25.09.2018 Справа №607/14409/18
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у м.Тернополі в залі суду під час підготовчого судового засідання, на підставі обвинувального акта стосовно ОСОБА_5 про обвинувачення за ч.1 ст.152, ч.2 ст.152, ч.2 ст.187 КК України у кримінальному провадженні №12018210010000189, -
встановив:
Прокурор ОСОБА_3 просить, на підставі обвинувального акта призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні. Також, прокурор заявила письмове клопотання застосувати запобіжний захід - тримання під вартою до ОСОБА_5 на 60 діб, посилаючись на ризики, які було враховано під час його обрання, пояснивши що вони продовжують існувати. Такими ризиками є те, що він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні трьох злочинів і може ухилитися від суду, тому що знає, яке покарання передбачено законом. Він раніше суджений за вчинення умисних корисливих злочинів і скоїв нові кримінальні правопорушення. ОСОБА_5 може вплинути на потерпілу та свідків щоб схилити їх до надання неправдивих показань.
Потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що підтримує клопотання прокурора щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду і тримання обвинуваченого під вартою. Вона вважає, що існує ризик впливу обвинуваченого ОСОБА_5 на неї. Він може застосувати до неї фізичну силу.
Захисник ОСОБА_6 пояснив, що він заперечує клопотання прокурора про призначення кримінального провадження до судового розгляду. Обвинувальний акт не відповідає вимогам закону і підлягає поверненню прокурору. У клопотанні вказано: «обвинувальний акт містить підпис прокурора ОСОБА_3 на першій сторінці, яким затверджується обвинувальний акт, а також два підписи на шостій сторінці: старшого слідчого ОСОБА_9 та прокурора ОСОБА_3 , котрі розміщені після переліку додатків до обвинувального акту. Перелік відомостей, котрі повинен містити обвинувальний акт визначені у ч.2 ст.291 КПК України, починається найменуванням кримінального провадження і завершується він інформацією про дату та місце складання обвинувального акту. При цьому ст.291 КПК України не передбачає включення перелік додатків до обвинувального акту до тих відомостей, котрі він повинен містити згідно ч.2 ст.291 КПК України. Оскільки, на останній (шостій) сторінці обвинувального акту підписи слідчого та прокурора є лише після переліку додатків до обвинувального акту, і відсутні після відомостей про дату та місце складання обвинувального акту, тобто після законодавчо визначеного змісту обвинувального акту, то такий документ не є підписаним ні слідчим, ні прокурором в порядку вимог ст.291 КПК України. В тексті цього обвинувального акту містяться дані про розписки обвинуваченого і захисників про отримання обвинувального акту. Звідси слідує, що він відписаний лише після отримання цього не підписаного процесуального документу і, як висновок, ОСОБА_5 не набув статусу обвинуваченого. Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт повинен містити : виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Так, у вище наведеному обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. ч.І ст.152, ч.2 ст.152 КК України, ч.2 ст.187 КПК України - згвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства; згвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, вчинене повторно; напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій. Питання форми та змісту обвинувального акта регулюються ст.ст. 110 і 291 КПК. Поданий обвинувальний акт не містить ні формулювання обвинувачення, ні виклад фактичних обставин вчинення кримінальною правопорушення ні правової кваліфікації. Обставини вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, у яких він обвинувачується викладене сумбурно, непослідовно, не конкретно, та незрозуміло, з розривом дій в часі, що є важким для сприйняття, що має суттєве значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та впливають на кваліфікацію дій особи. Всупереч п.5 ч.2 ст.291 КПК, в цьому документі не повністю викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор та слідчий вважають установленими, а також відсутній такий важливий елемент, як формулювання обвинувачення. Замість цього обвинувальний акт дублює повідомлення про підозру, що є неприпустимим. Зокрема, він має містити викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор уважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення й статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п.5 ч.2 ст.291 КПК). Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо. Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак. Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист і, як наслідок, має бути беззаперечною підставою для скасування вироку. Наприклад, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено:- «Обвинувачення для цілей п.1 ст.6 конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)». У рішенні від 25.07.2000, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичне кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак, у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої, обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п.«Ь» ч. З ст.6 конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».
У рішенні від 9.10.2008, прийнятому у справі «Абрамян проти Росії», вказано: «Деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення». В цьому ж рішенні ЄСПЛ нагадав, що положення пп. «а» п. З ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду. Згідно із ч. 2 ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування. Також виявлено порушення п. З ч. 2 ст. 109 КПК. Реєстр матеріалів досудового розслідування не містить строків застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а лише їх дату».
Також, він вважає, що необхідно відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу - тримання під вартою, оскільки немає ризиків, які можуть бути підставою для цього.
Обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що він підтримує заперечення і клопотання адвоката.
