Справа № 591/4189/18
Провадження № 2-а/591/404/18
26 вересня 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Кривцової Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в місті Суми ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови серії НК № 772548 від 08 липня 2018 року про накладення адміністративного стягнення, -
20 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що постановою інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в Сумській області інспектором поліції ОСОБА_2 від 08 липня 2018 року серії НК № 772548 він був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн. за ч. 2 ст. 121 КУпАП, а саме, за те, що ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів транспортним засобом Рута 25 СПГ, д.н.з. НОМЕР_1, з непрацюючим аварійним пристроєм відчинення дверей, чим порушив п.п. 31.4.7 ПДР.
Позивач вважає, що дана постанова є необґрунтованою, так як в зазначеному автомобілі передбачені такі аварійні виходи: люк для аварійного виходу та вікна, які можна розбити молоточком. Кнопка про яку йде мова, це кнопка зовнішнього відкривання дверей для того, щоб потрапити в автобус, якщо в середині нікого немає. Кнопка керує пневматичним механізмом, який відключить або подасть живлення на запірний механізм. Кнопка працює наступним чином: треба тримаючи кнопку штовхати двері. Відповідач же тільки натиснув її і відпустити кнопку -двері в такому режимі не відчинилися.
Позивач зазначає, що є неналежним суб'єктом вчинення даного правопорушення, бо є лише найманим водієм ФОП ОСОБА_3 і на нього не покладено обов'язок перевіряти технічний стан транспортного засобу. Отже вимоги щодо безпечності технічного стану КТЗ повинні виконувати посадові особи відділу технічного контролю ОФП ОСОБА_3
Позивач вказує, що інспектором не надано належного та допустимого доказу його вини, а лише надано відеозапис, про що заначив у постанові, а інших доказів вчинення правопорушення постанова не містить. Постанова не містить даних, яким технічним засобом було здійснено запис, тому даний доказ не є належним.
Крім того, позивач вказує, що на місті вчинення адміністративного правопорушення інспектором не було складено протокол, що є порушенням ст. 258 ч. 2 КпАП України. Відповідачем було порушено процедуру розгляду справи, а саме: в порушення вимог ст. 276 КпАП України справу було розглянуто безпосередньо на місці зупинки, а не за місцем вчинення, що в свою чергу не дало позивачу можливості використати надане йому ст. 268 КпАП України право на ознайомлення з матеріалами справи, звернутися за правовою допомогою, тощо.
Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками 27 серпня 2018 року (а.с.28).
30 серпня 2018 року письмовий відзив від відповідача з диском відеозапису та клопотання про залишення позову без розгляду надійшов на адресу суду (а.с.28-36).
У своєму відзиві відповідач заперечує проти позову, вважає, що твердження ОСОБА_1, викладенні у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідач вказує, що п. 31.4 ПДР передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: 31.4.7. Інші елементи конструкції: г) не працюють передбачені конструкцією замки дверей кузова або кабіни, запори бортів вантажної платформи, запори горловин цистерн і паливних баків, механізм регулювання положення сидіння водія, аварійні виходи, пристрої приведення їх у дію, привід керування дверима, спідометр, тахограф, пристрій для обігрівання і обдування скла.
Згідно ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю.
Статтею 52-3 цього Закону передбачено, що до повноважень Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належать в тому числі: здійснення контролю за безпекою руху під час надання послуг з перевезення пасажирів чи вантажів.
У запереченнях вказується, що не допускаються до руху автобуси без пасажирських поручнів і стояків, аварійних механізмів відчинення дверей та сигналізації про вимогу зупинки, без забезпечення достатнім доступом аварійних виходів та засобів приведення їх у дію, засобів освітлення салонів, приводів управління дверима та їхньої фонаційної сигналізації.
Пунктом 6.8.8 ДСТУ 3649:2010 визначено, що … пристрої, призначені для відчинення та зачинення дверей автобусів та тролейбусів, аварійні виходи та пристрої їхнього задіювання (відчинення), приводи відчинення (зачинення) дверей … мають бути роботоздатні.
Вказує, що ч. 2 ст. 121 КпАП України передбачена відповідальність саме водія за керування транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів.
Посилаючись на положення ст. 258 КпАП України, в редакції від 14.07.2015 року, вказує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху відбувається у скороченому вигляді, а саме фіксація адміністративного правопорушення та розгляд на місці його вчинення.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, переглянувши диск з відеозаписом, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що постановою інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в Сумській області інспектором поліції ОСОБА_2 від 08 липня 2018 року серії НК № 772548, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. за ч. 2 ст. 121 КУпАП, а саме, за те, що ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів транспортним засобом Рута 25 СПГ, д.н.з. НОМЕР_1, з непрацюючим аварійним пристроєм відчинення дверей, чим порушив п.п. 31.4.7 ПДР (а.с.10).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в районний, міськрайонний суд у порядку, визначеному КАС України з особливостями, встановленими цим Кодексом (КУпАП).
Строк оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, визначений ст. 289 КУпАП становить 10 днів з дня винесення постанови.
