справа №176/1675/18
провадження №2/176/893/18
/заочне/
26 вересня 2018 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Волчек Н.Ю.,
за участю секретаря Ханіної М.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
30 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить ухвалити судове рішення, яким визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_3
В обґрунтування своїх вимог позивач посилалась на те, що їй на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Жовтоводської державної нотаріальної контори належить квартира за адресою: АДРЕСА_4. Після оформлення права власності на дану квартиру вона, на прохання свого брата в 2008 році зареєструвала в ній свого племінника ОСОБА_2, який не являється співвласником квартири. Невдовзі, після реєстрації відповідач виїхав проживати до м. Києва, де і проживає по даний час. Після реєстрації відповідач жодного дня у спірній квартирі не проживав, але зніматись з реєстрації відмовляється. Реєстрація відповідача у квартирі створює перешкоди у користуванні належною їй квартирою, оскільки вона позбавлена можливості оформити житлову субсидію, на яку має право, так як при обчисленні субсидії враховуються доходи всіх зареєстрованих на житловій площі осіб, а відсутність відповідача позбавляє їх можливості надати інформацію про доходи, що змусило її звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою судді від 22 серпня 2018 року вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження передбаченого ст. ст. 274-279 ЦПК України без виклику сторін.
Дану ухвалу разом з копією позовної заяви та додатками до неї відповідач ОСОБА_2 отримав, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах справи /а.с.29/, але у встановлений ухвалою строк відзиву на позов від відповідача не надходило.
Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про слухання справи у спосіб передбачений законом та з огляду на те, що відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає, що є передбачені ст.ст. 280,281 ЦПК України підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі письмових доказів та у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 13.04.2008 року та договору про розподіл майна подружжя від 26.12.2012 року та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, технічного паспорту на квартиру, свідоцтва про зміну імені, ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1. /а.с.9-17/
Як вбачається з довідки про склад сім'ї, виданої відділом ведення реєстру територіальної громади Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради у спірній квартирі окрім позивача зареєстрований проживаючим ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. /а.с.22/
Відповідно до заяв сусідів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 останні підтверджують, що відповідач ОСОБА_2 у спірній квартирі не проживає, майна, яке б належало ОСОБА_2 у квартирі не має. /а.с.20-21/
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
У відповідності до ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
За змістом ст. 72 ЖК України дозволяється в судовому порядку визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки.
Із роз'яснень, викладених в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» слідує, що відповідно до ст.107 ЖК наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це.
Позивач, ставлячи питання про визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2посилається на те, що відповідач в спірній квартирі не мешкає, а вона, в свою чергу, змушена оплачувати комунальні послуги за особу, яка фактично не проживає і не користується житлом, також позивач позбавлена можливості оформити субсидію, так як при її обчисленні враховуються доходи всіх зареєстрованих на житловій площі осіб, що ставить її у скрутне матеріальне становище.
Оскільки відповідач, не проживає і не користується даним житловим приміщенням, що є приватною власністю, не виявив наміру проживати у квартирі вчиненням відповідних дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню і ОСОБА_2 слід визнати такими, що втратив право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_2.
При цьому, суд враховує, що обставин, які б свідчили, що позивач та/або будь-які інші особи коли-небудь перешкоджали відповідачу в користуванні квартирою, та/або що з цього питання відповідач зверталася до суду або до правоохоронних органів (до звернення позивачів до суду із даним позовом) судом не встановлено. Крім того, судом не встановлено обставин, які б свідчили, що відповідно до пунктів 1-7 ст.71 ЖК України за відповідачем зберігається спірне жиле приміщення понад одного року.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється зокрема на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Відповідно до ст. 133,141 ЦПК України із відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у розмірі 704 грн. 80 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 131, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 287, 288, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНН НОМЕР_1, таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_4.
Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Н.Ю. Волчек