19.09.2018 року м.Дніпро Справа № 904/2404/18
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Антоніка С.Г., Дарміна М.О.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, адвокат, довіреність б/н від 01.06.2018;
від позивача: ОСОБА_2, адвокат, довіреність б/н від 01.06.2018;
від відповідача-1: ОСОБА_3, довіреність № 288 від 17.09.2018;
представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2018 року, постановлену суддею Красота О.І., повний текст якої підписаний 16.08.2016 року, у справі № 904/2404/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина", м. Київ
до відповідача-1: Акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Алеко", м. Дніпро
про визнання недійсним договору № 4 від 20.12.2017 про внесення змін до іпотечного договору, про визнання іпотечних договорів та договорів застави припиненими,
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2018 у справі №904/2404/18 (суддя Красота О.І.) за ініціативою суду, для вирішення питань, які потребують спеціальних знань, у справі № 904/2404/18 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено спеціалістам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз; на вирішення експертів поставлені питання згідно переліку; зобов'язано Позивача провести попередню оплату роботи експертної установи за проведення експертизи; попереджено експерта про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 Кримінального кодексу України; зупинено провадження у справі №904/2404/18.
Не погодившись із вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Відповідач, Акціонерне товариство "ВТБ Банк", звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на грубе порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питань про призначення у справі судової експертизи та зупинення провадження у справі, просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2018 та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що поставлені судом перед експертами питання не вимагають спеціальних досліджень, а їх вирішення віднесено виключно до компетенції суду, оскільки питання щодо обґрунтованості розрахунків Позивача та Банку за кредитним договором, які обґрунтовуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами (виписками по рахунку Позичальника, меморіальними ордерами, платіжними дорученнями), є правовими та не потребують для вирішення спеціальних знань.
Поставлення таких питань на вирішення експерта, по суті є перекладанням функцій судового органу на експертну установу, що в своє чергу є неприпустимим.
Крім того, місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваної ухвали про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі не обґрунтував доцільність проведення експертизи, не зазначив, у чому полягала потреба у спеціальних знаннях та неможливість вирішення справи по суті позовних вимог.
На думку відповідача, призначення експертизи призводить до затягування розгляду справи всупереч ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина", у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - без змін. Зазначає, що на законодавчому рівні визначено, що для встановлення від повідності наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості по сплаті про центів за кредит та погашення основної суми заборгованості перед банком умовам кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим договором, необхідні спеціальні знання.
Тим більше, в матеріалах справи є два розрахунки (Позивача та Відповідача-1), які суперечать один одному.
Більш того, Відповідач-1 надав до матеріалів справи супере чливі відомості щодо фактичної суми виданих кредитних коштів, що потребує ре тельного дослідження.
Відтак, враховуючи відсутність в матеріалах справи висновку експерту з пи тань, поставлених судом, та наявність розрахунків до позову і до відзиву, які супе речать один одному, а також доказів, які надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, які також є взаємно суперечливими, у господарського суду були всі підстави для призначення судової експертизи.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 року (колегія суддів у складі: ОСОБА_4 (головуючий, доповідач), ОСОБА_5, ОСОБА_6Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2018 року у справі № 904/2404/18 та призначено до розгляду на 19.09.2018 року.
10.09.2018 від представника скаржника надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 10.09.2018, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2018, у зв'язку з відпусткою судді Верхогляд Т.А., справу № 904/2404/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий, доповідач - Іванов О.Г., судді - Антонік С.Г., Дармін М.О.
Ухвалою суду выд 10.09.2018 справу прийнято до провадження вказаною колегією суддів та задоволено клопотання Відповідача-1; розгляд справи призначено в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 19.09.2018 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача - 1: Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" та відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин Алеко" і просить суд (з урахуванням уточнень позовних вимог):
1. Визнати недійсним Договір №4 про внесення змін до Іпотечного договору, посвідченого 12.06.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №247 між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Алеко".
2. Зняти обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з предмету іпотеки за Іпотечним договором №247 від 12.06.2013:
- вбудоване приміщення магазину, що знаходиться за адресою: Україна, м. Вінниця, вул. Київська, буд.49, що належить Відповідачу-2 на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Вінни цького міського нотаріального округу ОСОБА_8 02 червня 2004 року за реєст ровим №1707. Право власності зареєстровано 16 травня 2013 року Реєстра ційною службою Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_9, номер запису про право власності: 1072209, реєстраційний номер об'єкта нерухомого май на: 68190905101, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим 04.06.2013 року, індексний номер витягу: 4396271 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
3. Визнати Кредитний договір №54 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", виконаним.
