донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.01.2010 р. справа №25/173
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
При секретарі Жильцовій О.В.
За участю представників сторін:
від позивача : Буланий М.С.-довіреність №07-6677 від 30.12.2009р.
від відповідача: не з"явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" м.Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області від 12.11.2009 року
у справі № 25/173 (суддя Бойко І.А.)
за позовом закритого акціонерного товариства "Макіївкокс" м.Макіївка Донецька область
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" м.Донецьк
про стягнення 6573грн.60коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.11.2009р. по справі № 25/173 стягнуто з ТОВ "Енергоімпекс" м.Донецьк на користь ЗАТ "Макіївкокс" м.Макіївка вартість вагової нестачі в сумі 6573 грн. 60коп.
Рішення господарського суду мотивовано тим, що між ЗАТ „Макіївкокс” (Покупець) та ЗАТ “Донецьксталь” - металургійний завод” (Продавець) укладений договір № 2080дс/292 від 01.10.2003р., згідно якого Продавець зобов'язався в березні 2008р. передати Покупцю вугільний концентрат марки „Ж” на умовах СРТ ст. Покупця в редакції Інкотермс-2000.
В свою чергу, між ТОВ “Енергоімпекс” (Виконавець) та ТОВ „Інтер-Інвест-вугілля” (Замовник) укладений договір № 17/03 п/р від 17.03.2008р. на переробку рядового вугілля, відповідно до якого Замовник зобов'язався передати (поставити) Виконавцю рядове вугілля на умовах СРТ - ЦЗФ вантажоодержувач (в редакції Інкотермс -2000) в найменуванні, кількості, марочному складі, з якісними показниками згідно специфікаціям, які оформлюються окремими додатками та є невід'ємною частиною цього договору.
На виконання договору купівлі-продажу № 2080дс/292 від 01.10.2003 р. на адресу ЗАТ „Макіївкокс” 29.03.2008 р. зі станції Кривий Торець Донецької залізниці надійшов вантаж - вугільний концентрат марки „Ж” за залізничною накладною № 50299228 в чотирьох вагонах за №№ 65343709, 67385575, 65808578, 60426434 загальною вагою 271тис.кг. Вантажовідправник зазначеного вантажу - ТОВ „Енергоімпекс”.
В ході прийомки вугільного концентрату за кількістю була виявлена нестача, про що складений акт про приймання продукції по кількості № 450/п від 01.04.2008р.
У зв'язку з відсутністю в залізничній накладній відомостей про вагу брутто вагонів, вага брутто вагонів визначена шляхом додавання до ваги нетто вантажу ваги тари вагонів. Комісія дійшла висновку, що кількість вантажу, якого не вистачає, у вагони вміститися могла, недостача виникла в результаті недостатнього наповнення вагонів вантажовідправником та неправильного визначення ним маси.
Відповідно до умов договору купівлі-продажу № 2080дс/292 від 01.10.2003р. та вимог п. п. 16, 17 Інструкції П-6 прийомка вугільного концентрату була зупинена для виклику представника вантажовідправника для участі в продовженні прийомки продукції та складенні двохстороннього акту.
За результатами прийомки складений акт № 450 від 01.04.2008р., згідно якого кількість продукції, що недостає, становить: по вагону № 65343709 -1750кг, по вагону № 67385575 -4050кг, по вагону № 65808578 -2050кг, по вагону № 60426434 -1500кг, всього - 9350кг.
Представник вантажовідправника підписала вказаний акт без заперечень.
02.04.2008р. складений акт №450 про вагу тари, згідно якого встановлено, що вага вагону (тари), зазначена в цьому акті, не відповідає даним ваги вагону (тари), який зазначений в залізничній накладній, а саме: по вагону № 65343709 - фактична вага брутто по переважуванню -88450 кг, фактична вага тари по переважуванню - 22200 кг, вага нетто - 66250 кг, по вагону № 67385575 -фактична вага брутто по переважуванню -84550 кг, фактична вага тари по переважуванню - 21600 кг, вага нетто - 62950 кг, по вагону № 65808578 - фактична вага брутто по переважуванню -86900 кг, фактична вага тари по переважуванню - 21950 кг, вага нетто -64950 кг, по вагону № 60426434 -фактична вага брутто по переважуванню - 91750 кг, фактична вага тари по переважуванню - 24250кг, вага нетто -67500 кг.
