Справа № 761/1509/15-ц
Провадження № 2/761/434/2016
12 серпня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Гуменюк А.І.
при секретарі Савенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - Позивач), в особі свого представника, 08 січня 2015 року звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав Відповідачу грошові кошти в сумі 157 320 доларів США, зі встановленою відсотковою ставкою 13,5% річних та з кінцевим строком погашення заборгованості до 30 квітня 2025 року. Зазначив, що 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за Кредитним договором. Зауважив, що 30 квітня 2008 року в якості виконання зобов'язань за кредитним договором між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та Відповідачем було укладено іпотечний договір, згідно з яким предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1. Представник Позивача зазначив, що Відповідач кредитні зобов'язання не виконує, кредит згідно графіку не погашає, у зв'язку з чим у Відповідача перед Позивачем станом на 08 вересня 2014 року, утворилася заборгованість у розмірі 2 539 958 грн. 42 коп.
Просить суд ухвалити судове рішення, яким звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, шляхом передачі Позивачеві у власність та визнання права власності за іпотекодержателем АТ «Дельта Банк» на предмет іпотеки, а також відшкодувати судові витрати, пов'язані із розглядом справи.
Представник Позивача через загальну канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності сторони Позивача. Позов з підстав, зазначених у позовній заяві, підтримав. Позовні вимоги просив суд задовольнити у повному обсязі.
Повідомлений у встановленому законом порядку про місце, час і дату судового розгляду справи шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному веб-порталі «Судова влада України», Відповідач у судове засідання не з'явився. Клопотань про перенесення судового розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності, як і заперечень на позов, до суду не подавав.
Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін на підставі зібраних у справі доказів.
Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 30 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», що в подальшому було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11341959000 (далі - Кредитний договір), згідно з яким банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 157 320 доларів США, зі встановленою відсотковою ставкою 13,5% річних та з кінцевим строком погашення заборгованості до 30 квітня 2025 року на умовах, визначених Кредитним договором (10-17).
Крім того, суд встановив, що 30 січня 2009 року між тими ж сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 11341959000 від 30 квітня 2008 року, згідно з яким сторони домовилися про перенесення строків виконання зобов'язань позичальника зі сплати процентів за Договором та про зміну розміру ануїтентного платежу (а.с. 25).
До того ж, 27 лютого 2009 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 11341959000, якою змінено розмір ануїтентного платежу за Договором (а.с. 26).
Згідно з пунктом 2 Додаткової угоди № 2 до Кредитного договору, у випадку невиконання позичальником зобов'язання, встановленого цим пунктом Додаткової угоди протягом встановленого строку, банк набуває право вимоги на дострокове повернення кредиту та нарахованої плати за кредит у порядку встановленому Договором та/або визнати цю Додаткову угоду такою, що втратила чинність (а.с. 26).
За змістом частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до пункту 1.3.3. Кредитного договору, нарахування процентів за цим Договором здійснюється щомісяця у два етапи за методом «30/360» відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України. Проценти нараховуються на суму кредиту, що надана банком позичальнику і ще не повернута останнім у власність банку відповідно до умов Договору (а.с. 10-17).
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з абзацом 3 статті 1 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За змістом статті 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до змісту абзацу 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Суд встановив, що у якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 30 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», що в подальшому було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки (нерухомого майна), посвідчений ОСОБА_2, приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу 30 квітня 2008 року, за р.№ 2517 (далі - Іпотечний договір), за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири, що посвідчений ОСОБА_2 приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу 30 квітня 2008 року (а.с. 28-31).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, що передбачений договором або законом.
Згідно з підпунктом 4.1.1. пункту 4.1., підпунктом 4.2.1. пункту 4.2. Іпотечного договору, іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим Договором;
звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду (а.с. 28-31).
Судом встановлено, що позичальник порушив графік погашення заборгованості за кредитом, що визначений пунктом 1.2.2. Кредитного договору, та додатковими угодами до Кредитного договору, не здійснював погашення чергових частин кредиту із нарахованими відсотками за фактичний час його використання, у зв'язку з чим у Відповідача виникло зобов'язання достроково погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції, що передбачено статтею 1050 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що 08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, АТ «УкрСиббанк» передало (відступило) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с. 40, 41-42).
З матеріалів справи вбачається, що Позивач звертався до Відповідача із письмовим листом-вимогою вих. № 31.4-08/9221/14 від 09 вересня 2014 року, в якому просив погасити заборгованість у розмірі 198 092 долари США 19 центів (а.с. 37).
Однак вказана вимога залишилася без задоволення зі сторони Відповідача.
Позивач просить суд ухвалити судове рішення, яким звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1, яка була передана в іпотеку для забезпечення виконання Кредитного договору в іноземній валюті.
Суд критично оцінює та не погоджується з такою позицією Позивача з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 1) пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року, протягом дії цього Закону:
1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 складається з трьох кімнат, загальною площею 79,6 кв.м., жилою площею 46,4 кв.м., та належить Відповідачу на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого ОСОБА_2, приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу 30 квітня 2008 року (а.с. 28-31).
Крім того, як вбачається зі змісту пункту 1.4. Кредитного договору, кредит надається позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника), а саме на придбання житла (а.с. 10-17).
Враховуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, а позов таким, що задоволенню не підлягає, оскільки у правовідносинах, що склалися між сторонами щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з простроченням виконання кредитного зобов'язання, діє Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року, який забороняє примусового стягувати (відчужувати без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті з підстав, зазначених у пункті 1 вказаного Закону.
З урахуванням викладеного, на підставі статей 610, 612, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статей 1, 3, 7 Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», керуючись статтями 10, 11, 13, 60, 61, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - в і д м о в и т и у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.