Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/1915/18
Провадження № 1-в/553/420/2018
Іменем України
24.09.2018 року м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві справу за клопотання засудженого ОСОБА_4 про зарахування в строк відбування покарання строку попереднього ув'язнення, -
У вересні 2018 року засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про зарахування в строк відбування покарання строку попереднього ув'язнення, посилаючись на те, що вироком Краматорського районного суду м. Краматорська від 06.03.2018 року засуджений до 5 років позбавлення волі, разом з тим, суд під час ухвалення рішення не зарахував в термін відбуття покарання період, який він перебував під вартою в слідчому ізоляторі з 27.10.2016 року по 31.08.2018 року. Просив ухвалити рішення про зарахування в термін відбуття покарання весь термін перебування в слідчому ізоляторі з розрахунку один день в слідчому ізоляторі за два дні відбування покарання.
Представник ПВК № 64 та засуджений ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися надавши заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечував.
При вирішенні клопотання засудженого суд враховує наступне.
Судом встановлено, що ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 27.10.2016 року змінено запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Бахмутському слідчому ізоляторі УДПтСУ в Донецькій області на строк до шести десяти днів, терміном до 16:00 год. 16 грудня 2016 року.
Згідно протоколу затримання особи, взятої під варту від 27.10.2016 року, ОСОБА_6 затриманий в цей же день на підставі ухвали суду.
Ухвалами Краматорського міського суду Донецької області від 09.12.2016 року, 02.02.2017 року, 21.03.2017 року, 04.05.2017 року, 26.06.2017 року, 01.08.2017 року, 25.09.2017 року, 20.11.2017 року, 10.01.2018 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 продовжувався.
Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 06.03.2018 року ОСОБА_6 засуджений за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України до 5 років позбавлення волі. Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_5 вирішено обчислювати з 27 жовтня 2016 року. Зараховано ОСОБА_5 до строку відбування покарання у виді позбавлення волі час тримання під вартою з 27 жовтня 2016 року по 20 червня 2017 року з розрахунку день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а саме: 474 днів (237х2), а в подальшому з 21 червня 2017 року до набрання вироком законної сили, - день за день.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19.06.2018 року вирок Краматорського міського суду Донецької області від 06.03.2018 року відносно ОСОБА_5 залишено без змін.
Відповідно до розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили, вирок Краматорського міського суду Донецької області від 06.03.2018 року відносно ОСОБА_5 набрав законної сили 19.06.2018 року.
На підставі витягу з протоколу № 11 від 24.07.2018 року міжрегіональної комісії з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України ОСОБА_5 направлений для відбування покарання до Державної установи "Полтавська виправна колонія № 64".
Як встановлено в ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року, яка діяла до 21 червня 2017 року), зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. У строк попереднього ув'язнення включається строк: а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження; г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи; ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
В п. 2 "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання" № 838-VIII від 26.11.2015 року визначено, що цей Закон застосовується до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом (а саме: на 24.12.2015 року) набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 2046-VIII, який набрав чинності 21 червня 2017 року, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами ч. 1 цієї статті, а при призначенні покарань, не зазначених у ч. 1 ст.72 КК, суд, ураховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Питання темпоральної дії (тобто дії у часі) закону про кримінальну відповідальність врегульоване ст. 4 і 5 КК України.
Залежно від напряму дії нормативно-правових актів у часі (в т.ч. й закону про кримінальну відповідальність) дія закону в часі може бути прямою, зворотною або переживаючою (ультраактивною).
Пряма дія полягає в тому, що новий нормативно-правовий акт або нова правова норма поширюється на факти й правовідносини, що виникли та/або існують після набрання ним чинності.
Зворотна дія полягає в тому, що новий нормативно-правовий акт або нова правова норма застосовується до фактів та правовідносин, які існували до набрання цим актом (нормою) чинності.
Переживаюча дія полягає в тому, що правова норма продовжує свою дію після втрати чинності внаслідок скасування всього нормативно-правового акта чи зміни відповідної його частини.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину згідно із ч. 3 ст. 4 КК України визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності. За загальним правилом, відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України закон про кримінальну відповідальність має пряму дію у часі. Це означає, що закон поширює свою дію на ті кримінально-правові відносини, які виникли після набрання ним чинності (тобто на момент їх виникнення відповідний закон про кримінальну відповідальність уже набрав чинності і ще не втратив її).
Статтею 5 КК України визначено низку умов, за яких допускається надання зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
У тих випадках, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого КК України, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи (ч. 4 ст. 5 КК України). Згідно із ч. 4 ст. 5 КК України коли закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів і наступні його редакції в силу погіршення кримінально-правового становища особи зворотної дії не мають, до правовідносин застосовується той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. У такому випадку йдеться про застосування так званого проміжного закону - закону, що набув чинності після вчинення злочину, але втратив чинність до моменту прийняття рішення у справі.
