Справа №813/2211/18
19 вересня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді Сподарик Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Ванчак М.Л.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Будівельна компанія «Престиж Буд Стиль» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2017 року №0159001233,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства Будівельна компанія «Престиж Буд Стиль» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2017 року №0159001233.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що в акті відповідача встановлено порушення термінів сплати суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої юридичними особами, які є власниками нежитлових приміщень та винесено повідомлення рішення. А оскільки позивач оплатив податок у встановленні терміни, то повідомлення-рішення від 28.11.2017 року №0159001233 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. У зв'язку із наведеним, позивач звернувся з означеним позовом до суду.
Ухвалою суду від 04 червня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін.
19.06.2018 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 30 липня 2018 року судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
19 вересня 2018 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві й додаткових поясненнях, просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
28.11.2018 року старшим державним інспектором було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету ПП БК «Престиж Буд Стиль», за наслідками проведення якої складено акт області №1390/13-01-12-33/33533503.
В акті Головного управління ДФС у Львівській області №1390/13-01-12-33/33533503 від 28 листопада 2017 року зафіксовано порушення позивачем строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої юридичними особами, які є власниками нежитлових приміщень, визначеного п.п.266.10.1 п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).
За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 28.11.2018 року №0159001233, згідно якого за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання в сумі 27733,30 грн., позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10%, що становить - 2773,33 грн.
Як стверджується матеріалами справи, фактична сплата грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої юридичними особами, які є власниками нежитлових приміщень, визначеного п.п.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України (надалі - податок) відбулося 30 жовтня 2017 року, згідно платіжного доручення №2717.
Згідно тверджень відповідача, останнім днем сплати податку є 29 жовтня 2017 року, а 29 жовтня 2017 року є неділею вихідним днем.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України, податкове законодавство ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
У відповідності до статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.
Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно п.п.266.10.1 п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
Вказана норма не містить застережень щодо порядку сплати податку у випадку, якщо останній день строку його сплати припадає на вихідний або святковий день.
Натомість, таке правило передбачено для податкових декларацій, зокрема згідно пунктом 49.2 статті 49 ПК України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Як визначено у статті 5 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS №76) від 16 травня 1972 року, підписаною державами - членами Ради Європи, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem (для цілей цієї Конвенції термін dies ad quem означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.
В силу частини 1 статті 15 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року №1906-IV чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
За змістом пункту 3.2 статті 3 ПК України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
При цьому, пунктом 56.21 статті 56 ПК України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Таке застосування норм податкового законодавства відповідає й основним засадам податкового права, проголошеним у статті 4 ПК України.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд приходить до переконання, що сплата відбулася в передбачені терміни.
У даному ж випадку, суд зауважує, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки та заперечення та ним не було спростовано доводів позивача.
Водночас, позивач надав суду належні та допустимі докази щодо сплати податку 30.10.2017 року.
Відтак, суд підкреслює, що наведені відповідачем аргументи не знайшли свого підтвердження та ґрунтуються на необґрунтованих припущеннях. У зв'язку з чим, суд наголошує на необхідності дотримання позиції Європейського Суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», п.43 рішення у справі «Кобець проти України», відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Тобто, встановлюючи істину в справі, суд повинен базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби в суду не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву. Таким чином, в означеному випадку поза розумним сумнівом, із наданням допустимих і належних доказів, із посиланням на приписи чинного законодавства України відповідачем повинна доводитися відсутність підстав для віднесення позивачем до витрат суми втрат від курсових різниць .
У відповідності до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується також із практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, в п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
При цьому, суд також відзначає, що в контексті податкових спорів встановлення обов'язку сплатити податок/позбавлення права отримати податкову вигоду розглядається як позбавлення власності. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (п.49) Суд вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, і таке втручання за Конвенцією може бути визнано тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Також і в п.53 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії», п.23 рішення у справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії» Суд відзначив, що позбавлення власності повинно здійснюватися лише на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
З огляду на долучене позивачем до матеріалів справи платіжне доручення №2717 від 30.10.2017 року, позивач сплатив авансовий внесок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої юридичними особами, які є власниками нежитлових приміщень за ІІІ квартал 2017 року, у відповідності до ст.266 ПК України, з урахуванням положень ст.49 ПК України. Тобто останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. У даному випадку, 29.10.2017 року - вихідний день, 30.10.2017 року - перший робочий (операційний/день після вихідного).
Отже, зважаючи на відсутність належного доведення фактів дійсного порушення позивачем податкового законодавства, слід прийти до висновку, що втручання в його майнові права та позбавлення права на податкові вигоди було безпідставним.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241 - 247, 250 - 251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Приватного підприємства Будівельна компанія «Престиж Буд Стиль» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2017 року №0159001233 задоволити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 28.11.2017 року №0159001233.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (вул.Стрийська, 35, м.Львів, код ЄДРПОУ 39462700) на користь Приватного підприємства Будівельна компанія «Престиж Буд Стиль» (вул.Б.Котика 7, офіс 204, м.Львів, 79014; код ЄДРПОУ 33533503) судові витрати в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сподарик Н.І.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25 вересня 2018 року.