01601, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
22.06.09 р. № 4/168-08
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Мостової Г. І. (доповідач по справі),
суддів:
Тарасенко К. В.
Шевченко В. Ю.
при секретарі судового засідання Лебедєвій С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 на рішення господарського суду Київської області від 18.12.2008 р.
у справі № 4/168-08 (суддя Щоткін О.В.)
за позовом іноземного підприємства «Ретал Україна», м. Київ
до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, смт. Велика Димерка
третя особа на боці позивача: ОСОБА_4
про стягнення 84 893,05 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Лисиця С.В. дов. - б/н від 10.07.2008 р.
від відповідача: ОСОБА_6 дов. - б/н від 27.03.2009 р.
встановив:
Рішенням господарського суду Київської області від 18.12.2008 р. позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 на користь іноземного підприємства «Ретал Україна»84 893,05 грн. боргу, 848,63 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу б/н від 14.01.2009 р. (вх. суду № 2-04/1/68/209 від 22.01.2009 р.), в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки воно прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.01.2009р. вказана апеляційна скарга була прийнята до провадження.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.02.2009 р. в порядку ст. 69 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги був продовжений. На підставі ст. 69 ГПК України за заявою сторін строк розгляду справи був продовжений.
У судових засіданнях, що відбулися 01.06.2009 р. та 11.06.2009 р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва.
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.06.2009 р. змінено склад колегії суду у справі та призначено розгляд справи у складі колегії суддів: головуючий суддя Мостова Г.І., суддя Тарасенко К.В. та суддя Шевченко В.Ю.
Представник Броварського базового міськрайцентру зайнятості на виконання вимог ухвали суду надіслав лист № 393/03 від 24.03.2009 р., в якому зазначається, що трудовий договір між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 та найманим працівником ОСОБА_4 не був зареєстрований у Броварському базовому міськрайцентрі зайнятості (а.с.93).
Представником Броварського РВ ГУ МВС України у Київській області на виконання вимог ухвали суду була надана копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.09.2007 р. відносно ОСОБА_4 щодо ДТП, що трапилося 25.08.2007 р.
На виконання судового запиту представником адміністратора ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України був наданий повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей.
Представник ІП «Ретал Україна»надав клопотання про залучення ОСОБА_4 в якості третьої особи на стороні позивача від 29.05.2009 р. та пояснення до ухвали суду від 29.05.209 р. Розглянувши подане клопотання, колегія апеляційного дійшла висновку про наявність підстав для його задоволення та залучення ОСОБА_4 в якості третьої особи на стороні позивача, враховуючи положення п.1 ст.1166 ЦК України.
Представник відповідача надав клопотання про призначення почеркознавчої експертизи від 01.06.2009 р., яке було розглянуто в судовому засіданні та за наслідками розгляду колегія апеляційного суду не вбачає підстав для його задоволення.
Колегія апеляційного господарського суду винесла на обговорення питання розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_4. Представник позивача вважає за можливе розгляд справи без його участі. Враховуючи вищевикладене, колегія апеляційного господарського суду вирішила, що неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, а також враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники процесу були повідомлені належним чином.
Перевіривши і оцінивши встановлені судом першої інстанції обставини справи, правильність застосування норм матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія апеляційного суду встановила наступне.
До господарського суду звернулось іноземне підприємство «Ретал Україна»з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 84 893,05 грн. на підставі п.1 ст.1166 ЦК України (майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала) та ст.ст.174, 193 ГК України.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору перевезення автотранспортом, а саме: заявки № 664 від 20.08.2007 р. на перевезення автотранспортом по маршруту м. Київ вул. Якутська, 7-Б до м. Чернігова, вул. Індустріальна, 20, вантажу ПЭТ 34 Н у кількості 52 короби.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, а саме: підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. А також, відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати в тому числі: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зобов'язання сторін, що виникають при перевезенні вантажу, регулюються положеннями глави 64 Цивільного кодексу України. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.1 ст.908, ч.ч.1,3 ст.909 ЦК України).
Як вбачається з позовної заяви, на підставі заявки №664 від 20.08.2007 р. відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу автотранспортом, а саме: автомобілем КАМАЗ з державним номером НОМЕР_2, водій ОСОБА_7, вантажу ПЭТ 34 Н коричневий у кількості 52 короби, датою завантаження є 23.08.2007 р., дата розвантаження 27.08.2007 р. Вказана заявка підписана обома сторонами та засвідчена печатками сторін (а.с.7).
Згідно видаткової накладної № 1698 від 23.08.2007 р. продукцію, що підлягала перевезенню, від постачальника, іноземного підприємства «Ретал Україна», повинен отримати представник одержувача, ВАТ «Сан Інтербрю Україна», Гривко Л.В. за довіреністю серії ЯНШ № 157382 від 01.08.2007 р., однак, підпис останнього на накладній № 1698 від 23.08.2007 р. відсутній (а.с. 9).