Із системного тлумачення норми ч. 4 ст. 5 КК України випливає, що «проміжний» закон про кримінальну відповідальність, який встановлює найбільш сприятливі умови для особи порівняно з «наступним» («наступними») законом (законами), який погіршує кримінально-правове становище особи, має так звану переживаючу (ультраактивну) дію.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України чинність закону про кримінальну відповідальність у часі визначається щодо злочинності, караності, а також інших кримінально-правових наслідків діяння. Варіанти темпоральної дії закону про кримінальну відповідальність у часі законодавець виділяє також і в ст. 5 КК України, що нерозривно пов'язана та застосовується в системному взаємозв'язку зі ст. 4 цього Кодексу залежно від трьох умов: чи цей закон скасовує (або встановлює) злочинність діяння, пом'якшує (чи посилює) кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує (чи погіршує) становище особи.
Ці норми кореспондують з нормою ст. 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Вжиті законодавцем словосполучення "інші кримінально-правові наслідки діяння", а також "поліпшення (чи погіршення) становища особи іншим чином" охоплюють собою всі інші кримінально-правові наслідки діяння, окрім злочинності й караності, та всі можливі аспекти впливу на кримінально-правове становище особи, в якому вона опиняється внаслідок вчинення нею злочину. "Іншими кримінально-правовими наслідками діяння" можуть визнаватися будь-які передбачені КК України примусові заходи кримінально-правового характеру, здатні змінити (поліпшити чи погіршити) кримінально-правове становище особи.
Перелік таких наслідків та аспектів кримінально-правового становища особи не є вичерпним і охоплює, зокрема, зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання. На необхідність такого широкого тлумачення вказують вжиті законодавцем слова "інші", "іншим чином" у ст. 4, 5 КК України.
Положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув'язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 цього Кодексу, є "іншим кримінально-правовим наслідком діяння" в розумінні ч. 2 ст. 4 КК України. Підставою для такого твердження є те, що інститут зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання впливає на кримінально-правове становище особи (покращує або погіршує його).
Щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність необхідно констатувати, що у будь-якому випадку вона не допускається, якщо закон про кримінальну відповідальність встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи (ч. 2 ст. 5 КК України).
Так само виключається зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі в тій частині, в якій він частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи. У такому разі він має зворотну дію у часі лише в тій частині, в якій пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи (ч. 3 ст. 5 КК України).
Висновок щодо недопустимості зворотної дії в часі закону про кримінальну відповідальність, який змінювався кілька разів і встановлював злочинність діяння, посилював кримінальну відповідальність або іншим чином погіршував становище особи, також випливає зі змісту норми ч. 4 ст. 5 КК України.
Вищенаведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 29.08.2018 року в справі № 663/537/17 (провадження № 13-31кс18), відповідно до яких положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув'язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК України, визначають "інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 КК України. Якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII). Якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який "іншим чином поліпшує становище особи" у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України). Таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі. Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що "іншим чином погіршує становище особи", відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається. Якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII).
Враховуючи викладене, беручи до уваги, те, що ОСОБА_5 13.03.2016 року вчинено злочин, за підозрою у вчиненні якого він затриманий 27.10.2016 року, з того часу безперервно до дня набрання вироком суду законної сили утримувався під вартою, цей період є попереднім ув'язненням. З огляду на те, що час перебування під вартою засудженого ОСОБА_5 з 27.10.2016 року, тобто з дня затримання на підставі ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 27.10.2016 року і до 20.06.2017 року включно вже зарахований в строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі згідно з вироком Краматорського міського суду Донецької області від 06.03.2018 року у відповідності до норми ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року), й підстав для повторного перерахунку немає, суд приходить до висновку, що клопотання засудженого підлягає частковому задоволенню, та вважає за необхідне зарахувати до покарання строк попереднього ув'язнення з 21.06.2017 року по 19.06.2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Керуючись ст. 537, 539 КПК України, -
Клопотання засудженого ОСОБА_4 про зарахування в строк відбування покарання строку попереднього ув'язнення - задовольнити частково.
Зарахувати в строк покарання, призначеного ОСОБА_4 вироком Краматорського міського суду Донецької області від 06.03.2018 року у виді 5 років позбавлення волі, строк попереднього ув'язнення в період з 21 червня 2017 року по 19 червня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
На ухвалу може бути подана апеляція до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави протягом семи днів з дня проголошення, а засудженим - в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1