З урахуванням норми природної втрати згідно до п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., розмір нестачі відповідно до розрахунку складає 6640кг на загальну суму 6573 грн.60 коп. з ПДВ.
Позивач зобов'язання за договором купівлі-продажу № 2080дс/292 від 01.10.2003р. по оплаті поставленої, зокрема в березні 2008р., продукції на підставі рахунку - фактури № 9853 від 31.03.2008 р. виконав в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 407 від 03.04.2008р. Вказаний рахунок-фактура містить відомості про масу вантажу нетто в спірних вагонах в той кількості, яку зазначив відповідач в залізничній накладній. Отже, оплата за вказаним рахунком-фактурою здійснена позивачем за кількість відвантаженої продукції згідно даних, вказаних вантажовідправником - ТОВ „Енергоімпекс” в залізничній накладній.
Як вбачається з матеріалів справи, Вантажовідправник -ТОВ „Енергоімпекс”, в порушення вимог ст. ст. 24, 37 Статуту залізниць України, невірно зазначив в накладній № 50299228 масу вантажу, чим завдав шкоди вантажоодержувачу ЗАТ „Макіївкокс”.
Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджується актами приймання продукції по кількості № 450/п від 01.04.2008р., № 450 від 01.04.2008р. та актом № 450 про вагу тари від 02.04.2008р. Отже, виявлена на станції призначення нестача виникла з вини вантажовідправника, внаслідок недостатнього наповнення останнім вагонів та неправильного визначення маси вантажу. Тому з огляду на приписи ст.908, 909, 1166 ЦК України, ст.ст.306, 307 ГК України ст.23,24,30,37,52,111 Статуту Залізниць України, Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Міністерством транспорту України № 644 від 21.11.2000р. суд задовольнив позовні вимоги.
Оскаржуючи рішення суду, скаржник просить його скасувати, оскільки воно прийнято з порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин.
Між ТОВ "Енергоімпекс" (відповідач) та ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" (третя особа) укладено договір переробки рядового вугілля № 31/12/5пр/77 від 31.12.2004р. Згідно специфікації б/н від 01.03.2008р. до договору, відповідач у березні 2008р. зобов'язався переробити рядове вугілля і відвантажити його за реквізитами, вказаними третьою особою на умовах поставки FCA станція відправника-філія ЦФ "Дзержинська" ТОВ "Енергоімпекс" (Інкотермс 2000).
Відповідно до п.1.6. договору, рядове вугілля і продукти збагачення, отримані в результаті переробки рядового вугілля є власністю замовника (третьої особи). Визначення кількості продуктів, що були випущені здійснюється в порядку, встановленому "Методикою визначення". Фактичний об'єм випуску готової продукції підтверджується виконавцем (відповідач) в звітах замовнику (третя особа) з наданням оригіналів "практичного балансу продуктів збагачення" за формулою УПД-42 за попередній місяць (п.1.3. договору).
Між позивачем та відповідачем не існувало договірних відносин в березні 2008р.
З посиланням на п.1 Інструкції П-6, скаржник стверджує, що між відповідачем і залізницею укладено договір перевезення, за яким вантажоодержувачем є позивач. Між відповідачем і позивачем інших договірних відносин не існує. Отже, такими обов'язковими правилами про порядок приймання продукції по кількості є Статут залізниць України.
Статтею 129 Статуту залізниць встановлено, що належним доказом засвідчення факту не відповідності маси вантажу є комерційний акт.
В зв'язку з чим, акт приймання продукції по кількості № 1420 від 27.10.2007р. (акт П-6) замість комерційного акту є належним доказом підтвердження факту невірного зазначення маси вантажу у накладній за договором перевезення. Так само акт П - 6 не був би належним доказом, якщо б позивач подав позов до залізниці. Тому, складений акт П - 6 може бути підставою висування претензії тільки до третьої особи, бо невиконання особами договору своїх обов'язків не є підставою для відповідальності інших осіб.
До того ж згідно з п.5 Інструкції П-6, позивач повинен звернутися до органу транспорту з вимогою скласти комерційний акт, а також мав на це право згідно з ч.3 ст.129 Статуту залізниць.
Усі вимоги позивача ґрунтуються на п.24 Статуту залізниць. Відповідач невірно зазначив кількість вантажу, тому він повинен сплатити вартість вагової недостачі вантажу.
