донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
19.01.2010 р. справа №2/203
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
при секретарі Протченко О.О.
за участю представників сторін:
від позивача:Требік Т.Ю. -по дов. № 06/887 від 28.01.2009р.
від відповідача:Поплавський О.П. -паспорт серія ВВ № 998690 від 08.12.1999р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДочірнього підприємства "Телекомпанія "Стирол-ТV" відкритого акціонерного товариства "Концерн Стирол" м. Горлівка, Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від12.11.2009 року
по справі№ 2/203 ( суддя Мартюхіна Н.О.)
за позовомЗакритого акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" м. Горлівка, Донецької області
доДочірнього підприємства "Телекомпанія "Стирол-ТV" відкритого акціонерного товариства "Концерн Стирол" м. Горлівка, Донецької області
простягнення 36796 грн.89 коп.( згідно остаточних вимог)
Закрите акціонерне товариство "Горлівськтепломережа" м. Горлівка, Донецької області ( далі по тексту -ЗАТ "Горлівськтепломережа") звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Телекомпанія "Стирол-ТV" відкритого акціонерного товариства "Концерн Стирол" м. Горлівка, Донецької області ( далі по тексту -ДП "Телекомпанія "Стирол -ТV" ВАТ "Стирол") про стягнення 36796 грн.89 коп., з яких заборгованість за теплову енергію в сумі 17851 грн. 70 коп., пені в сумі 17851 грн. 70 коп., 3% річних в сумі 357 грн. 50 коп., індекс інфляції в розмірі 735грн. 99коп.
Рішенням від 12.11.2009 року по справі № 2/203 господарський суд Донецької області стягнув з ДП "Телекомпанія "Стирол -ТV" ВАТ "Стирол" на користь ЗАТ "Горлівськтепломережа" боргу в сумі 17851 грн. 70 коп., пені в розмірі 17851 грн. 70 коп., 3% річних в сумі 357 грн. 50 коп., індекс інфляції в розмірі 735грн. 99коп., посилаючись на ст. 525, 599, 625, 627 Цивільного кодексу України.
ДП "Телекомпанія "Стирол -ТV" ВАТ "Стирол" не погодилось з рішенням господарського суду, та звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати.
Заявник апеляційної скарги вважає, що господарський суд не повністю встановив обставини, які мають значення для справи, неправильно дослідив та оцінив докази та документи, тому дане рішення було винесене з порушенням норм матеріального права.
В судовому засіданні повноважні представники сторін висловилися на підтримку своїх доводів викладених в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.02.2008 року між сторонами по справі укладено договір на поставку теплової енергі № 1067 (а.с. 7-9), відповідно до п. 1.1 якого постачальник (позивач) бере на себе зобов'язання надавати споживачу ( відповідачу) послуги з централізованого опалення нежитлового приміщення за адресою вул. Первомайська, 33 загальною площею 242,5 м2, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги по встановленим тарифам в строки та на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 1.3. договору встановлено, що початок та закінчення опалювального періоду встановлюється розпорядженням міської ради.
Згідно до п. 1.5. договору нежитлове приміщення, що займається Споживачем вказані в п. 1.1. договору, є вбудованими в єдину систему опалення житлового будинку.
Пунктом 1.6. договору виконання постачальником зобов'язань за цим договором підтверджується актами включення опалення, підписаними постачальником та споживачем, розпорядженнями Горлівської міської ради про закінчення опалювального сезону.
Відповідно до п. 1.7. договору впродовж опалювального періоду постачальник разом зі споживачем та відповідальним представником комунального підприємства, на утриманні якого знаходиться житловий будинок, в якому вбудоване нежитлове приміщення споживача, здійснює перевірку якості наданих послуг з теплопостачання.
Пунктом 3.2.1.договору визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати послуги з централізованого опалення у встановлені договором строки.
Розділом 5 договору встановлено, що споживач сплачує послуги з централізованого опалення: за опалення загальною площею 248,20 м2 при тарифі 8,66грн. за 1 м2 в місяць, сума оплати в місяць опалювального періоду 2149 грн.41 коп., крім того ПДВ 20% в сумі 429грн.88коп. Всього 2579грн.29 коп.
В разі зміни тарифів (системи оплати) Обласною державною адміністрацією або уповноваженими нею органом місцевого самоврядування, сторони автоматично вводять зміни в розрахунки за послуги теплопостачання з часу введення змін в дію. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Оплата послуг з централізованого опалення споживач здійснює щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно платіжній вимозі-дорученню, виставленому постачальником.
