21.01.2010 року Справа № 6/503-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий -суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді -Науменко І.М., Білецька Л.М.,
секретар судового засідання -Ковзиков В.Ю,
за участю представників сторін:
від позивача: Романюта Л.В., довіреність № б/н від 21.01.10;
від відповідача: Шпигарева Є.В., довіреність № 157 від 25.12.09;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпайп Ніко Тьюб”, м.Нікополь Дніпропетровської область
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2009 року у справі № 6/503-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Електа-С ЛТД”, м.Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпайп Ніко Тьюб”, м.Нікополь
про стягнення 137993,53 грн., -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2009 року у справі № 6/503-09 (суддя Коваленко О.О.) позовні вимоги ТОВ “Електа-С ЛТД” задоволено частково, стягнуто з відповідача ТОВ “Інтерпайп Ніко Тьюб” на користь позивача 122361,43 грн. -основного боргу, 5096,76 грн. -інфляційних, 1835,42 грн. -3% річних, 1292,94 грн. - держмита, 227 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.
При прийнятті рішення господарський суд виходив із неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару, у зв'язку з чим з останнього стягнуто борг з нарахуванням інфляційних та річних за порушення грошового зобов'язання.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач -ТОВ “Інтерпайп Нікр Тьюб”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність викладених в рішенні висновків обставинам справи, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем не надавалися рахунки-фактури та сертифікати у зв'язку з чим підстави для оплати товару відсутні і строк оплати товару не настав. Також зазначає, що видаткові накладні не містять посилання на договір, а додаткова угода від 17 листопада 2008 року № 394-д/7 про розстрочку сплати заборгованості не можна визнати безумовним доказом у справі.
Позивач -ТОВ “Електа-С ЛТД”, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду -без змін. У поданому відзиві зазначає, що документи передбачені п.3.3 договору позивачем були надані в момент передачі товару, у тому числі рахунки-фактури. 17 листопада 2008 року була підписана додаткова угода до договору №394 від 13 лютого 2008 року, де відповідач визнав кредиторську заборгованість станом на 10 листопада 2008 року за поставлений товар згідно договору № 394 від 13 лютого 2008 року у розмірі 162617,97 грн. визначений додатковою угодою порядок і строк сплати заборгованості відповідачем порушені.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається із матеріалів справи, 13 лютого 2008 року між позивачем -ТОВ “Електа-С ЛТД” (постачальник) та відповідачем -ТОВ “Інтерпайп Ніко Тьюб” (покупець) укладено договір поставки № 394, відповідно до умов договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію (товар), а покупець -прийняти і оплатити цей товар, асортимент, кількість, якісні показники і ціна, умови та строки поставки товару вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Згідно п.5.1 договору покупець зобов'язаний був здійснити розрахунок за договором протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки товару і надання документів, зазначених в п.3.3 договору.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 387401,17 грн. на підставі видаткових накладних:
- від 04 березня 2008 року № 03 на суму 9 850,80 грн.
- від 03 квітня 2008 року № 08 на суму 67,20 грн.,
- від 21 квітня 2008 року № 09 на суму 96 448,26 грн.,
- від 22 квітня 2008 року № 10 на суму 10 116,00 грн.,
- від 26 травня 2008 року №13 на суму 929,40 грн.,
- від 26 травня 2008 року № 14 на суму 1 128,00 грн.
- від 26 травня 2008 року № 15 на суму 2 430,00 грн.
- від 29 травня 2008 року №16 на суму 58 012,51
- від 12 червня 2008 року № 19 на суму 15 777,60 грн.
- від 11 липня 2008 року № 24 на суму 1 216,80 грн.
- від 31 липня 2008 року № 26 на суму 1 593,60 грн.
- від 29 серпня 2008 року № 30 на суму 147,05 грн.
- від 04 вересня 2008 року № 32 на суму 2 355,29 грн.
- від 04 вересня 2008 року № 33 на суму 20 462,05 грн.
- від 11 вересня 2008 року № 34 на суму 3 600,64 грн.
- від 22 серпня 2008 року № 29 на суму 3 257,10 грн.
- від 29 серпня 2008 року № 31 на суму 52 380,29 грн.
- від 11 вересня 2008 року № 35 на суму 6 720,00 грн.
- від 18 вересня 2008 року № 36 на суму 7 150,20 грн.
- від 30 вересня 2008 року № 37 на суму 3 084,00 грн.
- від 01 жовтня 2008 року № 38 на суму 648,00 грн.
- від 17 жовтня 2008 року № 39 на суму 62 641,97 грн.
- від 21 жовтня 2008 року № 40 на суму 2 365,61 грн.