Вартість вагової недостачі не є збитками в розумінні ст.1166 ЦК "Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала".
Позивач вимагає від суду саме стягнення вартості вагової недостачі.
З договору перевезення такого висновку не випливає, тобто на підставі цього договору у вантажоодержувача не має прав вимагати вартості вагової недостачі у разі невірного зазначення кількості вантажу. Глава 82 "відшкодування шкоди" до цих вимог позивача не застосовується.
Згідно з п.24 Статуту залізниць, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
В розділі 7 "відповідальність залізниці, вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів. Акти претензії, позови" не передбачено відшкодування вартості вагової недостачі вантажовідправником вантажоодержувачу.
Відповідно до п.105 Статуту залізниць України, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом та окремими договорами.
Наслідком невірного зазначення у накладній ваги вантажу не є підставою для вимагання здійснення постачання вантажу, якого не вистачає, також і вартості цього вантажу.
Наслідком неправильного зазначення у накладній ваги вантажу не є підставою для вимагання здійснення постачання вантажу, якого не вистачає, також і вартості цього вантажу.
Наслідком неправильного зазначення у накладній ваги вантажу є підставою для вимагання збитків, що були зазнані особою.
Враховуючи вимоги ст.217 ГК України, скаржник зазначає, що оскільки відповідач не мав перед позивачем обов'язку постачання певної кількості продукції, а позивач не міг вимагати від відповідача постачання продукції, відповідач не вважається правопорушником, господарський кодекс України не передбачає ні принципу господарсько-правової відповідальності, ні санкції, як оплату вартості вагової недостачі, в зв'язку з чим вимоги позивача є безпідставними і необґрунтованими.
Відповідач здійснював поставку згідно договору № 04/11/1пр/8851дс від 04.11.2005р. за реквізитами вказаними третьою особою. Цим договором не передбачено, що при постачанні в партії повинно бути конкретна кількість продукції.
Позивач не надав суду доказів неправильного зазначення маси вантажу в рамках договору перевезення.
З посиланням на вимоги ч.2 ст.224 ГК України, скаржник зазначає, що позивач не довів факт понесення ним витрат - настання збитків. Твердження позивача і суду, що цей факт підтверджується платіжним дорученням № 407 від 03.04.2008р. не відповідає дійсності, оскільки в призначенні платежу зазначено "за договором № 2080 від 01.10.2003р. за вугільну продукцію" за яку саме партію продукцію було сплачено дізнатися не можливо, тому вважаємо, що підстав для покладення відповідальності на відповідача не має.
Відповідно до п.3 додатку б/н від 15.01.2007р. до договору № 2080/292 від 01.10.2003р., укладеного між позивачем та ЗАТ “Донецьксталь”-металургійний завод”, питання по недостачі товару вирішується в претензійно-позовному порядку без урахування актів прийому-передачі товару на підставі актів, складених на підставі Інструкції П-6.
В письмових поясненнях позивач зазначив, що акти прийому-передачі є бухгалтерськими документами, згідно з якими позивач бере на свій баланс вугільну продукцію в повному обсязі (кількості). Після чого проводить сплату за весь обсяг.
Позивач своїми діями підтверджує одержання всієї кількості продукції.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, оскільки воно відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Твердження відповідача про те, що акт про приймання продукції за кількістю складений відповідно до Інструкції П - 6 є неналежним доказом підтвердження факту недостачі спірного вантажу, спростовується п.1, п.29 цієї ж Інструкції.
З огляду на лист № 05-05/243/4 від 13.01.2009р. Вищого господарського суду України, доказами, які підтверджують наявність недостачі в спірних вагонах є акти про приймання продукції по кількості № 450п від 01.04.2008р., № 450 від 01.04.2008р. та акт про вагу тари № 450 від 02.04.2008р., тому як згідно з п.25 Інструкції П-6 в акті про приймання продукції по кількості вкзується точна кількість відсутньої продукції.
Приймання продукції здійснювалось за участю представника відповідача, який своїм підписом в акті приймання продукції за кількістю № 450 від 01.04.2008 р. засвідчив факт недостачі вантажу в спірних вагонах.
Складання позивачем актів про приймання продукції по кількості, а не комерційного акту пояснюється тим, що для складання комерційного акту не було підстав, передбачених ч.1 ст.52 Статуту залізниць України.
