова Л. М.
Дата відправки 28.10.09