- від 03 листопада 2008 року № 41 на суму 25 018,80 грн. /а.с.33-35, 37-47, 49-51, 53-57, 59-60/.
Факт отримання товару, його вартість та загальна сума поставки відповідачем не заперечуються.
Відповідач розрахувався з позивачем частково в сумі 224783,20 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 162617,97 грн.
17 листопада 2008 року сторонами укладено додаткову угоду № 394-д7 до договору від 13 лютого 2008 року №394, згідно п.2 якої відповідач зобов'язався провести оплату кредиторської заборгованості станом на 10 листопада 2008 року за поставлений товар відповідно договору № 394 від 13 лютого 2008 року в розмірі 162617,97 грн. з ПДВ шляхом щомісячної сплати 20% заборгованості протягом листопада 2008 року -березня 2009 року включно по 32523,60 грн. щомісяця.
Проте, станом на 30 березня 2009 року відповідачем фактично сплачено в погашення заборгованості лише за листопад 3008 року 32523,59 грн. та частково за грудень 2008 року 8480,95 грн.
Сума заборгованості складає 122361,43 грн., доказів її погашення відповідачем не надано.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Враховуючи, що відповідачем -ВАТ “Інтерпайп Ніко Тьюб”, не виконані зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару, судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про стягнення з відповідача суми виниклої заборгованості.
Викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи щодо ненастання строку оплати товару у зв'язку з ненаданням йому передбачених п.3.3 договору поставки документів, а саме рахунку-фактури та сертифікату якості, судовою колегією відхиляються як безпідставні.
В п.3.3 договору сторонами передбачено передачу продавцем разом із товаром супровідних документів, а саме: рахунку-фактури, сертифікату якості, податкової накладної, товарної накладної.
Відповідачем не надано доказів невиконання продавцем обов'язку щодо передачі разом з товаром товаросупровідних документів, як і не надано доказів витребування вказаних документів в порядку ст.666 ЦК України. Товар відповідачем прийнятий без будь-яких зауважень і був використаний у господарській діяльності, що свідчить про додержання постачальником умов договору щодо передання разом із товаром рахунку і його отримання відповідачем. Також судова колегія враховує часткову оплату відповідачем отриманого товару в сумі 224783,20 грн.
Крім цього, при укладенні додаткової угоди від 17 листопада 2008 року №394-д7 відповідачем фактично визнана кредиторська заборгованість за договором у розмірі 162617,97 грн., при цьому будь-яких зауважень щодо неналежного виконання продавцем своїх зобов'язань відповідачем не заявлялося.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідач, не заперечуючи факт отримання товару та наявність і розмір заборгованості, з формальних причин неправомірно ухиляється від виконання обов'язків по оплаті у повному обсязі вартості отриманого товару, оскільки обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути підставою для звільнення його від виконання господарських зобов'язань.
Що стосується рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача інфляційних та річних, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку щодо початку їх обрахування з квітня 2009 року.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено умовами додаткової угоди від 17 листопада 2008 року № 394-д7, відповідач зобов'язаний був сплачувати в погашення заборгованості кожного місяця протягом листопада 2008 року по березень 2009 року включно по 32523,60 грн. Таким чином, строк сплати щомісячних платежів закінчувався у останній день відповідного місяця. У разі прострочення оплати з наступного дня мають нараховуватися інфляційні та річні відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України виходячи із суми простроченої заборгованості за кожний місяць.
Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 8013,41 грн. та річні в сумі 2841,45 грн. виходячи порушення відповідачем встановлених сторонами в додатковій угоді від 17 листопада 2008 року № 394-д7 порядку та строків погашення заборгованості з урахуванням фактичного прострочення сплати щомісячних платежів за період по листопада 2009 року згідно розрахунку позивача /а.с.120/, який судова колегія вважає вірним.
З урахуванням вищевикладеного рішення господарського суду у зв'язку з невідповідністю викладених у рішенні висновків обставинам справи, підлягає скасуванню в частині стягнення інфляційних та річних з постановленням нового рішення про стягнення вказаних нарахувань у заявленому позивачем розмірі. В іншій частині рішення господарського суду є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.
Господарські витрати підлягають відповідному перерозподілу.
Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпайп Ніко Тьюб” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2009 року у справі № 6/503-09 скасувати в частині стягнення інфляційних, річних і господарських витрат та постановити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпайп Ніко Тьюб” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Електа-С ЛТД” інфляційні втрати в сумі 8013,41 грн., річні в сумі 2841,45 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1332,16 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 227,83 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді І.М.Науменко
Л.М. Білецька