Твердження відповідача про те, що згідно з п.5 Інструкції П-6 позивач повинен був звернутися до органу транспорту з вимогою скласти комерційний акт спростовується змістом самого пункту, згідно з яким обов'язок складання комерційного акту лежить на одержувачі тільки у випадку, коди недостача встановлюється при прийманні вантажу від органів транспорту. Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено саме право, але не обов'язок одержувача вантажу вимагати від залізниць складання комерційного акту.
Твердження відповідача про невірне застосування судом ст.24 Статуту залізниць України, спростовується змістом цієї статті.
Посилання відповідача на ст.ст.216, 217, 224 ГК України є безпідставним, в зв'язку з тим, що предметом позовних вимог є стягнення саме вартості недостачі вантажу, який прибув у конкретних вагонах по конкретній залізничній накладній, а не збитки, як зауважує відповідач в апеляційній скарзі.
Твердження відповідача, що “позивач підтвердив одержання всієї кількості продукції” в зв'язку з тим, що здійснив оплату постачальнику за весь обсяг вугільної продукції не враховуючи недостачу, не відповідає фактичним обставинам справи.
Позивач не міг здійснити оплату за фактично поставлену йому продукцію, так як договором № 2080дс та п.1 доповнення від 15.01.2007р. передбачено, що оплата за товар, що поставляється здійснюється покупцем на рахунок продавця в повному обсязі згідно виставленого продавцем на адресу покупця рахунку. При цьому недостача товару, яка може бути виявлена покупцем в процесі приймання товару, який надійшов від вантажовідправника, ніяким чином не впливає на повну суму оплати покупцем за рахунком. Вартість недостачі стягується покупцем у претензійно-позовному порядку з винної сторони. Таким чином, недоплата за виставленим на адресу позивача рахунком була би порушенням умов договору. Вартість недостачі повинна стягуватись у претензійно-позовному порядку (п.29 Інструкції П-6).
Згідно з вимогами ст.ст.712,664 ЦК України та п.4.3. договору № 2080дс/292 від 01.10.2003р., зобов'язання по поставці вважається виконаним з моменту вручення товару перевізнику та доказом такого вручення, у випадку перевезення залізничним транспортом є квитанція, в якій вказані дані про вантаж, в тому числі маса вантажу (ст.23 Статуту залізниць України, розділ 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Мінстерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644).
Тому, ЗАТ "Донецьксталь"-металургійний завод" (сторона за договором купівлі-продажу) виконало своє зобов"язання за договором з моменту передачі вугільної продукції до перевезення, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила:
Між ЗАТ „Макіївкокс” (Покупець) та ЗАТ “Донецьксталь” - металургійний завод” (Продавець) укладений договір № 2080дс/292 від 01.10.2003р. на постачання вугільної продукції. Згідно умов договору Продавець зобов'язався в березні 2008р. передати Покупцю вугільний концентрат марки „Ж” на умовах СРТ ст. Покупця в редакції Інкотермс-2000.
Між ТОВ “Енергоімпекс” (Виконавець) та ТОВ „Інтер-Інвест-вугілля” (Замовник) 17.03.2008р. укладений договір № 17/03 п/р на переробку рядового вугілля, відповідно до якого Замовник зобов'язався передати (поставити) Виконавцю рядове вугілля на умовах СРТ -ЦЗФ вантажоодержувач (в редакції Інкотермс -2000) в найменуванні, кількості, марочному складі, з якісними показниками згідно специфікаціям, які оформлюються окремими додатками та є невід'ємною частиною цього договору. Пункт 2.3.3 даного договору покладає на Виконавця - ТОВ „Енергоімпекс” обов'язок відвантажити продукти збагачення Замовнику з дотриманням технічних вимог, що пред'являються для зберігання вантажу в належному виді згідно умов цього договору.
На виконання договору купівлі - продажу № 2080дс/292 від 01.10.2003р. на адресу ЗАТ „Макіївкокс” 29.03.2008р. зі станції Кривий Торець Донецької залізниці надійшов вантаж - вугільний концентрат марки „Ж” за залізничною накладною № 50299228 в чотирьох вагонах за №№ 65343709, 67385575, 65808578, 60426434 загальною вагою 271тис.кг. Вантажовідправник зазначеного вантажу - ТОВ „Енергоімпекс”.
