Справа №1340/4167/18
про забезпечення позову
24 вересня 2018 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Наталія Іванівна, розглянувши заяву представника заявника про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування припису, постанови, -
На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області, із вимогами:
-визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області від 27.07.2018 року №ЛВ666/476/АВ/ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в сумі 223380,00 грн.;
-визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Львівській області від 06.07.2018 року №ЛВ666/476/АВ/П.
Ухвалою суду від 14.09.2018 року позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою суду від 24.09.2018 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
21.09.2018 року представник заявника (представник позивача) звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом зупинення дії постанови Головного управління Держпраці у Львівській області від 27.07.2018 року №ЛВ666/476/АВ/ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1І штрафу в сумі 223380,00 грн. та зупинення стягнення на підставі вказаної постанови до вирішення справи по суті.
Вказане клопотання представник заявника обґрунтовує тим, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, позаяк у разі несплати позивачем у добровільному порядку штрафу, згідно оскаржуваної постанови, такий штраф буде стягнуто в примусовому порядку, що призведе до покладення на позивача обов'язку сплатити додаткові витрати у вигляді судового чи виконавчого збору. Окрім того, представник стверджує, що примусове виконання оскаржуваної постанови призведе до зупинення виплати заробітної плати працівникам ФОП, зупинення розрахунків позивача із контрагентами, а відтак будуть завдані збитки господарській діяльності позивача. Представник заявника вважає, що вказані обставини є достатньою підставою для забезпечення позову, оскільки подання позову не зупиняє дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, тому просить забезпечити позов.
Заява про забезпечення позову розглядається судом в порядку ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення учасників справи.
Надаючи оцінку обґрунтованості поданої представником заявника заяви про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч.4 ст.150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Приписами ч.2 ст.151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З аналізу вказаних норм слідує, що при розгляді заяви про забезпечення позову суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених ст.150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Фактично, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Вжиття заходів забезпечення гарантує виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що забезпечення позову є не тільки гарантією виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, а й засобом запобігання порушення прав.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_2 проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування.
З позовної заяви та долучених до неї документів слідує, що постановою Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27.07.2018 року №ЛВ666/476/АВ/ФС, у відповідності до частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, за порушення позивачем вимог ч.ч.1, 3 ст.24 Кодексу законів про працю України, застосовано до ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 223380,00 грн.
Вищевказана постанова прийнята Головним управлінням Держпраці у Львівській області, згідно з Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. №509 (далі - Порядок №509).
У відповідності до п.9 Порядку №509, штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.
Водночас, приписами п.11 Порядку №509 встановлено, що не сплачені у добровільному порядку штрафи за порушення, які передбачені частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, стягуються органами державної виконавчої служби.
Як слідує з оскаржуваної постанови, остання прийнята на підставі ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, отже, є виконавчим документом і пред'являється до виконання органам державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом.
Судом встановлено, що старшим державним виконавцем Франківського відділу ДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області 12.09.2018 року відкрито виконавче провадження №57161643 з примусового виконання постанови Головного управління Держпраці у Львівській області від 27.07.2018 року №ЛВ666/476/АВ/ФС.
При цьому, ні Порядком №509, ні ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII не передбачено зупинення дії та виконання постанов органів Держпраці про накладення штрафів у разі оскарження останніх у судовому порядку.
Таким чином, запропонований позивачем захід забезпечення позову стосується предмету позову і є співмірним з позовними вимогами.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача, що в разі несплати позивачем у добровільному порядку штрафу, згідно оскаржуваної постанови, такий штраф буде стягнуто в примусовому порядку, що призведе до покладення на позивача обов'язку сплатити додаткові витрати у вигляді судового чи виконавчого збору, чим буде заподіяно шкоду правам, свободам та інтересам позивача. Крім того, враховуючи розмір накладеного на позивача штрафу, суд вважає обґрунтованим твердження позивача про те, що виконання постанови про накладення штрафу призведе до зупинення виплати заробітної плати працівникам ФОП, зупинення розрахунків позивача із контрагентами, а відтак будуть завдані збитки господарській діяльності позивача.
Враховуючи той факт, що старшим державним виконавцем Франківського відділу ДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області розпочато примусове виконання постанови від 27.07.2018 року №ЛВ666/476/АВ/ФС про накладення штрафу у розмірі 223380,00 грн. та вчиняються дії зі стягнення з позивача боргу, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі вирішення спору на його користь, та очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У свою чергу, вжиття судом заходів забезпечення позову не порушить прав та законних інтересів стягувача (відповідача) чи інших осіб.
Наведені обставини також свідчать про те, що в разі задоволення позовних вимог для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Зважаючи на те, що саме подання адміністративного позову, а також відкриття провадження у справі не зупиняють дію рішення суб'єкта владних повноважень, то суд, відповідно до ст.154 КАС України, в порядку забезпечення позову, може ухвалою застосувати відповідні заходи забезпечення позову.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що заява про забезпечення позву є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника заявника про забезпечення позову задоволити повністю.
Зупинити дію постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27.07.2018 року №ЛВ666/476/АВ/ФС та зупинити стягнення штрафу на її підставі до розгляду по суті адміністративної справи №1340/4167/18.
Копії ухвали направити сторонам (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд у п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Суддя Сподарик Н.І.