Платіжна вимога-доручення постачальника вважається пред'явленою з моменту вручення його споживачу, керівнику, відповідальному представнику, бухгалтеру (казначею), відповідальному за діловодство споживача. В разі неможливості вручення особисто -з моменту відправки поштою рекомендованим листом за юридичною адресою, вказаній в договорі, з врахуванням строку поштового перебігу.
Послуги з теплопостачання ЗАТ "Горлівськтепломережа" відповідачу були надані, на адресу останнього направлені платіжні вимоги-доручення про оплату послуг з централізованого опалення. Відповідач оплату послуг з централізованого опалення не здійснив.
Тому позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області з вимогою стягнути з ДП "Телекомпанія "Стирол -ТV" ВАТ "Стирол" борг в сумі 17851 грн. 70 коп., пені в сумі 17851 грн. 70 коп., 3% річних в розмірі 357 грн. 50 коп., інфляційне збільшення суми боргу в сумі 735грн. 99коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.11.2009 року позовні вимоги задоволені повністю.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності з врахуванням пояснення повноважних представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Причиною даного спору є питання про правомірність стягнення з ДП "Телекомпанія "Стирол -ТV" ВАТ "Стирол" борг в сумі 17851 грн. 70 коп., пені в розмірі 17851 грн. 70 коп., 3% річних в сумі 357 грн. 50 коп., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 735 грн. 99коп.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ст.1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Господарським судом Донецької області були досліджені в повному обсязі надані до справи матеріали, а саме: договір, на який посилався позивач, акти, платіжні вимоги-доручення, копії листів.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Пунктом 1.6. договору виконання постачальником зобов'язань за цим договором підтверджується актами включення опалення, підписаними постачальником та споживачем, розпорядженнями Горлівської міської ради про закінчення опалювального сезону.
Відповідно до Правил надання населенню послуг з водо- теплопостачання та водовідведення, затверджених Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, початок та закінчення опалювального періоду визначається рішенням виконавчого органу влади.
Як встановлено господарським судом, й вбачається з матеріалів, 17.12.2008р. позивачем на адресу відповідача в виконання п. 1.6. договору було направлено 2 екземпляри акту на включення опалення.
Однак, вказаний акт відповідачем підписаний не був та, повернутий на адресу позивача з протоколом розбіжностей, де відповідач вважає за необхідне встановити дату включення опалення -24.12.2008р., тобто з моменту отримання такого акту.
Господарським судом був прийнятий до уваги акт, наданий позивачем, як доказ строку включення опалення, виходячи з того, що акт, який був отриманий відповідачем та в якому вказана дата підключення до теплопостання за своїм змістом та формою є первинним обліковим документом, який фіксує факти здійснення господарської операції позивачем на користь відповідача з передачі теплової енергії та підписується в момент фіксування господарської операції. Послуги з опалення позивач фактично надавав з 05.11.2008р., тобто саме ця дата підписання акту підтверджує факт господарської операції, з чим погоджується й судова колегія.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції підставно виходив з того, що а ні умовами договору, а ні законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, поставки холодної та гарячої води та водовідведення № 630, Нормами та вказівками з нормування витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на житлово-комунальні потреби в України, про застосування яких сторони домовилися в п. 1.4. договору при невиконанні цього договору не передбачено, строку направлення для підписання акту про включення центрального опалення, а отже й дата включення опалення не може ототожнюватися з датою отримання акту про включення опалення.
З такого, судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги заперечення відповідача, з приводу не підписання акту, а отже й відсутності підстав для виконання умов договору та оплати отриманих послуг з теплопостачання.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ "Горлівськтепломережа" та комунальним підприємством "Мрія" був укладений договір № 689 про умови надання послуг з централізованого опалення від 15.10.2007р.
За цим договором ЗАТ "Горлівськтепломережа" забезпечує виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії у багатоквартирний житловий фонд комунального підприємства "Мрія", незалежно від форми власності, для забезпечення споживачів (населення) послугами з централізованого опалення відповідно до діючих норм до межі розподілу -зовнішньої поверхні стіни теплової камери, яка належить ЗАТ "Горлівськтепломережа" і розташована в бік комунального підприємства "Мрія", в якій встановлена запірна арматура на відгалуженні до Споживача по ходу нагрітого теплоносія.
Згідно до переліків будинків по комунальному підприємству "Мрія", що опалюються ЗАТ "Горлівськтепломережа", до останніх також належить й будинок по вул. Первомайська, 33, загальною площею 2066,74 м2, в якому розміщено вбудоване приміщення відповідача.
05.11.2008р. між ЗАТ "Горлівськтепломережа" та комунальним підприємством "Мрія" був підписаний акт на включення опалення житлового будинку по вул. Первомайській, 33, в тому числі й нежитлові приміщення, вбудовані у вказаний будинок, зокрема ДП "Телекомпанія "Стирол -ТV" ВАТ "Стирол".