Вантаж на станцію призначення Харцизьк Донецької залізниці прибув в справних вагонах, без слідів втрати, розкрадання в путі та виданий Вантажоодержувачу - ЗАТ „Макіївкокс” залізницею без перевірки маси та кількості місць згідно до ст. 52 Статуту залізниць України.
При прийманні позивачем вугільного концентрату за кількістю виявлена нестача, про що складений акт про приймання продукції по кількості № 450/п від 01.04.2008р.
Цим актом зафіксовано, що за залізничною накладною № 50299228 у вагоні № 65343709 вага брутто складає 90200 кг, вага тари - 22200 кг, нетто вантажу -68000кг, проте фактично виявилось брутто -88450 кг, нестача - 1750 кг, у вагоні № 67385575 вага брутто складає 89000 кг, вага тари -22000 кг, нетто вантажу - 67000 кг, проте фактично виявилось брутто -84650кг, нестача - 4350кг, у вагоні № 65808578 вага брутто складає 89000кг, вага тари -22000кг, нетто вантажу -67000 кг, проте фактично виявилось брутто -87000 кг, нестача -2000 кг, у вагоні № 60426434 вага брутто складає 92800 кг, вага тари -23800 кг, нетто вантажу -69000 кг, проте фактично виявилось брутто -91750 кг, нестача -1050 кг, всього по вагонам кількість продукції, якої не вистачає, 9150 кг, вартість продукції -825,00 грн. без ПДВ за одну тонну вугільного концентрату.
Відповідно до умов договору купівлі - продажу № 2080дс/292 від 01.10.2003р. та вимог п. п. 16, 17 Інструкції П-6 прийомка вугільного концентрату зупинена для виклику представника вантажовідправника для участі в продовженні прийомки продукції та складенні двохстороннього акту.
Тому телефонограмою № 26 від 01.04.2008р. позивачем викликаний представник ЗФ „Дзержинська” ТОВ „Енергоімпекс” для спільної прийомки вугільного концентрату марки „Ж”.
По прибуттю уповноваженого представника ЗФ „Дзержинська” ТОВ „Енергоімпекс” Конькової О.Є. -контролера ОТК ЗФ „Дзержинська”, яка діяла на підставі довіреності № 13-308 від 01.04.2008р., прийомка продукції була продовжена.
За результатами прийомки складений акт № 450 від 01.04.2008р., згідно якого встановлена нестача у вагоні № 65343709 - 1750 кг, у вагоні № 67385575 - 4050 кг, у вагоні № 65808578 -2050кг, у вагоні № 60426434 -1500кг, разом - 9350кг, який представник вантажовідправника підписала без зауважень.
Позивачем 02.04.2008 складений акт № 450 про вагу тари, згідно якого встановлено, що вага вагону (тари), визначена шляхом переваження на 150тн вагах, повірених лабораторією Держстандарту в установленому порядку 23.10.2007р., та зазначена в цьому акті, не відповідає даним ваги вагону (тари), який зазначений в залізничній накладній, а саме: по вагону № 65343709 - фактична вага брутто по переважуванню -88450 кг, фактична вага тари по переважуванню - 22200 кг, вага нетто - 66250 кг, по вагону № 67385575 - фактична вага брутто по переважуванню -84550 кг, фактична вага тари по переважуванню - 21600 кг, вага нетто - 62950 кг, по вагону № 65808578 - фактична вага брутто по переважуванню -86900 кг, фактична вага тари по переважуванню - 21950 кг, вага нетто - 64950 кг, по вагону № 60426434 - фактична вага брутто по переважуванню - 91750 кг, фактична вага тари по переважуванню - 24250 кг, вага нетто - 67500 кг.
Тому з урахуванням норми природної втрати згідно до п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р., господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що розмір нестачі відповідно до розрахунку складає 6640кг на загальну суму 6573 грн.60 коп. з ПДВ.
Стаття 306 ГК України встановлює, загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Аналогічне положення закріплено в ст.908 Цивільного кодексу України.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються договором, якщо інше не визначено транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Зокрема, на перевезення залізничним транспортом вантажів, у тому числі перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форми власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування, поширюються норми Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998р.
Відповідно до п. 2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Таке ж положення закріплено в п. п. 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України.
