ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
28 вересня 2018 року №826/10750/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в які просить суд:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не проведення перерахунку ОСОБА_1 пенсії шляхом включення до грошового забезпечення для розрахунку пенсії сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (4781 грн.), матеріальної допомоги на оздоровлення (5700 грн.), таємність (280,5 грн.), премія (11849,45 грн.), ОВЗ (1401,4 грн.), проведення ОРД (935 грн.), одноразової вихідної грошової допомоги при звільненні (118849,5 грн.);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), перерахунок та виплату пенсії із включенням до сум грошового забезпечення для розрахунку пенсії матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (4781 грн.), матеріальної допомоги на оздоровлення (5700 грн.), таємність (280,5 грн.), премія (11849,45 грн.), ОВЗ (1401,4 грн.), проведення ОРД (935 грн.), одноразової вихідної грошової допомоги при звільненні (118849,5грн.), та виплату одноразово, своєчасно недоотримані суми пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1, відповідач керувався грошовим атестатом №350 та додатками до нього, а саме: довідкою №777 від 18.09.2017, підготовленою Департаментом протидії наркозлочинності Національної поліції України, та довідкою №1393 від 24.11.2017, підготовленою Головним Управлінням Національної поліції у місті Києві. Проте, з аналізу вказаних довідок та листів Головного Управління Національної поліції у місті Києві та Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України, позивач дізнався, що призначення пенсії здійснювалось, на його думку, невірно, оскільки вказаними вище суб'єктами не було зазначено у відповідних довідках низку видів грошового забезпечення, які мали б бути враховані при призначенні пенсії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі №826/10750/18 та запропоновано відповідачу в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.
Відповідач проти позову заперечив із посиланням на те, що перерахунок пенсії здійснюється на підставі довідок про розмірі грошового забезпечення, підстави для проведення перерахунку пенсії в даному випадку відсутні, з огляду на що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі та наявності відзиву на позов.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (пенсійне посвідчення від 15.12.2017 №2893324070).
Позивач, 04.06.2018 звернувся до Головного управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про проведення перерахунку пенсії та виплати пенсії у зв'язку з включенням до сум грошового забезпечення додаткових його видів, зважаючи на те, що в довідках №777 від 18.09.2017 та №1393 від 24.11.2017, на підставі яких проводилось нарахування пенсії, Головним Управлінням Національної поліції у місті Києві та Департаментом протидії наркозлочинності Національної поліції України помилково не було зазначено низку видів грошового забезпечення, які мали б бути враховані при призначенні пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 19.06.2018 №23787/02/М-2145 позивача повідомлено про те, що згідно з приписами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зазначені у заяві від 04.06.2018 додаткові види грошового забезпечення не можуть бути враховані до грошового забезпечення для визначення розміру пенсії.
Позивач, вважаючи таку бездіяльність протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси, гарантії соціального захисту, звернувся до суду із даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Нормативно-правовим актом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частина перша статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
У силу частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні за змістом положення також викладено у пункті 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з якими пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Приписами частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Крім того, положеннями частини першої статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Отже, до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії мають бути включені лише ті додаткові види грошового забезпечення, з яких були нараховані і сплачені страхові внески.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позивач наголошує, що при складанні довідок №777 від 18.09.2017 та №1393 від 24.11.2017 у них не було зазначено низку видів грошового забезпечення, які мали б бути враховані при призначенні пенсії.
Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України та Головного Управління Національної поліції у місті Києві, якими і було підготовлено вказані довідки, з метою зазначення в них додаткових видів грошового забезпечення, які, на думку позивача. помилково не було вказано.
Крім того, відзив відповідача не містить інформації про те, які саме документи досліджувались при призначенні пенсії позивачеві та чи було встановлено обставини щодо сплати ОСОБА_1 єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з усіх видів грошового забезпечення, які на думку останнього мають бути включені до суми грошового забезпечення при призначенні пенсії.
Матеріали справи також не містять доказів того, що ОСОБА_1 було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з усіх видів грошового забезпечення, які на його думку мають бути включені до суми грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія позивача.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем в повній мірі не було досліджено питання щодо розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії та передчасно відмовлено у проведенні її перерахунку.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що для належного захисту прав позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку та виплати пенсії із включенням до суми грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії всіх додаткових видів грошового забезпечення з яких було сплачено єдиний соціальний внесок та які підлягають врахуванню під час визначення розміру пенсії.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку та виплати пенсії із включенням до суми грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії всіх додаткових видів грошового забезпечення з яких було сплачено єдиний соціальний внесок та які підлягають врахуванню під час визначення розміру пенсії.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.