В порядку ст.314 КПК України суд має право прийняти рішення повернути обвинувальний акт прокурору у випадку, якщо він не відповідає вимогам ст.291 КПК України. Отже, закон передбачає вимоги лише до обвинувального акта, а не до додатків, які до нього додаються.
Суд вважає, що наведені стороною захисту мотиви не є підставами для повернення обвинувального акта прокурору. В обвинувальному акті стосовно ОСОБА_5 вказано відомості, згідно переліку передбаченого ч.2 ст.291 КПК України. Крім цього, закон надав право суду повернути обвинувальний акт прокурору, а не поклав на суд такий обов'язок.
Суд важає, що немає підстав для повернення обвинувального акта прокурору і доцільності у його поверненні прокурору. Тому, клопотання сторони захисту в цій частині до задоволення не підлягає.
Отже, на підставі даного обвинувального акта необхідно призначити судовий розгляд кримінального провадження у закритому судовому засіданні, в порядку ст.27 КПК України, впродовж усього судового провадження, оскільки розгляд стосується події злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.
У реєстрі матеріалів досудового розслідування вказано вагомі докази винуватості. Проте, з метою не допустити сумнівів у неупередженості суду, доцільно зазначити, що на підставі ст.198 КПК України, вказані в ухвалі, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду.
З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_5 раніше суджений та вчинення умисних злочинів. Він обвинувачується у вчиненні нових кримінальних правопорушень середньої тяжкості, а також тяжких. Кваліфікуючими ознаками інкримінованих йому кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.152 КК України є повторність, а ч.2 ст.187 КК України - вчинення злочину особою, яка раніше вчинила розбій. Отже, реально існує ризик вчинення ним нових злочинів.
Суд вважає, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість покарання передбаченого законом може ухилитися від правосуддя, або вплинути на свідків з метою нівелювати докази, що також є ризиками.
Наявність декількох ризиків у їх сукупності, з врахуванням особи обвинуваченого унеможливлює застосування менш суворого запобіжного заходу, тому що жоден з них не забезпечить виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків. За таких обставин ОСОБА_5 необхідно обрати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою на два місяці, враховуючи, що кримінальне провадження лише на початковій стадії здійснення правосуддя.
Суд, керуючись ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи підстави і обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, вважає, що у даному кримінальному провадженні щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства недоцільно визначати заставу обвинуваченому.
Обвинувачений ОСОБА_5 повідомив суду, що у нього часті болі шлунку. В місці його утримання немає належних умов для обстеження та лікування. Він просить надати дозвіл на проведення йому медичного огляду у спеціалізованому лікувальному закладі.
Прокурор заперечень не заявив.
Отже, в умовах Чортківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області(№26) ОСОБА_5 не забезпечено проведення необхідного медичного огляду.
Відповідно до статей 3, 49 Конституції України, ст.6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» людина, її життя, здоров'я, честь, гідність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; Кожен має право на охорону здоров'я і медичну допомогу; Держава створює умови для ефективного і доступного медичного обслуговування; Обвинувачений має право на кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров'я.
Суд вважає, що обмеження ОСОБА_5 в реалізації гарантованих йому прав буде негуманним, нелюдським і таким, що принижує гідність людини поводженням, що в контексті ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є неприпустимим, про що вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» №72286/01 від 28 березня 2006 року.
За наведених обставин необхідно вжити заходів для реалізації ОСОБА_5 гарантованих йому прав на охорону здоров'я і медичну допомогу та створення умов для ефективного і доступного медичного обслуговування, а також отримання кваліфікованої медичної допомоги, включаючи вільний вибір лікаря і медичного закладу, тобто надати дозвіл на етапування його до медичного закладу, що знаходиться за місцем розташування установи, де він утримується.
Керуючись Розділом ІІ, статтями 314, 315 КПК України, суд,-
постановив:
В задоволенні клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акта стосовно ОСОБА_5 про обвинувачення за ч.1 ст.152, ч.2 ст.152, ч.2 ст.187 КК України у кримінальному провадженні №12018210010000189 прокурору відмовити.
Клопотання сторони обвинувачення задовольнити.
Призначити судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 про обвинувачення за ч.1 ст.152, ч.2 ст.152, ч.2 ст.187 КК України у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за адресою м.Тернопіль вул.Котляревського, 34 на 5 жовтня 2018 року в 16 год. 00 хв.
ОСОБА_5 обрати запобіжний захід - тримання під вартою на строк до 24 листопада 2018 року включно.
Клопотання сторони захисту задовольнити, надати дозвіл на етапування ОСОБА_5 до медичного закладу, що знаходиться у м.Чортків, тобто за місцем розташування установи, де утримується обвинувачений, для проведення йому медичного огляду, у зв'язку із скаргами на болі в шлунку.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення і припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу.
Копію ухвали негайно вручити прокурору та обвинуваченому.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.
Суддя ОСОБА_1