24.09.2018 р. Справа № 914/967/18
Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., розглянувши матеріали заяви ЛКП «Залізничнетеплоенерго»
про забезпечення позову
у справі № 914/967/18
за первісним позовом: Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”, м.Львів
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Львівгаз”, м.Львів
про визнання недійсним рішення та скасування оперативно-господарської санкції,
у справі № 914/967/18
та за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м.Львів
до відповідача: Львівського комунального підприємство "Залізничнетеплоенерго" , м. Львів
про: стягнення 117 400,00 грн.
Представники сторін не запрошувалися.
встановив:
На розгляд Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/967/18 за позовом Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго” до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Львівгаз” про визнання недійсним рішення та скасування оперативно-господарської санкції, та за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” до відповідача: Львівського комунального підприємство "Залізничнетеплоенерго" про: стягнення 117 400,00 грн.
20.09.2018 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго” про забезпечення позову.
Заяву позивач обґрунтовує тим, що Львівське комунальне підприємство “Залізничнетеплоенерго” цінним листом з описом вкладення №79039 06399607 отримало від ПАТ “Львівгаз” повідомлення від 10.09.2018 р. №01 про запрошення представників ЛКП “Залізничнетеплоенерго” до ПАТ “Львівгаз” на 28.09.2018 р. об 9-00 год. для участі у засіданні Центральної комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог “Кодексу газорозподільних систем” та копію акту про порушення №214 від 13.11.2017 р. (бланк №003372).
Заявник стверджує, що комісія оператора ГРМ по розгляду актів про порушення не наділена повноваженнями переглядати акт про порушення та/або приймати рішення про його скасування чи задоволення, чи інше рішення, у разі, якщо розгляд акту проводився і рішення по ньому було прийнято. Крім того, згідно умов договору, при недосягненні згоди між Оператором ГРМ та Споживачем щодо перерахунку наданих послуг, спірні питання вирішуються у суді. Більше того, комісія оператора ГРМ згідно положень Кодексу газорозподільних систем чи умов договору на розподіл природного газу не наділена повноваженням самостійно скасовувати своє рішення про задоволення акту на підставі якого відповідач здійснив акт-розрахунок обсягів споживання природного газу та виставив рахунок на оплату коштів, При цьому, предметові позову у справі є саме недійсність рішення про задоволення акту, а не акт про порушення.
На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову призводить до того, що комісія відповідача матиме можливість приймати рішення про задоволення/скасування одного і того ж акту про порушення чи складати по одному і тому ж факту нові акти про порушення необмежену кількість разів, що спричинятиме виникнення все нових і нових судових спорів, а також порушуватиме права споживача природного газу і сторони договору розподілу природного газу.
Відтак, заявник вважає, що існує необхідність у забезпеченні позову шляхом заборонення Центральній комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог “Кодексу газорозподільних систем”, утвореній наказом від 137-16 від 27.10.2016 р. про постійно діючі комісії Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Львівгаз повторно розглядати та приймати будь-які рішення по акту про порушення №214 від 13.11.2017 р. (бланк 003372), в т.ч. щодо його задоволення, скасування, проведення додаткової перевірки чи обстеження тощо.
Розглянувши заяву, дослідивши матеріали поданої заяви, суд зазначає про відсутність підстав для забезпечення позову у зв'язку з таким.
Стаття 136 ГПК України визначає підстави для забезпечення позову, так зокрема, забезпечення позову допускається як до пред»явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.п. 2, 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії та іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
З огляду на положення ст.ст.13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК,обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, абомайнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.
В свою чергу слід відзначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви щодо забезпечення позову в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в заяві відсутнє належне обґрунтування з посиланням на належні та допустимі докази необхідності забезпечення позову, а також у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог. Позивачем до заяви про забезпечення позову не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову.
За таких обставин, оскільки, заявником не доведено те, що невжиття, визначених ним заходів, забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області, суд
постановив:
1. У задоволенні заяви Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго” про забезпечення позову - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України.
3. Ухвала може бути оскаржена у порядку та в терміни визначені нормами ГПК України.
Суддя Горецька З. В.