Вантажовідправник - ТОВ „Енергоімпекс”, надавши залізниці накладну, яка супроводжує вантаж - вугільний концентрат, уклало з залізницею договір перевезення. Сторонами в цьому договорі виступають ТОВ „Енергоімпекс” (Вантажовідправник) та Донецька залізниця (Перевізник).
Відповідно до ст. 30 Статуту залізниць навантаження вантажу в вагони здійснювалося відправником - ТОВ „Енергоімпекс”.
Стаття 23 Статуту залізниць покладає на вантажовідправника обов'язок по заповненню залізничних накладних.
Як вбачається зі змісту ст. 37 Статуту залізниць та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р., вага вантажу при заповненні перевізних документів зазначається вантажовідправником, який згідно приписів ст. 24 Статуту залізниць несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності та неповноти відомостей, які вказані в залізничній накладній.
Перевізник прийняв від вантажовідправника - ТОВ „Енергоімпекс” вантаж - вугільний концентрат за залізничною накладною № 50299228.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
У відповідності до ч. 1 п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 862/5083, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
Частиною 2 п. 27 Правил видачі вантажів встановлено, що норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) визначається при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні.
Як зазначалося, у зв'язку з тим, що за зазначеною накладною вантаж прибув в справних вагонах без ознак втрати, він на підставі ст. 52 Статуту залізниць виданий одержувачу без перевірки маси вантажу у вагонах, про що працівниками станції Харцизьк Донецької залізниці зроблена відповідна відмітка на накладній.
Стаття 111 Статуту залізниць визначає, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу лише у випадках, визначених цією нормою.
Тому у відповідності до п. а ст. 111 Статуту залізниць, залізниця звільняється від відповідальності, зокрема за втрату, нестачу вантажу, що прибув в неушкодженому відкритому рухомому составі, завантаженому відправником, якщо відсутні ознаки втрати, розкрадення, порчі або ушкодження вантажу за час перевезення.
Загальні підстави для відповідальності за заподіяння майнової шкоди встановлені ст. 1166 Цивільного кодексу України.
Відповідно до зазначеної норми, шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як вбачається з матеріалів справи, Вантажовідправник - ТОВ „Енергоімпекс”, в порушення вимог ст. ст. 24, 37 Статуту залізниць України, невірно зазначив в накладній № 50299228 масу вантажу, чим завдав шкоди вантажоодержувачу ЗАТ „Макіївкокс”.
Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджується актами приймання продукції по кількості № 450/п від 01.04.2008р., № 450 від 01.04.2008р. та актом № 450 про вагу тари від 02.04.2008. Отже, виявлена на станції призначення нестача виникла з вини вантажовідправника, внаслідок недостатнього наповнення останнім вагонів та неправильного визначення маси вантажу.
Частина 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, що завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода завдана не з її вини.
Вантажовідправник - ТОВ „Енергоімпекс” не довів суду, що шкода виникла не з його вини.
Тому з огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов вірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, а рішення господарського суду відповідає приписам чинного законодавства, матеріалам справи та не підлягає скасуванню.
Посилання скаржника на те, що ст.129 Статуту залізниць встановлено, що належним доказом засвідчення факту не відповідності маси вантажу є комерційний акт, тому акт приймання продукції по кількості № 1420 від 27.10.2007р. (акт П - 6) замість комерційного акту є належним доказом підтвердження факту невірного зазначення маси вантажу у накладній за договором перевезення необгрунтовано та не може бути прийнято до уваги.
Згідно зі ст.52 Статуту залізниць України, на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу (видачею комерційного акту) у разі прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій, прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами. Із встановлених судом обставин не вбачається,що існували обставини для складання комерційного акта.
Посилання скаржника на те, що позивач не надав суду доказів неправильного зазначення маси вантажу не може бути прийнято до уваги, оскільки доказами, які підтверджують наявність недостачі в спірних вагонах є акти про приймання продукції по кількості № 450п від 01.04.2008р., № 450 від 01.04.2008р. та акт про вагу тари № 450 від 02.04.2008р.,
Керуючись ст. ст. 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,-
Рішення господарського суду Донецької області від 12.11.2009р. по справі №25/173 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий
Судді:
Надруковано 5 примірників:
1-до справи
1-позивачу
1-відповідачу
1-госп.суду
1-ДАГС