01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
19.10.09 р. № 293/9-5-5/449
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Шевченко В. Ю. (доповідач по справі),
суддів:
Мостової Г. І.
Шкурдової Л. М.
секретар судового засідання Лебедєва С.В.,
представники сторін:
від прокуратури: Пінкас Т.А. -посвідчення № 222 від 30.12.2008 р.;
від позивача: Старина В.Б. -директор;
Переймивовк Б.В. -представник за дов. № 1 від 19.05.2009 р.;
від відповідача -1: Каратаєв О.О. -представник за дов. б/н від 30.07.2009 р.;
Охріменко В.О. -представник за дов. б/н від 30.07.2009 р.;
від відповідача -2: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельбар»на рішення господарського суду Полтавської області від 23.04.2009 року
по справі №293/9-5-5/449 (склад колегії: Іваницький О.Т. -головуючий суддя, судді - Плеханова Л.Б., Киричук О.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельбар»,
до 1.Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції,
2.Головного управління державного казначейства України у Полтавській області,
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавакомплектсервіс»,
про визнання неправомірною бездіяльності Київського ВДВС Полтавського МУЮ та стягнення матеріальної шкоди в розмірі 323011,05 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельбар»звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського МУЮ про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 323011,05 грн. (т.1 а.с. 6-9).
16.12.2008 року позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати неправомірною бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по невиконанню наказу господарського суду Полтавської області №5/163 від 01.06.2004р. та стягнути з управління Державного казначейства України в Полтавській області суму матеріальної шкоди в розмірі 323011,05 грн. (т.1 а.с.85-87).
Ухвалою місцевого суду від 12.02.2009р. до участі у справі в якості відповідача-2 залучено Управління державного казначейства України в Полтавській області (т.1 а.с.132).
Відповідно повідомлення прокуратури Полтавської області № 05/1-336вих09 від 24.03.2009 р. про вступ у справу для захисту інтересів держави на стороні відповідачів, прокурор прийняв участь у розгляді зазначеної справи (т.1 а.с.148).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.04.2009р. по справі №293/9-5-5/449 в позові відмовлено повністю (т.3 а.с.2-8). Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів заявлених вимог та не підтвердив їх належними доказами.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельбар»звернулося до апеляційного господарського суду зі скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 23.04.2009р., та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Ухвалою апеляційного суду від 30.06.2009р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавакомплектсервіс»(т.3 а.с.13).
Відповідачі, згідно зі ст.96 ГПК України, надали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять залишити без змін рішення господарського суду Полтавської області від 23.04.2009р., а апеляційну скаргу - без задоволення (т.3 а.с.47, 105-109).
Під час апеляційного провадження представники позивача вимоги апеляційної скарги підтримали. Прокурор та представники відповідача-1 проти апеляційної скарги заперечували з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Представники відповідача-2 та третьої особи в засідання не з'явилися. Їх нез'явлення не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
В засіданні апеляційного суду був оглянутий оригінал виконавчого провадження, по якому здійснювалося виконання наказу №5/163 від 01.06.2004р. (протокол судового засідання від 03.08.2009р.).
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників учасників провадження, судова колегія апеляційного господарського суду виходить із наступних обставин.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.05.2004 року по справі №5/163 був частково задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельбар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавакомплектсервіс" і на користь позивача стягнуто: 321193,05грн. боргу за невиконання господарського договору, 1700,00грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т.1 а.с.14).
Вказане рішення набрало законної сили і на його виконання господарським судом Полтавської області виданий наказ №5/163 від 01.06.2004р. (т.1 а.с.15).
Постановою державного виконавця Київського ВДВС Полтавського МУЮ від 08.07.2004р. відкрите виконавче провадження по виконанню цього наказу (т.1 а.с.16).
21.09.2004р. на підставі відповідної постанови державного виконавця Чорного О.В. було накладено арешт на кошти боржника (т.1 а.с.18).
02.11.2004р. в порядку, передбаченому ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем було винесено постанову про приєднання до зведеного виконавчого провадження наказу № 5/163 від 01.06.2004 року (т.1 а.с.19).
Під час здійснення виконавчого провадження державним виконавцем: надсилалися запити до ДАІ м. Полтави, інвентарбюро та ДПІ у м. Полтаві (т.2 а.с.13-17); до банківських установ з приводу наявності рахунків та коштів на них боржника (т.2 а.с.27-32, 37-48), накладався арешт на кошти божника 18.03.2005р., 27.05.2005р., 13.03.2007р., 09.07.2007р.(т.2 а.с.22, 49, 64, 87); прийняте рішення про розшук майна боржника (т.1 а.с.83), та здійснені інші заходи. Факт знаходження майна боржника під арештом підтверджується також витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (т.3 а.с.84).
