10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"14" січня 2010 р. Справа № 6/93-09
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від стягувача: не з'явився,
від боржника: не з'явився,
від третьої особи: не з'явився,
від ДВС: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ
на ухвалу господарського суду Вінницької області
від "03" листопада 2009 р. у справі № 6/93-09 (суддя Говор Н.Д)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуддеталь", м.Вінниця
до Апеляційного суду Вінницької області, м.Вінниця
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління Держказначейства України у Вінницькій області, м.Вінниця
про стягнення 129828,00 грн.
(скарга на дії ДВС)
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 03.11.2009р. у справі №6/93-09 скаргу на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби у справі №6/93-09 задоволено та скасовано постанову від 11.08.2009р. головного державного виконавця Відділу з примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Жилінського В.О. про стягнення з Апеляційного суду Вінницької області виконавчого збору у розмірі 13124,43 грн.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу повністю та прийняти новий судовий акт, яким в задоволенні скарги відмовити
Мотивуючи апеляційну скаргу, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України посилається на те, що господарським судом Вінницької області неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, що є підставами для скасування рішення.
Зазначає, що судом першої інстанції проігноровано вимоги ст. 43 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою з грошової суми (в тому числі від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача.
На думку скаржника, безпідставним є твердження суду про те, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України стягнуто борг лише в сумі 1416,28 грн., оскільки судом не враховано ту обставину, що боржником було сплачено 50000,00 грн. за межами встановленого державним виконавцем відповідно до вимог ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" строку, і, відповідно, вказана сума стягнута саме в примусовому порядку.
Вказує, у зв'язку з тим, що виконавчий збір в повному обсязі не стягнуто, скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору є безпідставним та необгрунтованим.
В судове засідання сторони, третя особа та Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повноважних представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
На адресу Житомирського апеляційного господарського суду 12.01.2010р. від Апеляційного суду Вінницької області надійшла заява про розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника Апеляційного суду Вінницької області.
Як встановлено ч.2 ст.106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
За наведених обставин та враховуючи приписи ст.101 Господарського процесуального кодексу України, нез'явлення в судове засідання представників сторін, повідомлених належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду справи не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.04.2009р. позов ТОВ "Агробуддеталь" до Апеляційного суду Вінницької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Держказначейства України у Вінницькій області про стягнення 129828,00 грн. задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 129828,00 грн. боргу, 1298,28 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.63-64).
На виконання рішення суду 28.04.2009р. видано наказ.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.07.2009р. на виконання рішення суду боржник самостійно провів погашення суми боргу у розмірі 50000,00 грн. (платіжним дорученням №296 від 07.07.2009р., а.с.75).
Листом №7/120 від 28.07.2009р. боржник повідомив відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС про погашення суми боргу в розмірі 50000,00 грн. та додав до листа копію платіжного доручення (а.с.76).
Державною виконавчою службою було пред'явлено до виконання платіжну вимогу №12837431/16-1 від 08.07.2009р. на стягнення з боржника 131244,28 грн., у тому числі: 129828,00 грн. боргу, 1298,28 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.73).
Вказана платіжна вимога була оплачена частково, у сумі 1416,28 грн. у межах наявних на рахунку платника коштів і повернена із залишком до стягнення у сумі 129828,00 грн.
Даний факт підтверджується повідомленням про безспірне списання коштів з рахунку боржника згідно з платіжною вимогою №12837431/16-1 від 08.07.2009р. Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області (а.с.81).
З огляду на те, що сума боргу сплачена після закінчення строку для добровільного виконання, 11.08.2009р. головним державним виконавцем Відділу з примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 13124,43 грн. (а.с.71).
04.09.2009р. Державною виконавчою службою було пред'явлено до виконання платіжну вимогу №12837431/16-5 від 04.09.2009р. на стягнення з боржника 92952,43 грн., в тому числі: залишку боргу в сумі 79828,00 грн. та виконавчого збору в розмірі 13124,43 грн. (а.с.121).
Вказана платіжна вимога була 11.09.2009р. оплачена частково в сумі 13124,43 грн. (440,49грн. та 12683,94 грн.), а залишок боргу склав 79828,00грн.
Вважаючи, що стягнення по виконавчому документу Державною виконавчою службою було виконано у примусовому порядку лише у сумі 1416,28грн., а виконавчий збір стягнуто у повному обсязі, 24.09.2009 року боржник звернувся до господарського суду Вінницької області зі скаргою на дії державного виконавця з примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, в якій просив суд скасувати постанову державного виконавця Відділу з примусового виконання рішень Департаменту ДВС Жилінського В.О. від 11.08.2009 про стягнення з боржника виконавчого збору.
Скарга мотивована тим, що боржником було самостійно сплачено частину боргу у сумі 50000 грн., однак не зважаючи на це, виконавчий збір стягнутий у повній сумі.
Як вбачається із матеріалів справи, за результатами розгляду даної скарги ухвалою від 03.11.2009р. господарський суд Вінницької області скаргу боржника задовольнив .
Судова колегія апеляційного господарського суду, переглядаючи справу, зазначає наступне.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець забезпечує боржникові можливість скористатися правом добровільного виконання рішення, а у разі, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, невідкладно розпочинає його примусове виконання (ч. 6 ст.30 Закону).
Відповідно до ст.46 цього Закону у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника , яке передано стягувачу за виконавчим документом (...).
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" зазначено, що відповідно до статей 45, 46 Закону України "Про виконавче провадження" витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно у встановлений для цього строк і воно було виконане примусово.
Таким чином, стягнення суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження обумовлено наявністю двох обставин: невиконанням рішення боржником у межах строку, наданого для добровільного його виконання, та виконання рішення суду шляхом вжиття органом державної виконавчої служби до боржника заходів примусового виконання.
Згідно із ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Відповідно до ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження", п. 4.16.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 р., виконавчий збір стягується у розмірі 10 % від фактично стягненої суми, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору у разі фактичного стягнення боргу.
Таким чином, виконавчий збір стягується в разі, якщо рішення було виконано примусово, та вираховується від фактично стягненої державним виконавцем суми.
Матеріали справи дають підстави для висновку про те, що фактично примусово виконано рішення органом ДВС лише у сумі 1416,28 грн., оскільки частина боргу за судовим рішенням у сумі 50000,00 грн. сплачена боржником стягувачу хоча й після закінчення строку для добровільного виконання, проте самостійно (добровільно) у час, коли примусові дії виконавчою службою не здійснювались.
З огляду на викладене, немає підстав вважати, що сума боргу в розмірі 51416,28 грн. є сумою боргу, фактично стягненою органом виконавчої служби шляхом примусового виконання, а відтак, відсутні правові підстави для стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 13124,43 грн.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що стягнення виконавчого збору з боржника є незаконним, оскільки рішення суду в примусовому порядку не виконане.
Доводи Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України спростовуються вищевказаним, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду Вінницької області від 03.11.2009р. є законною і обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 101,103,105,106 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 03 листопада 2009 року у справі №6/93-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ - без задоволення.
2. Справу №6/93-09 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя
судді:
віддрук.
1 - до справи
2 - позивачу
2 - відповідачу
3 - третій особі
4 - Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
5 - в наряд