4. Визнати іпотечний договір №200 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Алеко" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим.
5. Визнати іпотечний договір №247 від 12.06.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Алеко" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим.
6. Визнати іпотечний договір №204 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим.
7. Визнати договір застави товарів в обороті №54/Z від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим.
8. Визнати договір застави майнових прав №54/Z-1 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим.
9. Визнати договір застави майнових прав №54/Z-2 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим.
10. Визнати договір застави майнових прав №54/Z-3 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим.
11. Визнати договір застави товарів в обороті №54/Z-4 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2018 за ініціативою суду, для вирішення питань, які потребують спеціальних знань, призначено судову економічну експертизу.
На розгляд експерту поставлено наступні питання:
1. Яка документально підтверджена сума кредитних коштів, що надана Акціонерним товариством “ВТБ Банк” Товариству з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" за кредитним договором №54 від 31.05.2013 року з урахуванням змін та доповнень до нього за період з 31.05.2013 уроку по 05.06.2018 року?
2. Яка загальна документально підтверджена сума процентів, що нарахована Акціонерним товариством "ВТБ Банк" за кредитним договором №54 від 31.05.2013 року з урахуванням змін та доповнень до нього за період з 31.05.2013 року по 05.06.2018 року?
3. Яка загальна документально підтверджена сума (комісійної винагороди за управління кредитом, що нарахована Акціонерним товариством "ВТБ Банк" за кредитним договором №54 від 31.05.2013 року з урахуванням змін та доповнень до нього за період з 31.05.2013 року по 05.06.2018 року?
4. Яка загальна документально підтверджена сума кредитних коштів повернута Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" Акціонерному товариству "ВТБ Банк" за кредитним договором №54 від 31.05.2013 року за період з 31.05.2013року по 05.06.2018 року?
5. Яка загальна документально підтверджена сума процентів сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" Акціонерному товариству "ВТБ Банк" за кредитним договором №54 від 31.05.2013 року за період з 31.05.2013 року по 05.06.2018 року?
6. Яка загальна документально підтверджена сума комісійної винагороди сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" Акціонерному товариству "ВТБ Банк" за кредитним договором №54 від 31.05.2013 року за період з 31.05.2013 року по 05.06.2018 року?
7. Яка наявна сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" перед Акціонерним товариством "ВТБ Банк" за кредитним договором №54 від 31.05.2013 року стосовно погашення - тіла кредиту?
8. Яка наявна сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравтозапчастина” перед Акціонерним товариством "ВТБ Банк" за кредитним договором №54 від 31.05.2013 року стосовно погашення - процентів по кредиту?
9. Яка наявна сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" перед Акціонерним товариством "ВТБ Банк" за кредитним договором №54 від 31.05.2013 року стосовно погашення - комісійної винагороди?
10. Чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" з повного погашення суми боргу за кредитним договором №54 від 31.05.2013 року умовам укладеного між вказаними сторонами кредитного договору №54 від 31.05.2013 року та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором?
На час проведення експертизи зупинити провадження по справі.
Ухвалюючи рішення про призначення експертизи, господарський суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи розбіжності у розрахунках, які складаються зі значної грошової суми, яка не може бути самостійно перерахована судом, за відсутності спеціальних знань, а також відсутністю звірки сторін стосовно наявності чи відсутності заборгованості за Кредитним договором №54 від 31.05.2013, з огляду на позов Позивача та відзив Відповідача, суд не може самостійно визначитись з остаточною заборгованістю чи її відсутністю між сторонами, які підписали Кредитний договір в особі Позивача та Відповідача -1.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
В силу приписів п. 8 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує питання, зокрема, про призначення експертизи.
Предметом позовних вимог є визнання припиненими іпотечних договорів та договорів застави, укладених в забезпечення виконання основного зобов'язання за Кредитним договором №54 від 31.05.2013, укладеним між сторонами.
За доводами позивача, ним зобов'язання за Кредитним договором №54 від 31.05.2013 виконані достроково в повному обсязі. У зв'язку з чим, є підстави для припинення договорів поруки та застави через припинення забезпеченого ними зобов'язання.
Таким чином, обставини щодо фактичного розміру заборгованості по тілу кредиту та по сплаті процентів за користування кредитними коштами, а також перевірка відповідності наведеного сторонами розрахунку відсотків за спірним кредитним правочином входять до предмету доказування по даній справі.