Відповідачем-1 було виявлено майно ТОВ "Полтавакомплектсервіс", яке знаходиться на відповідальному зберіганні (т.2 а.с.60-61, 66).
06.07.2008 р. відповідно до приписів п. 6 ст. 35 Закону України "Про виконавчі провадження" державним виконавцем прийнято постанову про зупинення зведеного виконавчого провадження (т.1 а.с.84).
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельбар»та його апеляційна скарга обґрунтовуються тим, що на час звернення з позовом рішення суду по справі № 5/163 від 20.05.2004 року не виконане, а тривалість виконавчих дій по виконанню наказу господарського суду Полтавської області № 5/163 від 01.06.2004 року, на думку позивача, унеможливила його виконання, в зв'язку з чим йому завдана майнова шкода в сумі 323011,05 грн.
Київський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції у відзиві на апеляційну скаргу наполягає, що при виконанні рішення суду по справі № 5/163 від 20.05.2004 року не припускався неправомірної бездіяльності.
На думку відповідача-1 позивач безпідставно стверджує що виконавчою службою: припущено порушення строків примусового виконання виконавчих документів; не створені виконавчої групи для проведення стягнення на території м. Києва; не винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу, і що внаслідок цих дій позивачу завдана шкода (т.3 а.с.105-109).
Головне управління державного казначейства України в Полтавській області у відзиві на апеляційну скаргу наполягає, що державними виконавцями було вжито всіх заходів спрямованих на виконання наказу №5/163 від 01.06.2004р. (т.3 а.с.47).
Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний суд повторно розглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.
Стаття 56 Конституції України встановлює, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідальність, згідно до даної статті, несе саме держава, а не її органи або посадові чи службові особи. Останні здійснюють свої функції не як приватні особи в своїх інтересах, а від імені держави та в межах покладеної на них державної компетенції.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Частиною 3 ст.11 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Статтею 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" передбачено відшкодування державою з Державного бюджету України коштів, що вважаються збитками Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. №1232, з наступними змінами і доповненнями, встановлено, що одним з основних його завдань є забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка та управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються.
Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області є державним органом та самостійною юридичною особою і, відповідно до покладених на органи Державного казначейства обов'язків, здійснює функції обліку наповнення доходної та правильного направлення видаткової частини Державного бюджету України на відповідній території.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що відшкодування ТОВ „Дельбар” шкоди, завданої діями державної виконавчої служби, має здійснюватись за рахунок коштів державного бюджету, тобто в даному випадку -за рахунок коштів, які знаходяться на відповідному рахунку Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області.
Проте, питання про стягнення з Відповідача-2 зазначеної в позовній заяві суми, має вирішуватися лише після встановлення факту спричинення шкоди та підтвердження вчинення Відповідачем-1 неправомірних дій (бездіяльності) при виконанні ним судового рішення.
Відповідно до змісту ст.1166 ЦК України, під шкодою слід розуміти будь-яке применшення майнового (ушкодження, знищення) або особистого немайнового (здоров'я, життя) блага, що охороняється законом. Отже, терміном „шкода”, визначаються наслідки правопорушення, що виражаються в зменшені майнової сфери потерпілого внаслідок порушеного права.
Тобто, підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, який включає: факт спричинення шкоди, протиправність поведінки (дії або бездіяльності) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між поведінкою заподіювача шкоди та відповідними наслідками та вину заподіювача шкоди за настання відповідних наслідків.
Згідно зі ст.ст. 4-3, 33 ГПК України. кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами свої доводи та заперечення. Стаття 34 ГПК України передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, саме на позивача покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами: факт спричинення йому шкоди відповідного розміру, причинний зв'язок між неправомірними діями відповідача-1 та спричиненням шкоди.
Судова колегія вважає, що факт спричинення шкоди позивачу не підтверджується наявними в справі доказами.
Спричинення шкоди в сумі 323011,05 грн. позивач обґрунтовує наявністю рішення господарського суду Полтавської області від 20.05.2004 року по справі №5/163, яким на його користь з ТОВ "Полтавакомплектсервіс" за невиконання господарського договору стягнуто 321193,05грн. боргу, а також копіями документів виконавчого провадження складених по виконанню цього рішення.
Ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження позивач заявлений до стягнення розмір шкоди іншими документальними доказами не обґрунтував і не підтвердив.
