21 вересня 2018 року
м. Київ
Справа № 918/319/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
розглянувши без повідомлення та виклику учасників справи заяву Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 22.03.2017 (у складі колегії суддів: Нєсвєтова Н.М. (головуючий), Вовк І.В., Стратієнко Л.В.)
у справі № 918/319/16
за позовом Першого заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України
до виконавчого комітету Дубенської міської ради та Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Комунального підприємства "Архітектор" Дубенської міської ради,
про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради, недійсним свідоцтва про право власності на майно,
Перший заступник прокурора Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України до виконавчого комітету Дубенської міської ради та Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Комунальне підприємство "Архітектор" Дубенської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради від 16.02.2012 № 84 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна, що перебуває у власності юридичної особи", визнання недійсним свідоцтва серії САС № 984269 від 22.02.2012 про право приватної власності ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на комплекс будівель та споруд Дубенського комбінату хлібопродуктів, загальною площею 19 705,5 кв. м, вартістю 4 621 300,00 грн.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.06.2016 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 рішення Господарського суду Рівненської області від 22.06.2016 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.
Вищий господарський суд України постановою від 22.03.2017 залишив постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 без змін.
У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22.03.2017 року (з урахуванням усунутих недоліків), поданій з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК; у редакції, чинній до 15.12.2017), ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", посилаючись на невідповідність рішення суду касаційної інстанції викладеному в постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 256, 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 22.03.2017, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.12.2016, а справу передати на новий розгляд.
На обґрунтування своїх ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" долучила до поданої заяви копію постанови Верховного Суду України від 13.05.2014 у справі № 5011-68/3587-2012 (№ 3-3гс14), від 08.06.2016 у справі № 5011-7/1603-2012, від 11.05.2016 у справі № 910/3723/14, від 20.04.2016 у справі №909/794/15, від 13.04.2016 у справі № 907/238/15, від 19.08.2014 у справі № 5013/492/12 (№ 3-59гс14), від 29.10.2014 у справі № 6-15цс14, від 18.11.2014 у справі № 5011-7/1603-2012 (№ 3-176гс14), від 16.09.2015 у справі № 6-68цс15, від 16.11.2016 у справі № 487/10132/14-ц (6-2469цс16).
Ухвалою судді Верховного Суду України від 19.08.2017 справу № 918/319/16 допущено до провадження Верховного Суду України та відкрито провадження за заявою ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 22.03.2017.
Зазначену заяву відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII передано за належністю до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.08.2018 справу № 918/319/16 призначено до розгляду без повідомлення та виклику учасників справи.
Заступник Генерального прокурора України подав клопотання, в якому посилаючись на приписи підпункту 1 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, просить розглянути справу у судовому засіданні з участю прокурора.
Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення поданого клопотання, оскільки за змістом наведених у клопотанні положень закону, суд касаційної інстанції може розглянути заяву, подану в порядку розділу ХІІ-2 ГПК у редакції до 15.12.2017, виходячи з конкретних обставин справи. Таких обставин у клопотанні не наведено та Верховний Суд не встановив.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені заявником обставини та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 11116 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, зокрема, з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
На думку заявника, невідповідність висновків Вищого господарського суду України у справі № 918/319/16, яка розглядається, висновкам Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права підтверджується копіями постанов Верховного Суду України від 13.05.2014 у справі № 5011-68/3587-2012, від 08.06.2016 у справі № 5011-7/1603-2012, від 11.05.2016 у справі № 910/3723/14, від 20.04.2016 у справі № 909/794/15, від 13.04.2016 у справі № 907/238/15, від 19.08.2014 у справі № 5013/492/12 (№ 3-59гс14), від 29.10.2014 у справі № 6-15цс14, від 18.11.2014 у справі № 5011-7/1603-2012 (№ 3-176гс14), від 16.09.2015 у справі № 6-68цс15, від 16.11.2016 у справі № 487/10132/14-ц (6-2469цс16).
Проте з такими доводами заявника погодитися не можна.
У справі № 918/319/16, що розглядається, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції, який керуючись положеннями частини 5 статті 59, статтями 73, 74, 136, 145 Господарського кодексу України, частиною 9 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", пунктом 6 статті 5, частиною 1 статті 15, частиною 5 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного майна", Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", дійшов висновку, що державне майно, яке було закріплене за корпоратизованим державним підприємством на праві господарського відання, до завершення процедури приватизації перебуває у створеного акціонерного товариства на праві господарського відання, та залишається державною власністю, а тому задовольнив заявлені позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету, недійсним свідоцтва про право власності на майно. При цьому суд не встановив пропуску позовної давності при зверненні до суду з таким позовом.
