Справа № 761/34358/17
Провадження № 2-а/761/198/2018
24 вересня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Піхур О.В.
за участю:
секретаря судового засідання - Орел П.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії, -
У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є полковником запасу та проходив військову службу з 1990 року по 02.09.2013 рік. Під час проходження служби, наказом Міністра оборони України №05 від 26.02.2001 року був відряджений у розпорядження Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, де проходив службу на різних посадах, та отримував грошове забезпечення. Наказом Генерального директора ДП ОПР України №448/о від 27.08.2013 року позивач виключений зі списків особового складу Украероцентру ДП ОПР України з посади начальника зміни відділу управління використання повітряного простору Украероцентру. 28.08.2013 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років на підставі довідки №10.1-889 від 28.08.2013 року. Позивач дізнався, що з 01.06.2017 року у ДР ОПР України сталось підвищення грошового забезпечення військовослужбовців, відповідно до наказу Украероруху від 30.06.2017 року №228. Позивач отримав довідку №2.2.1-39-299 від 30.08.2017 року про розмір грошового забезпечення за займаною посадою у державному підприємстві та була спрямована до Головного управління пенсійного фонду України у м. Києві з метою здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії у зв'язку зі зміною грошового забезпечення. проте, відповідач відмовив у здійсненні перерахунку, посилаючись на те, що немає підстав для перерахунку пенсії. Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві незаконними, та такими, що порушують його права.
Тому, позивач просив суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку раніше призначеної йому пенсії згідно довідки від 30.08.2017 року № 2.2.1-39-299 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2017 року на підставі довідки від 30.08.2017 року № 2.2.1-39-299 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, без обмежень максимального розміру пенсії.
Ухвалою судді від 02.10.2017 року було відкрито провадження у справі.
30.10.2017 року представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі, в задоволенні якого було відмовлено в судовому засіданні 20.06.2018 року.
Ухвалою від 20.06.2018 року справу призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Разом з цим учасникам справи було встановлено строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.
Позивач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи - розписка позивача від 20.06.2018 року.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи - супровідний лист, який позивач отримав наручно для передачі відповідачу, зі штампом управління від 20.06.2018 року №16224.
Відповідно до ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Так як справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторони в судове засідання не викликались.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Пунктом 3 частини 6 ст. 12 КАС України визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Беручи до уваги зміст наведених норм та відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні за їх участю, суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує з 28.08.2013 р. пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Як свідчать матеріали справи позивач є полковником запасу та проходив військову службу з 1990 року по 02.09.2013 рік. Під час проходження служби, наказом Міністра оборони України №05 від 26.02.2001 року був відряджений у розпорядження Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, де проходив службу на різних посадах, та отримував грошове забезпечення.
Наказом Генерального директора ДП ОПР України №448/о від 27.08.2013 року позивач виключений зі списків особового складу Украероцентру ДП ОПР України з посади начальника зміни відділу управління використання повітряного простору Украероцентру.
28.08.2013 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років на підставі довідки №10.1-889 від 28.08.2013 року.
На запит позивача від 11.08.2017 року, листом ДП ОПР України №1-24-3433 від 31.08.2017 року, надано відповідь, що з 01.06.2017 року у ДР ОПР України були змінені розміри посадових окладів військовослужбовців Збройних сил України, які відряджені до Украероруху для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, відповідно до наказу Украероруху від 30.06.2017 року №228 та було надано довідку про розмір грошового забезпечення для самостійного подання до органів Пенсійного фонду України документів на перерахунок пенсії.
Відповідно довідки №2.2.1-39-299 від 30.08.2017 року розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою начальника зміни (оперативного чергового) відділу управління використання повітряного простору Украероцентру згідно з нормами, чинними з 01.06.2017 року становить: посадовий оклад - 16670,00 грн.; оклад за військовим званням - 135,00 грн.; надбавка за вислугу років у розмірі 40% від ПО - 6722,00 грн.; надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% від ПО - 1667,00 грн., всього розмір грошового забезпечення на місяць - 25194,00 грн.
Пенсійним фондом України позивачу було розраховано попередній розрахунок пенсії, за яким пенсія становить 16709,20 грн., але з урахуванням максимального розміру пенсії - 10740,00 грн.
08.09.2017 року позивач звертався до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з листом про перерахунок пенсії на підставі довідки №2.2.1-39-299 від 30.08.2017 року.
Відповідачем в листі №21650/03/Б-867 від 13.09.2017 року повідомлено позивача по відсутність підстав для здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії, зважаючи на те, що Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення про підвищення хоча б одного виду грошового забезпечення військовослужбовців.
01.10.2017 року позивач надав військовому комісару Київського міського військового комісаріату довідку про розмір грошового забезпечення для пересилання до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.
Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві незаконними, та такими, що порушують його права.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Украероруху від 30.06.2017 року №228 "Про підвищення окладів за займаними посадами військовослужбовцям, відрядженим до Украероруху" відбулася зміна посадових окладів з 01.06.2017 року.
За положеннями ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.
Таким чином, правовою підставою для здійснення перерахунку, є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом встановлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Пунктом 4 постанови КМУ від 19.07.1999 р. № 1281 «Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України» передбачено, зокрема, що грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Украероруху, потрібно здійснювати у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 р. № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та цивільних установ».
Відповідно до п. 80 Положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 р., пенсійне забезпечення звільнених в запас або у відставку відряджених військовослужбовців здійснюється на загальних підставах, передбачених для військовослужбовців.
За правилами п. 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою КМУ від 13.02.2008 р. № 45 Перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» передбачено, що керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право установлювати посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, у відповідних випадках.
Зважаючи на викладене Кабінет Міністрів України делегував керівникам державних органів своє право визначати розміри посадових окладів, а тому наказ Украероруху № 228 від 30.06.2017 р., яким збільшено розмір посадових окладів військовослужбовців, відряджених до Украероруху, є підставою для перерахунку пенсії, відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки змінює розмір однієї із складових грошового забезпечення зазначених осіб.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 10.05.2016 р. в справі № 522/19979/14-а.
Також КМУ своєю постановою від 11.02.2009 р. № 74 вніс зміни до пункту 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зазначив, зокрема, що особам, що відряджалися для виконання службових обов'язків до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств та були звільнені зі служби у зв'язку із виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, перерахунок пенсії проводиться на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, виданих зазначеними органами, установами, організаціями і підприємствами.
Таких висновків дійшов Верховний Суд України та виклав у постанові від 10.05.2016 р. у справі № 522/19979/14-а.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захистити шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Відповідно до п.п.3-6 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Аналізуючи дані положення процесуального законодавства, можна дійти висновку, що законодавцем передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України N 475/97-ВР від 17.07.97; Конвенція набула чинності для України 11.09.97.
За приписами статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 по справі ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Відповідно до правової позиції в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 року у справі за позовом ТОВ Аскоп-Україна до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Суд приходить до висновку про те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належним чином правомірності своїх дій, належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2017 року на підставі довідки від 30.08.2017 року № 2.2.1-39-299 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, без обмежень максимального розміру пенсії, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно ст.139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 640,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 6, 19 Конституції України, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ст.ст. 5-9, 77, 139, 245, 246, 255, 295 КАС України, ст.ст. 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії згідно довідки від 30.08.2017 року № 2.2.1-39-299 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2017 року на підставі довідки від 30.08.2017 року № 2.2.1-39-299 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, без обмежень максимального розміру пенсії.
Стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в місті Києві в дохід держави судовий збір в розмірі 640,00 грн.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень КАС України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 186 КАС України : апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного рішення суду 24.09.2018 року.
Суддя