Відповідно до ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження дій та рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Позивач пропустив строк на оскарження постанови, так як звернувся до суду з позовом 20 липня року 2018 року (а.с.2).
Однак 22 серпня 2018 року позивач подав до суду заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з причин перебування у раніше запланованій відпустці за межами м. Суми та необхідністю звернутися за юридичною допомогою.
Стороною відповідача подано клопотання про залишення позову без руху у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Суд вважає необхідним, з метою не порушення права позивача на доступ до суду за захистом своїх прав, визнати пропущений строк таким, що пропущений з поважних причин та поновити пропущений строк, відмовивши в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Відповідно до ст. 72 КАС України в редакції від 03.10.2017 року, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, п. 31.4.7. ПДР України передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:
Інші елементи конструкції (п. 31.4.7 ПДР):
а) немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду;
б) не працює звуковий сигнал;
в) встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.
Примітка:
На верхній частині вітрового скла автомобілів і автобусів можуть бути прикріплені прозорі кольорові плівки. Дозволяється застосовувати тоновані стекла (крім дзеркальних), світлопропускання яких відповідає вимогам ГОСТ 5727-88. Дозволяється застосовувати занавіски на бокових вікнах автобусів.
г) не працюють передбачені конструкцією замки дверей кузова або кабіни, запори бортів вантажної платформи, запори горловин цистерн і паливних баків, механізм регулювання положення сидіння водія, аварійні виходи, пристрої для приведення їх у дію, привід керування дверима, спідометр, тахограф, пристрій для обігрівання і обдування скла;
ґ) зруйновано корінний лист або центральний болт ресори;
д) зіпсовано тягово-зчіпний або опорно-зчіпний пристрій тягача і причіпної ланки у складі автопоїзда, а також передбачені їхньою конструкцією страхувальні троси (ланцюги). Є люфти в з'єднаннях рами мотоцикла з рамою бокового причепа;
е) відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики;
є) відсутні:
медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусі, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж;
знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі;
на вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т і в автобусах з дозволеною максимальною масою понад 5 т - противідкотні упори (щонайменше два);
проблискові маячки оранжевого кольору на великовагових та великогабаритних транспортних засобах;
працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі.
Примітки:
1. Тип, марка, місця встановлення додаткової кількості вогнегасників, якими обладнуються транспортні засоби, що перевозять радіоактивні та окремі небезпечні вантажі, визначаються умовами безпечного перевезення конкретного небезпечного вантажу.
2. Аптечка, перелік медикаментів якої відповідає ДСТУ 3961-2000 для відповідного типу транспортного засобу, і вогнегасник повинні бути в закріпленому стані у місцях, визначених підприємством-виробником. У разі коли конструкцією транспортного засобу зазначені місця не передбачено, медична аптечка і вогнегасник повинні розташовуватись у легкодоступних місцях. Тип і кількість вогнегасників повинні відповідати встановленим нормам. Вогнегасники, якими забезпечуються транспортні засоби, повинні бути сертифікованими в Україні відповідно до вимог законодавства;
ж) відсутні ремені безпеки та підголовники в транспортних засобах, де їх установка передбачена конструкцією;
з) ремені безпеки не в робочому стані або мають видимі надриви на лямках;
и) на мотоциклі немає передбачених конструкцією дуг безпеки;
і) на мотоциклах і мопедах немає передбачених конструкцією підніжок, на сідлі - поперечних рукояток для пасажира;
ї) відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені пунктом 30.3 цих Правил.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даній справі відповідач надав заперечення проти позову, які обґрунтовує посиланням на порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 121 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом, і обладнання якого не відповідає вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів.
При цьому у відзиві відповідач вказує, що позивач порушив п. 31.4.7 ПДР, а саме: в транспортному засіб під час надання послуг з перевезення не працював пристрій для приведення у дію аварійного виходу.
Крім того, відповідач зазначив, що дане правопорушення зафіксовано відеореєстратором, надав суду сертифікат дослідження відеореєстратора персональної мобільної моделі, яким було зафіксовано правопорушення (а.с.35-36), що в свою чергу спростовує твердження позивача про фіксування правопорушення технічним засобом на невизначений пристрій.
Як вбачається з самої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, відповідач зазначив, що водій здійснював перевезення пасажирів на визначеному маршруті транспортним засобом, в якому не працював пристрій для приведення у дію аварійного виходу, відповідно до вимог чинного законодавства, чим порушив п. 31.4.7. ПДР.
При дослідженні судом відеозапису встановлено, що інспектор патрульної поліції проводила огляд транспортного засобу Рута д.н. НОМЕР_1 щодо наявності в працюючому стані пристрою для приведення у дію аварійного виходу.
При цьому, натиснувши на кнопку (розташовану поблизу дверей), що приводить у дію пристрій, інспектор встановила, що пристрій не спрацює.
Твердження позивача, що потрібно було тримаючи кнопку, штовхати двері, не підкріплено будь-якими доказами зі сторони позивача.