Так, згідно із розрахунками Позивача, останнім було сплачено на користь Банку за кредитним Договором №54 від 31.05.2013 року всього 297 824 668,00 гривень, в тому числі:
- погашено тіло кредиту на суму 234 239 288 грн.;
- сплачені відсотки за користування кредитом на суму 57 949 208 грн.;
- покладено на рахунок Банку грошове покриття в сумі 5 636 172 грн.
В той же час, загальні грошові зобов'язання Позивача перед Відповідачем-1 за весь час користування кредитними коштами склали 262 284 252,00 (Двісті шістдесят два мільйони двісті вісімдесят чотири тисячі двісті п'ятдесят дві грн.) гривень, в тому числі:
- зобов'язання з погашення тіла кредиту на суму 234 239 288 грн.;
- зобов'язання зі сплати відсотків за користування кредитом на суму 28 044 964,00 грн.
Таким чином, як зазначає Позивач, ТОВ "Укравтозапчастина" за весь період взаємовідносин із Відповідачем-1 за Кредитним договором, з урахуванням грошового покриття в сумі 5 636 172,00 грн., зайво сплатив останньому 35 540 416,00 гривень, що підтверджується розрахунками (а.с.169 т.5).
Тобто, за твердженнями Позивача, останній виконав свої зобов'язання за Кредитним договором достроково в повному обсязі.
В той же час, Відповідач -1 у своєму відзиві на позов посилається на те, що Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши Позичальнику кредитні кошти в розмірі 186 058 842,44 грн. (а.с.152 т.9).
Згідно наданого розрахунку Банку, вбачається, що загальна заборгованість Позивача перед Відповідачем - 1 за Кредитним договором станом на 07.06.2018 становить 213 596 004,15 грн., з яких:
- прострочена заборгованість по кредиту становить 179 172 670,01 грн.;
- строкова заборгованість по сплаті процентів, що нараховані за період з 05.06.2018 по 06.06.2018 становить 128 606,70 грн.;
- прострочена заборгованість по сплаті процентів, що нараховані по 04.06.2018 становить 34 294 727,44 грн.;
- заборгованість за комісійною винагородою, нарахована за період 17.09.2013 по 09.04.2015, відповідно до п.3.4.2. Кредитного договору, становить 0,00 грн. (а.с.153, 158, 162 т.9).
Отже, враховуючи вищевикладені обставини справи, загальна сума розбіжностей в розрахунках Позивача (з урахуванням переплати 35 540 416,00 грн.) та Відповідача - 1 (213 596 004,15 грн.) за Кредитним договором №54 від 31.05.2013 становить 249 436 420,15 грн.
Доводи заявника апеляційної скарги, що поставлені судом перед експертами питання не вимагають спеціальних досліджень, та їх вирішення віднесено до компетенції суду, не спростовують висновків господарського суду щодо необхідності для встановлення обставин, які входять до предмету доказування у справі, застосування спеціальних знань та призначення судової експертизи.
Так, відповідно до п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті.
При цьому, в силу ст. 99 ГПК України господарський суд сам визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає, і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.
Відповідно до абз. 3 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
На підставі викладеного, враховуючи розбіжності у розрахунках, які складаються зі значної грошової суми, яка не може бути самостійно перерахована судом, за відсутності спеціальних знань, а також відсутністю звірки сторін стосовно наявності чи відсутності заборгованості за Кредитним договором №54 від 31.05.2013, з огляду на позов Позивача та відзив Відповідача, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що останній не може самостійно визначитись з остаточною заборгованістю чи її відсутністю між сторонами, які підписали Кредитний договір.
Отже, для з'ясування всіх обставин, що складають предмет доказування у справі №904/2404/18, з огляду на правову природу та тривалість спірних правовідносин (більше 5 років), зокрема, обсяги та порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами, а також фактичні обсяги основної заборгованості (загальна сума розбіжностей в розрахунках Позивача та Відповідача-1 становить 249 436 420,15 грн.), є необхідним застосування відповідних методів та методик здійснення банківських розрахунків та застосування відповідних процентних ставок за користування кредитом, що не може бути зроблено господарським судом самостійно без залучення відповідних фахівців.
Згідно з п. 1.2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, (далі - Інструкція) та п. 3.1 III Розділу Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень однією з основних видів (підвидів) експертизи, зокрема, є економічна: бухгалтерського та податкового обліку; фінансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій.
Основними завданнями експертизи документів фінансово-кредитних операцій, зокрема, є:
- визначення документальної обґрунтованості оформлення банківських операцій з відкриття рахунків, руху грошових коштів на рахунках;
- визначення документальної обґрунтованості оформлення та відображення в обліку операцій з видачі, використання та погашення кредитів;
- визначення документальної обґрунтованості оформлення та відображення в обліку банків їх фінансово-господарської діяльності;
- визначення відповідності чинному законодавству відображення фінансово-господарських операцій банків вимогам нормативних актів з ведення обліку і подання звітності.