На виконання ухвали апеляційного суду від 03.08.2009р., державний реєстратор Виконавчого комітету Полтавської міської ради надав підтвердження, згідно якого ТОВ "Полтавакомплектсервіс", станом на 01.09.2009р., не виключене з Єдиного державного реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.
Тобто, саме ТОВ "Полтавакомплектсервіс", як існуюче підприємство, має відповідати своїм майном за неналежне виконання укладеного з позивачем договору, а на жодного з відповідачів по справі обов'язок відповідати по боргам 3-ї особи, діючим законодавством не покладений.
Крім того, в матеріалах справи наявні докази того, що знайдене майно ТОВ "Полтавакомплектсервіс", яке знаходиться на відповідальному зберіганні на складі ВАТ „Укрнафтопромсервіс” за адресою: Супрунівський промвузол, вул.Ливарна, 11 (т.2 а.с.60). Поясненнями представника відповідача-1 та наданими матеріалами підтверджується що, органом ДВС здійснюються заходи щодо опису, зберігання, та організації продажу зазначеного майна (т.2 а.с. 61, 66, 72). Тобто, існує можливість реалізації вказаного майна з направленням одержаних сум на задоволення вимог кредиторів, в тому числі і позивача по справі.
Оскільки, відповідно до ч.2 ст.104 ЦК України, ТОВ "Полтавакомплектсервіс" не є припиненим, то по відношенню до вказаного підприємства мають продовжуватися виконавчі дії, і в тому числі по виконанню рішення суду по справі №5/163. Тобто, на цей час відсутні правові підстави стверджувати, що можливість задовольнити вимоги кредиторів за рахунок майна ТОВ "Полтавакомплектсервіс", остаточно втрачена, а невідшкодована за рішенням сума є шкодою.
Апеляційний суд також вважає, що позивачем належним чином не доведений факт протиправності поведінки (дій або бездіяльності) відповідача-1.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України „Про державну виконавчу службу” на Державну виконавчу службу покладається примусове виконання рішень в Україні. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Відповідно до ст.13 Закону України „Про державну виконавчу службу” та ст. 7 Закону України „Про виконавче провадження” дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження можуть бути оскаржені у встановленому порядку згідно з вимогами закону.
Порядок оскарження дій державного виконавця щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів встановлений ст. 1212 ГПК України, відповідно до якої скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Як пояснив позивач, він не звертався зі скаргою на дії (бездіяльність) органів ДВС в порядку ст. 1212 ГПК України, і в межах справи № 5/163 вказане питання не розглядалося і не вирішувалося. Вказана обставина підтверджується матеріалами справи, а також поясненнями представників інших учасників провадження (протокол судового засідання 03.08.2009р.).
Позивач наполягає що він обрав інший спосіб захисту своїх прав і вимагає вирішення вказаного питання в позовному провадженні. З урахуванням уточнень до позовної заяви від 16.12.2008р. він наполягає на: визнані неправомірною бездіяльності відповідача-1 по невиконанню наказу господарського суду Полтавської області №5/163 від 01.06.2004р. і одночасно на стягнені з відповідача-2 суми матеріальної шкоди в розмірі 323011,05 грн.
Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з тим, що позивач дійсно не зобов'язаний до звернення з вимогою про стягнення майнової шкоди, в обов'язковому порядку звертатися до суду у порядку, передбаченому ст. 1212 ГПК України. Таке звернення є правом позивача, але при цьому він не звільнений від обов'язку підтвердити факт спричинення шкоди саме внаслідок протиправних дій (бездіяльності) органу Державної виконавчої служби.
Отже, оскільки позивач, в порядку передбаченому ст.121-2 ГПК України, до суду не звертався, факт неправомірної бездіяльності відповідача-1 по невиконанню наказу господарського суду Полтавської області №5/163 від 01.06.2004р., у спосіб встановлений законодавством, не підтверджений.
Факт протиправної бездіяльності відповідача-1 позивач обґрунтовує: несвоєчасним проведенням виконавчих дій; не здійсненням ДВС всіх необхідних виконавчих дій, зокрема - не створення виконавчої групи; неповерненням йому виконавчого документу без виконання, тощо.