У справах, копії судових рішень у яких надано заявником для порівняння, Верховний Суд України дійшов таких висновків.
У справі № 5011-68/3587-2012 (№ 3-3гс14) за позовом про визнання договору недійсним, Верховний Суд України зазначив про необхідність вирішення питання про наслідки пропуску позивачем строку позовної давності, про що було заявлено стороною у справі, за тих обставин, що судами попередніх інстанцій було встановлено, що позов було подано з порушенням визначеного статтею 257 ЦК загального строку позовної давності (постанова від 13.05.2014).
У справі № 5011-7/1603-2012 за позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння і визнання недійсними додаткових угод до договору оренди та за зустрічним позовом про визнання права користування та усунення перешкод у користуванні орендованим майном, копію судового рішення у якій долучено заявником, Верховний Суд України зазначив про необхідність обчислення початку перебігу строку позовної давності не лише з моменту, коли особа довідалась про порушення свого права, але і коли могла довідатись про таке порушення (постанова від 08.06.2016).
У справі № 910/3723/14 за позовом про визнання недійсним рішення, державних актів на право власності на землю і у справі № 907/238/15 за позовом прокурора в інтересах держави в особі сільської ради про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею Верховний Суд України вказав, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду. При цьому оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, в інтересах якого пред'явлено позов, то перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор (постанови від 11.05.2016 і від 13.04.2016).
У справі № 909/794/1 за позовом прокурора в інтересах держави в особі міськвиконкому про зобов'язання звільнити займані нежитлові приміщення Верховний Суд України висловив правову позицію про застосування положень частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо своєчасного попередження орендаря про намір власника використовувати орендоване майно для власних потреб (постанова від 20.04.2016).
У справі № 5013/492/12 (№ 3-59гс14) за позовом про визнання недійсними договорів та повернення майна Верховний Суд України зазначив, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин - 2009 рік) спеціальних норм про позовну давність не встановлено, тому помилковим є висновок, що початок перебігу строку позовної давності є день, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про укладені спірні договори (постанова від 19.08.2014).
У справі № 6-15цс14 за позовом про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю і договору купівлі-продажу земельної ділянки, приведення земельної ділянки в придатний для використання стан та повернення територіальній громаді та за зустрічним позовом про визнання рішень міської ради такими, що не відповідають чинному законодавству, і у справі № 487/10132/14-ц (6-2469цс16) за позовом про визнання незаконними і скасування рішення міської ради, визнання недійсним державного акта, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки Верховний Суд України роз'яснив, що порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Обізнаність юридичної особи про порушення прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності її органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин (постанови від 29.10.2014 і від 16.11.2016).
У справі № 5011-7/1603-2012 (№ 3-176гс14) за позовом про визнання недійсними додаткових угод до договору оренди Верховний Суд України зазначив, що до позовних вимог про визнання недійсними угод застосовуються правила про позовну давність (постанова від 18.11.2014).
У справі № 6-68цс15 за позовом прокурора в інтересах держави в особі відповідного органа про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів і скасування їх державної реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування земельної ділянки Верховний Суд України дійшов висновку, що з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень положення пункту 4 частини 1 статті 268 ЦК не поширюються на позови прокурора, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади (постанова від 16.09.2015).
Отже, зі змісту оскаржуваної постанови Вищого господарського суду України і змісту зазначених постанов Верховного Суду України, копії яких додано до заяви, не вбачається підстав для висновку про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки суди дійшли різних висновків щодо задоволення заявлених позовних вимог у справах з різним характером правовідносин, за різних встановлених судами обставин та залежно від встановленого по-різному обґрунтували свої висновки.
Згідно з частиною 1 статті 11126 ГПК у редакції до 15.12.2017 Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви про перегляд судових рішень господарських судів, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
З огляду на викладене у задоволенні заяви ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22.03.2017 у справі № 918/319/16 слід відмовити.
Керуючись підпунктом 1 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) статтями 11123, 11124, 11126 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 12.02.2015 № 192- VIII), Верховний Суд
У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22.03.2017 у справі № 918/319/16 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І.С. Берднік
Судді: І.С. Міщенко
В.Г. Суховий