З вищевикладеного, господарським судом Донецької області зазначений акт на включення опалення прийнятий в якості належного та допустимого доказу на підтвердження факту надання послуг з опалення відповідачу саме з 05.11.2008р., з чим погоджується апеляційна інстанція.
Крім того, належне надання ЗАТ "Горлівськтепломережа" послуг з централізованого опалення нежитлових приміщень відповідача у спірний період підтверджується й випискою з роботи котельної № 36, із зазначенням якісних показників її роботи у цей період. Із вказаної виписки вбачається, що котельня № 36, у спірний період працювала безперебійно.
Також доказами якісного надання послуг з централізованого опалення є додані до матеріалів справи, акти від 01.12.2008р. та від 05.01.2009р., в яких зазначено, що у листопаді, грудні 2008 року опалення на житловий будинок № 33 по вул. Первомайській, у тому числі, на приміщення, які займає відповідач, надавалось безперебійно відповідно до температурного графіку та гідравлічному режиму роботи котельні. Звернень з причин відсутності та якості опалення від мешканців будинку та від ДП "Стирол-TV" ВАТ "Концерн Стирол" не поступало.
При цьому, як суду першої, так і апеляційної інстанції ДП "Стирол-TV" ВАТ "Концерн Стирол" доказів відсутності опалення за оскаржуваний період не надано.
Оскільки, як вбачається з наданих позивачем до матеріалів справи документів, за надані послуги з опалення позивачем виставлялися рахунки, зазначені рахунки були направлені на адресу відповідача, про що свідчать додані до матеріалів справи квитанції про направлення, останній за отримані послуги не розрахувався, у зв'язку чим за ним рахується заборгованість в розмірі 17851 грн.70 коп.
Згідно ст. 181 Господарського кодексу України якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Так, в силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк; зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція вважає, що ЗАТ "Горлівськтепломережа", виконало свої зобов'язання за договором, щодо надання послуг з централізованого опалення не житлових приміщень, які займає відповідач, за заявлений у позовній заяві період, факт отримання таких послуг відповідачем не заперечується та не спростовано жодними доказами.
Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши обставини неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих послуг, в порушення положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та з урахуванням вказаних норм законодавства дійшов висновку, що позовна заява про стягнення суми боргу на користь позивача підлягає задоволенню.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Звертаючись із позовом про стягнення суми боргу, позивачем висунуто вимогу щодо стягнення пені у розмірі 17851 грн.70 коп. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 11.12.2008 року по 25.10.2009 року, яка господарським судом задоволена.
Такий висновок суду першої інстанції, з яким погоджується й судова колегія, правомірний, оскільки статтею 1 Закону України " Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Сторони п. 8.1 договору передбачили, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про житлово-комунальні послуги, та іншими нормативно -правовими актами України.
Пунктом 8.2 визначено, що за весь період несвоєчасної оплати теплової енергії споживачу нараховується пеня в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.
Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України також передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно до п. 8.3. договору при простроченні оплати теплової енергії споживач за вимогою постачальника зобов'язаний уплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, а також три процента річних від простроченої суми.
Позивач, звертаючись з позовом, одночасно просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 357 грн. 50 коп. за період з 11.12.2008р. по 25.10.2009р. та індексу інфляції в розмірі 735 грн.99 коп. за період з січня 2009р. по жовтень 2009р.
Господарський суд Донецької області вважає, що позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних та 3% річних обґрунтовані, арифметично вірні та підлягають задоволенню, з чим погоджується судова колегія апеляційної інстанції.
При перевірці рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування норм як матеріального так і процесуального права. З такого, рішення господарського суду Донецької області від 12.11.2009 року по справі № 2/203 є законним, обґрунтованим та скасуванню не підлягає.
Тому, висновки господарського суду Донецької області є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм як матеріального, так і процесуального права, та всебічному, повному, об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст.43 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, слід зазначити, що відповідач не довів апеляційному суду, з урахуванням положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, факт порушення позивачем умов договору.
Інші твердження скаржника за апеляційною скаргою не спростовують висновку суду та не свідчать про порушення, або неправильне застосування зазначених норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі -Дочірнього підприємства "Телекомпанія "Стирол-ТV" відкритого акціонерного товариства "Концерн Стирол" м. Горлівка, Донецької області.
Керуючись ст.ст.49, 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду,-
Рішення господарського суду Донецької області від 12.11.2009 року по справі № 2/203 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Телекомпанія "Стирол-ТV" відкритого акціонерного товариства "Концерн Стирол" м. Горлівка, Донецької області - без задоволення.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 6 прим.
1. позивачу
2. відповідачу-2
3 у справу
4 ДАГС
5ГСДО