ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
28 вересня 2018 року м. Київ№ 826/7362/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Аверкова В.В., ознайомившись із адміністративною справою
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України
про визнання протиправними дії, стягнення одноразової грошової допомоги в
розмірі 123 340,00 грн,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дії, стягнення одноразової грошової допомоги в розмірі 123 340,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2018 позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2018 після відкриття провадження, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду доказу сплати судового збору в установленому порядку, належним чином засвідчених копій документів, доданих до позовної заяви, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та письмових пояснень щодо пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
24.09.2018 на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2018 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в тексті якої позивач зазначив, що відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору з огляду на те, що в даних спірних правовідносинах предметом спору є стягнення заробітної плати. Разом з тим, щодо пропуску строку звернення до суду позивач посилався на частину другу статті 233 Кодексу законів про працю України відповідно до якої «…У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком…».
Дослідивши заяву позивача про усунення недоліків позовної заяви, суд зазначає наступне.
Справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюються Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України Про судовий збір, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно з частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак до заяви про усунення недоліків позовної заяви позивач доказу сплати судового збору не додав, зазначивши, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Підпунктом 1 пункту 1 статті 5 встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Суд не бере до уваги твердження позивача з огляду на те, що предметом позову в даній адміністративній справі відповідно до заявлених позовних вимог, є неправомірність дій Міністерства внутрішніх справ України та зобов'язання останнього вчинити певні дії.
Правова норма на яку посилається позивач, а саме підпункт 1 пункту 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» стосується виключно справ предметом позову яких є стягнення заробітної плати чи поновлення на роботі.
Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що поняття заробітної плати та одноразової грошової допомоги неможливо ототожнювати, оскільки за своєю суттю заробітна плата носить характер періодичних платежів та виплачується на підставі укладеного між сторонами трудового договору за виконану працівником роботу. В той час коли одноразова грошова допомога виплачується у зв'язку з настанням інвалідності, має характер одноразового платежу, та виплачується на підставі документів про настання у особи інвалідності.
Отже, предмет позову з яким позивач звернувся до суду, не підпадає під перелік об'єктів, які відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» підлягають звільненню від сплати судового збору.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява підлягає залишенню без розгляду якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Вирішуючи питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявною в справі довідкою МСЕК від 26.12.2013 №120176 позивач отримав інвалідність 26.12.2013 та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707 «Про затвердження порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції» набув право на отримання одноразової грошової допомоги протягом 3 років з моменту встановлення групи інвалідності.
10.01.2014 позивач подав до органу внутрішніх справ заяву щодо отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності внаслідок отримання травм при виконанні службових обов'язків.
Отже, з 2014 року позивачу було відомо про наявність у нього права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності внаслідок отримання травм при виконанні службових обов'язків.
З тексту позовної заяви вбачається, що 11.01.2017 позивач отримав від МВС України лист про повернення документів на доопрацювання вих. №15/2-Н-2277.
Тобто про порушення свого права, щодо не отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності внаслідок отримання травм при виконанні службових обов'язків позивач дізнався ще у 2014 році, однак до суду позивач звернувся лише 10.05.2018, подавши цей позов більш ніж через шість місяців з моменту порушення, на його думку, прав.
Згідно з частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак до заяви про усунення недоліків позовної заяви, позивачем не додано клопотання про поновлення строку звернення до суду та не надано обґрунтованих пояснень щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи, що позивач у 2013 році отримав інвалідність у 2014 році звернувся до відповідача із заявою щодо отримання одноразової грошової допомоги. На думку суду позивач міг та не був позбавлений можливості звернутись до відповідача з вимогами про надання роз'яснення щодо не отримання одноразової грошової допомоги, однак цим правом позивач скористався лише в 2017 році. Разом з тим на думку суду дату отримання відповіді на звернення, а саме 11.01.2017 не можна вважати за дату, з якої позивачу стало відомо про порушення своїх прав.
Зокрема, для правильного обчислення строку звернення до суду важливим є визначення його початкового моменту.
Виходячи з вимог частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України початок перебігу строку звернення до суду, суд пов'язує не з фактом обізнаності особи, якій належить порушене право в зв'язку з тим, що цей суб'єктивний момент є результатом недбалого ставлення особи до охорони власних прав, а з моменту, коли вона повинна була дізнатися про таке порушення.
Враховуючи принцип, закріплений статтею 68 Конституції України, позивачем не доведено, що ним пропущено шестимісячний строк, передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України з поважних причин.
З огляду на те, що позивач до суду звернувся лише 10.05.2018, поважність причин пропуску звернення до суду не обґрунтував, клопотання про поновлення строку звернення до суду не надав, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з неповажних причин. Отже, адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 120-123, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.
2. Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини четвертої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Аверкова