Твердження позивача, що він не є суб'єктом даного правопорушення, не ґрунтується на нормі закону, оскільки суб'єктом правопорушення, визначеного ст. 121 КпАП України є лише водій транспортного засобу, що в свою чергу спростовує твердження позивача про покладення обов'язку по перевірці технічного стану транспортного засобу на уповноважену особу відділу технічного контролю ФОП ОСОБА_3
Посилання позивача на те, що поліцейським незаконно розглянуто справу про адміністративне правопорушення і винесено оскаржувану постанову на місці вчинення правопорушення, незаконно не складено протокол про адміністративне правопорушення є безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 у справі № 5-рп/2015, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.
Статтею 254 КУпАП встановлено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Слід зауважити, що відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Отже, наведеною нормою чітко визначено випадки, коли протокол у справі про адміністративне правопорушення не складається.
Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього руху.
У висновку Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України (далі - НКР) щодо застосування положень ст. 258 КУпАП під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП (далі - Висновок) зазначено, що випадки розгляду справ про адміністративні правопорушення уповноваженими на те особами на місці вчинення правопорушення визначені статтею 258 КУпАП, в інших випадках справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем вчинення правопорушення, відповідно до статті 276 КУпАП.
При цьому, варто звернути увагу на те, що словосполучення «на місці вчинення правопорушення», яке містяться у статті 258 КУпАП та словосполучення «за місцем вчинення правопорушення», вжитого у статті 276 КУпАП мають різний правовий зміст.
Зазначену проблему аналізував Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У пункті 2.4 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення «за місцем його вчинення», яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
У згаданому Висновку НКР дійшла висновку: під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП, положення статті 258 КУпАП не застосовуються; винесення постанов у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122 КУпАП, уповноваженими на те особами одразу після складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення є неправомірним.
Такий висновок НКР ґрунтувався на тому, що положення ст. 258 КУпАП не розповсюджувалися на ст. 122 КУпАП.
Окрім того, проаналізувавши п. 2.3 наведеного вище рішення Конституційного Суду України, на яке посилається і суд першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що Конституційний Суд, говорячи про порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП, мав на увазі виключно випадки застосування скороченого провадження у справах, на які не розповсюджуються вимоги ст. 258 КУпАП.
Однак, вже після прийняття Конституційним Судом зазначеного рішення, норми КУпАП та, зокрема, ст. 258 зазнали змін, в результаті чого на справи, які віднесено до компетенції Національної поліції розповсюджено вимоги ч. 4 ст. 258 - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місті вчинення правопорушення.
Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (ст.ст. 121, 122, 126 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення.
При цьому, положення КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення та на які посилається позивач (зокрема ст.ст. 278, 279), на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки у даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.
Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (в редакції на момент виникнення спірних відносин) поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно вказаної норми ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Вимоги щодо змісту такої постанови встановлені цією ж нормою ст.283 КУпАП.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Вказана Інструкція визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (п.1 р.І Інструкції №1395).
Згідно п.4 р.І Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП, а саме: надання послуг з перевезення пасажирів з непрацюючим пристроєм для приведення в дію аварійного виходу, підтверджується постановою про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відеозаписом з нагрудної відеокамери інспектора поліції.
Судом встановлено, що стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн. - накладено на позивача в межах санкції ч. 2 ст. 121 КУпАП, що відповідає загальним правилам накладення стягнення за адміністративне правопорушення.
Тому дії інспектора поліції щодо розгляду справи безпосередньо на місці вчинення адміністративного правопорушення були правомірними і відповідали вищезгаданим нормам діючого законодавства.
З матеріалів справи та наданих відповідачем доказів (відеозапису) вбачається, що позивачу роз'яснювались його права, в тому числі і передбачені ст. 268 КУпАП.
При цьому суд зазначає, що згідно діючого законодавства особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право оскаржити зазначену постанову як до вищестоящого органу, так і до суду.
Відповідно до ст.268 КУпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження, оскаржувати постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено та підтверджено належними доказами, що справа про адміністративне правопорушення розглянута повноважною особою, в присутності позивача, з'ясовано обставини справи. Позивачу були роз'яснені права та надана можливість надати свої пояснення, що також зафіксовано на відеозаписі.
Також відеозаписом підтверджується, що позивача не заявляв жодних клопотань.
Крім того, підтверджено належними доказами, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була оголошена позивачу, копія вручена під підпис.
Інші доводи позивача не спростовують законності оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в справі маються належні докази вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП (надання послуг з перевезення пасажирів з непрацюючим пристроєм для приведення в дію аварійного виходу), а тому адміністративний позов про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 71, 122, 128, 160-163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в місті Суми ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови серії НК № 772548 від 08 липня 2018 року про накладення адміністративного стягнення- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського адміністративного апеляційного суду протягом 10 днів з дня проголошення (складення) рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційну скаргу може бути подано через Зарічний районний суд м. Суми.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Судове рішення складено та підписано 26 вересня 2018 року.
Суддя Зарічного районного суду м. Суми Г.В. Кривцова