Втім, в матеріалах справи наявні докази здійснення органом ДВС передбачених ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчих дій по виконанню судового наказу №5/163 від 01.06.2004р, що підтверджується копіями матеріалів виконавчого провадження, в тому числі: постановою від 08.07.2004р. про відкриття виконавче провадження (т.1 а.с.16); постановою від 02.11.2004р. про приєднання до зведеного виконавчого провадження (т.1 а.с.19); постановою від 06.07.2007р. про розшук майна боржника (т.1 а.с.83); запитами до ДАІ м. Полтави, інвентарбюро та ДПІ у м. Полтаві (т.2 а.с.13-17); постановами про накладання арешту на кошти божника 21.09.2004р., 18.03.2005р., 27.05.2005р., 13.03.2007р., 09.07.2007р. (т.1 а.с.18, т.2 а.с.22, 49, 64, 87); запитами до банківських установ з приводу наявності рахунків та коштів на них боржника (т.2 а.с.27-32, 37-48); запитами, що здійснені з метою виявлення майна боржника та накладенню на нього арешту (т.2 а.с.58-59); постановою від 06.07.2008 р. про зупинення зведеного виконавчого провадження (т.1 а.с.84) тощо.
Посилання позивача на безпідставне неповернення йому виконавчого документу без виконання, апеляційний суд вважає незмістовним, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, під час виконавчого провадження було виявлено майно боржника, на яке може бути звернено стягнення, що вимагає від відповідача-1 продовження здійснювати виконавчі дії.
Посилання позивача на те, що орган ДВС не забезпечив погашення у шестимісячний термін заборгованості 3-ї особи, також не є підставою для ствердження про наявність протиправної поведінки відповідача-1.
Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" дійсно визначено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.
Втім недодержання вказаного строку автоматично не підтверджує, що невиконання рішення у цей строк відбулося саме внаслідок бездіяльності працівників Державної виконавчої служби.
Крім цього, відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження”, строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.
06.07.2008 р. державним виконавцем винесено постанову про зупинення зведеного виконавчого провадження. Місцевий суд вірно зазначив з цього приводу, що позивач не реалізував наданих йому прав як сторони у виконавчому провадженні у відповідності до положень статей 10-111 Законом України "Про виконавче провадження" і не оскаржив жодної постанови ВДВС по зведеному виконавчому провадженню. Таким чином, посилання позивача на порушення строку по проведенню виконавчих дій по виконанню рішення суду є безпідставними.
Твердження позивача про те, що внаслідок бездіяльності відповідача-1 ТОВ «Полтавакомплектсервіс»(т.3 а.с.13) змогло увести приналежне йому майно та значні суми грошових коштів від звернення на нього стягнення, не підтверджується жодним поданим доказом.
Апеляційний суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що органом ВДВС своєчасно не були проведенні виконавчі дії, зокрема, про з'ясування стану банківського рахунку боржника в КБ „ПриватБанк”. На виконання ухвали апеляційного суду від 03.08.2009р. КБ „ПриватБанк” надав виписку з банківського рахунку боржника, згідно якої на даному рахунку боржника станом на 20.04.2008р. залишок коштів становив 169,04грн., а в період з 31.08.2004р. по 20.04.2008р. на рахунку перебувало не більше 12400,00грн., тобто сума незрівняна із зазначеною в наказі №5/163 від 01.06.2004р.
Посилання позивача про те, що відповідач-1, після отримання ним від боржника повідомлення про знаходження боржника за адресою: м. Києв, Кудрявський узвіз, 5, кім. №104 (т.1 а.с.20), безпідставно не створив виконавчі групи для здійснення стягнення з боржника за його місцезнаходженням в м. Києві, на діючому законодавстві не ґрунтується.
Складання вказаного повідомлення саме боржником та дійсність викладеної в ньому інформації не підтверджено жодним чином, а наведена в ньому адреса не є офіційною адресою боржника, оскільки відомості про неї відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.
Виходячи із змісту ст. 86 Закону України “Про виконавче провадження”, позивач повинен не лише констатувати факт не одержання присуджених до стягнення коштів на протязі 6 місяців, а і довести що це сталося саме внаслідок вини відповідачів. Будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин позивач не надав.
Таким чином, за відсутності судового рішення, яким встановлений факт протиправних дій (бездіяльності) Київського ВДВС Полтавського міського управління юстиції при виконані рішення господарського суду Полтавської області від 20.05.2004 року по справі №5/163, а також за відсутності інших належних доказів, апеляційний суд вважає вказаний факт не підтвердженим, а заявлений позивачем позов необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що підстави для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 23.04.2009р. у справі №293/9-5-5/449 відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Полтавської області від 23.04.2009р. у справі №293/9-5-5/449 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельбар»- без задоволення.
2. Справу №293/9-5-5/449 повернути до господарського суду Полтавської області.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Шевченко В. Ю.
Судді:
Мостова Г. І.
Шкурдова Л. М.
Дата відправки 21.10.09