Відповідно до положень п. 3.2 Розділу III Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень на вирішення експертизи документів фінансово-кредитних операцій можуть бути поставлені питання, зокрема:
- чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника (по сплаті процентів за кредит та погашення основної суми боргу) перед банком умовам укладеного між вказаними сторонами кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором?
- чи відповідає метод нарахування банком процентів за кредитним договором вимогам Положення про кредитування банку?
Як свідчать питання, які поставлені судом на вирішення експерта, зокрема останнє питання № 10 є майже тотожнім тому, яке зазначено у пункті 3.2 Розділу III науково-методичних рекомендацій.
А решта питань відповідають завданням екс пертизи документів фінансово-кредитних операцій, що визначені у пункті 3.1 реко мендацій, та є супутніми для отримання відповіді на основне, десяте, питання.
Таким чином, на законодавчому рівні визначено, що для встановлення від повідності наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості по сплаті про центів за кредит та погашення основної суми перед банком умовам кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим договором, необхідні спеціальні знання.
Більш того, в матеріалах справи є два розрахунки (Позивача та Відповідача-1), які суперечать один одному.
Крім того, за доводами Позивача, Відповідач-1 надав в матеріали справи супере чливі відомості щодо фактичної суми виданих кредитних коштів, що потребує ре тельного дослідження.
Відтак, враховуючи відсутність в матеріалах справи висновку експерту з пи тань, поставлених судом, та наявність розрахунків до позову і до відзиву, які супе речать один одному, а також доказів, які надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, які також є взаємно суперечливими, у господарського суду були всі підстави для призначення судової експертизи.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов правильного висновку про наявність умов, передбачених частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, для призначення у справі судової експертизи для визначення дійсної заборгованості позичальника за кредитним договором №54 від 31.05.2013 та встановлення обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що призначення експертизи призводить до затягування розгляду справи всупереч ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, з огляду на таке.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (заява № 61679/00) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.
Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи с правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.
Експертиза призначається у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, рішення суду має прийматися у повній відповідності з нормами процесуального та матеріального права, з повним та об'єктивним дослідженням обставин та доказів. З огляду на викладене призначення експертизи у справі не є затягуванням розгляду справи, оскільки призначення експертизи у даній справі спрямоване на встановлення доказів, які мають значення для вирішення даного спору, і не свідчить про затягування розгляду справи.
До того ж, колегія суддів зауважує, що експертиза призначена судом з власної ініціативи, а Позивач, який є ініціатором провадження у справі, не заперечує проти її призначення, що додатково спростовує доводи Відповідача про затягуванням розгляду справи.
Водночас, відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10 лютого 2010 року по справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зазначив наступне: "Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ) справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року)".
В той же час, обов'язковою умовою винесення обґрунтованого рішення є дослідження обставин, які входять до предмета доказування, в даному випадку обставини щодо фактичного розміру заборгованості по тілу кредиту та по сплаті процентів за користування кредитними коштами.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленим пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликано настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи, у цей період часу неможливо проводити процесуальні дії, що зумовлює зупинення провадження у справі.
Вказаною нормою ГПК України передбачено право суду зупинити провадження у справі у випадку призначення господарським судом судової експертизи за наявності дійсної необхідності її призначення та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмету доказування без її призначення.
Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням судової експертизи.
З урахуванням вищезазначених обставин (складність справи, чого не заперечує сам відповідач, важливість предмета спору для позивача, значні розбіжності в розрахунках Позивача та Відповідача-1 (249 436 420,15 грн.), колегія суддів вважає обґрунтованими висновки господарського суду першої інстанції як про призначення судової економічної експертизи, так і зупинення провадження у справі, з огляду на наявність сумнівів щодо правильності здійсненого розрахунку заборгованості, на складність розрахунку сум, які є предметом позову, необхідність дослідження значного обсягу первинних фінансових документів та їх співставлення, у тому числі на відповідність умовам кредитного договору, що потребують спеціальних економічних знань, а також, зважаючи на дійсну потребу у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, адже висновок експерта у даній справі не можуть замінити інші засоби доказування.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи клопотання, дав оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 271, 275, 276, 282, 283 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2018 року у справі № 904/2404/18 - залишити без змін.
Судові витрати по справі Акціонерного товариства "ВТБ Банк" за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до ст. 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.09.2018 року.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя С.Г. Антонік
Суддя М.О. Дармін