А також, під завантаження продукції згідно вказаної видаткової накладної водієм ОСОБА_4 (іншим водієм ніж той, що передбачений заявкою) був наданий автомобіль КАМАЗ з державним номером 17601 КМ (інший автомобіль ніж той, що передбачений заявкою), що підтверджується товарно -транспортною накладною серії № 01ААТ № 074246 від 25.08.2007 р. (а.с. 8).
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст.920 ЦК України).
Окрім договорів, ЦК України закріплює положення про виникнення цивільних прав та обов'язків на підставі факту заподіяння майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Така шкода може виникати в тому числі з цивільного правопорушення (делікту) і тягне виникнення зобов'язання, зміст якого становлять право потерпілого (кредитора) на відшкодування заподіяної шкоди та обов'язок боржника (порушника, правомірного заподіювача шкоди) компенсувати шкоду (п. 3 ч. 2 ст. 11 та п. 8 ч.2 ст.16 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1166 глави 82 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Стаття 1166 ЦК України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди, які застосовуються до будь-яких випадків завдання шкоди. Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди ст.1166 ЦК України є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).
Разом з тим деліктне зобов'язання може виникнути і між особами, що перебувають в договірних відносинах, однак, завдана шкода не має бути пов'язана з порушенням договірного зобов'язання.
І лише у випадках, прямо передбачених законом, за правилами глави 82 ЦК України відшкодовується також шкода, завдана порушенням договірного зобов'язання (відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) (§ 3 глави 82); відповідальність перевізника за договором перевезення за шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю пасажира (ст. 928 ЦК України)).
Отже, виходячи з системного аналізу норм глави 64 ЦК України, якою встановлюється відповідальність сторін у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, колегія апеляційного суду встановила, що передбачено лише один випадок коли на підставі норм глави 82 ЦК України відшкодовується шкода, завдана порушенням договірного зобов'язання, а саме: у разі завдання перевізником за договором перевезення шкоди внаслідок каліцтва, іншого ушкодження здоров'я або смерті пасажира (ст. 928 ЦК України).
І як наслідок, на думку колегії апеляційного суду, місцевим судом неправомірно задоволено позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди (у розмірі вартості пошкодженої продукції), завданої неналежним виконанням відповідачем умов договору перевезення, саме на підставі п.1 ст.1166 ЦК України.
Крім того, загальне правило ст.1166 ЦК України, що є підставою подання позову, встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.
Однак, для майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, ч.2 ст.1187 ЦК України встановлені спеціальні правила відшкодування, а саме: майнова шкода відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряд, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Колегія апеляційного суду вважає, що при вирішенні цього спору треба було застосовувати спеціальні норми ЦК України щодо відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Отже, не може погодитись з висновками місцевого суду про задоволення позовних вимог саме на підставі п.1 ст.1166 ЦК України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судове рішення, що оскаржується, за своїм змістом цим вимогам не відповідає. За таких обставин, оскаржуване судове рішення не можна визнати законним й обґрунтованим.
Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду Київської області від 18.12.2008 р. у справі № 4/168-08 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Розглянувши матеріали справи, колегія апеляційного суду встановила, що мають місце обставини, що надають можливість застосовувати до спірних правовідносин спеціальні норми ЦК України щодо відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, тобто, норми інших статей § 1 глави 82 ЦК України, ніж ті якими позивач обґрунтовує позов.
Однак, оскільки, позивач посилався на п.1 ст.1166 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, як на підставу своїх вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої неналежним виконанням відповідачем умов договору перевезення, апеляційний господарський суд, розглядаючи спір по суті заявлених вимог немає права самостійно застосовувати законодавчу норму, яка відповідає вчиненому відповідачем правопорушенню. В силу ст.22 ГПК України право змінювати правову підставу позову належить виключно позивачу до прийняття рішення, а перелік повноважень апеляційного господарського суду під час прийняття постанови наведений в ст.ст.101,103 ГПК України, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Враховуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду вважає, що позовні вимоги про відшкодування завданої майнової шкоди з заявлених правових підстав, а саме: п.1 ст.1166 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.90, 99-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 на рішення господарського суду Київської області від 18.12.2008 р. у справі № 4/68-08 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Київської області від 18.12.2008 р. у справі № 4/168-08 скасувати з прийняттям нового рішення.
3. В позові відмовити повністю.
4. Стягнути з іноземного підприємства «Ретал Україна», що розташоване за адресою: м. Київ вул. Якутська, 7-б (код ЄДРПОУ 30729718) на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) державне мито за розгляд апеляційної скарги у розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) грн., сплачене квитанцією №5400 від 12.01.2009 р. Видати наказ.
5. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.
6. Матеріали справи № 4/168-08 повернути до господарського суду Київської області.
7. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Мостова Г. І.
Судді:
Тарасенко К. В.
Шевченко В. Ю.
Дата підписання повного тексту постанови: 01.07.2009 р.
Дата відправки 03.07.09