19 вересня 2018 року
м. Київ
Справа № 907/863/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства Фірма "Вір?єм"
у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
на рішення Господарського суду Закарпатської області
у складі судді: Ушак І.Г.
від 14.02.2018
додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області
від 28.02.2018
та постанову Львівського апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Зварич О.В., Дубник О.П., Хабіб М.І.
від 21.05.2018
та касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Зварич О.В., Дубник О.П., Хабіб М.І.
від 21.05.2018
у справі за позовом Приватного підприємства Фірма "Вір?єм"
до Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго"
про стягнення 429512,94 грн.
08.12.2017 Приватне підприємство Фірма "Вір?єм" звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" про стягнення 429512,94 грн, з яких: 228312,00 грн заборгованість за договором оренди, 181760,02 грн інфляційні втрати та 19440,92 грн 3% річних (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14.02.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2018, у справі №907/863/17 у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати на загальну суму 228312,00 грн є обґрунтованими, виходячи із встановленого договором розміру орендної плати за заявлений у межах строку дії договору період із серпня по листопад 2014 року. Однак, позивач пропустив передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності, на застосуванні якого наполягає відповідач, а тому у задоволенні позовних вимог відмовлено на підставі частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України.
Додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.02.2018 у справі №907/863/17 (з урахуванням ухвали про виправлення описок від 14.03.2018) покладено на позивача у справі Приватне підприємство Фірма "Вір'єм" судові витрати у справі та стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 45000,00 грн.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.02.2018 у справі №907/863/17 змінено в частині стягнення з Приватного підприємства Фірма "Вір?єм" на користь Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 22500,00 грн. Відмовлено в стягненні з Приватного підприємства Фірма "Вір?єм" на користь Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 22500,00 грн. В іншій частині додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.02.2018 у справі № 907/863/17 залишено без змін. Частково задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" про розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції. Стягнуто з Приватного підприємства Фірма "Вір?єм" на користь Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв?язку з розглядом справи № 907/863/17 у суді апеляційної інстанції.
13.06.2018 Приватне підприємство Фірма "Вір?єм" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.02.2018, додаткове рішення від 28.02.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 у справі №907/863/17.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій надана неправильна оцінка договору оренди нерухомого майна №10 від 09.12.2013 та зроблено помилковий висновок про закінчення строку позовної давності, який обраховувався не з моменту припинення договірних відносин, а з моменту несплати боржником орендної плати. Просило рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.02.2018, додаткове рішення від 28.02.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 у справі №907/863/17 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2018 визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.
У зв?язку з відпусткою судді Студенця В.І. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, за яким згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) від 18.07.2018 визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.
Ухвалою Верховного Суду від 20.07.2018 поновлено Приватному підприємству Фірма "Вір?єм" строк на подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.02.2018, додаткове рішення від 28.02.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 у справі №907/863/17. Відкрито касаційне провадження та призначено розгляд касаційної скарги Приватного підприємства Фірма "Вір?єм" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
21.06.2018 Приватне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго" звернулось до Верховного Суду, через Львівський апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 у справі №907/863/17 в частині зміни додаткового рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.02.2018 про розподіл судових витрат та в частині часткового задоволення заяви Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" про розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції за №04-2018/21 від 12.04.2018.
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що відповідачем були подані до суду першої інстанції усі необхідні докази, що підтверджують понесені витрати на професійну правничу допомогу у зв?язку з розглядом господарської справи №907/863/17 у суді першої інстанції, на підставі яких судом першої інстанції було ухвалене законне додаткове рішення від 28.02.2018 та стягнуто з позивача на користь відповідача 45000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції в порушення норм частин другої - шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшив витрати на професійну правничу допомогу відповідача хоч не мав на це жодних законних підстав, оскільки зменшення таких судових витрат можливе лише за клопотанням іншої сторони, а обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Висновок суду апеляційної інстанції щодо незначного ступеня складності господарської справи №907/863/17 є необґрунтованим.
При ухваленні рішення щодо часткового задоволення заяви Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" про розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції за №04-2018/21 від 12.04.2018 судом апеляційної інстанції також порушено норми частин другої - шостої статті 126, частину восьму статті 129, статтю 221 Господарського процесуального кодексу України.
Просив постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 у справі №907/863/17 в частині зміни додаткового рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.02.2018 скасувати, додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.02.2018 залишити в силі. В частині часткового задоволення заяви Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" про розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції за №04-2018/21 від 12.04.2018 постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2018 визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.
У зв?язку з відпусткою судді Студенця В.І. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, за яким згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) від 18.07.2018 визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.
Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2018 поновлено Приватному акціонерному товариству "Закарпаттяобленерго" строк на подання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 у справі №907/863/17, відкрито касаційне провадження та призначено розгляд касаційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.09.2018, у зв?язку з відпусткою судді Стратієнко Л.В., для розгляду справи №907/863/17 визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В.
Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» подало відзив на касаційну скаргу Приватного підприємства Фірма "Вір?єм", в якому просило залишити її без задоволення, рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.02.2018, додаткове рішення від 28.02.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 по справі №907/863/17 в частині залишення без змін рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.02.2018 залишити без змін.
Також Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» подало заяву про розподіл судових витрат, в частині понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв?язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції під час касаційного провадження, стягнувши з Приватного підприємства Фірма "Вір?єм" на його користь 10000 грн.
Приватне підприємство Фірма "Вір?єм" не скористалося правом подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго», що в силу частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.
Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 09.12.2013 між Приватним підприємством Фірма Вір'єм (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Закарпаттяобленерго" (після перейменування Приватне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго") (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 10, відповідно до якого орендодавець зобов?язується передати, а орендар прийняти не пізніше 16.12.2013 в строкове платне користування окреме нежитлове приміщення (далі майно) загальною площею 174 кв.м, розміщене за адресою: м.Київ, вул. Дарвіна, 1.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення офісних приміщень.
Відповідно до пункту 3.1 договору, з урахуванням укладеної сторонами додаткової угоди від 26.03.2014 орендна плата за календарний місяць оренди майна складає 57078,00 грн з урахуванням ПДВ.
Згідно з пунктом 3.3 договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця до 25-го числа розрахункового місяця, на підставі виставлених орендодавцем рахунків-фактур.
Якщо орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, орендодавець має право стягнути з орендаря, відповідно до чинного законодавства України, пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення (пункт 3.6 договору).
У відповідності до пункту 3.7 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов?язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.
Права та обов?язки орендодавця і орендаря визначені розділами 4-8 договору.
Пунктом 9.2 договору передбачено, що цей договір укладено строком на період з 09.12.2013 по 31.12.2014 включно.
Чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (пункт 9.6 договору).
Відповідно до пунктів 9.8, 9.9 договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов?язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
Договір оренди нерухомого майна № 10 від 09.12.2013 та додаткова угода до договору від 26.03.2014 підписані і скріплені печатками сторін.
Відповідно до акта прийому-передачі майна від 16.12.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування окреме нежитлове приміщення загальною площею 174 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Дарвіна, 1.
08.01.2015 орендар, на виконання пункту 4.6 договору оренди нерухомого майна №10 від 09.12.2013, повернув орендодавцю орендоване приміщення, про що сторони склали акт приймання-передачі об?єкта нерухомості.
Підставою для звернення позивача з даним позовом стало те, що у період з серпня по листопад 2014 року включно відповідач не сплачував орендної плати, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 228312,00 грн (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) основного боргу. Претензії позивача про сплату заборгованості відповідачем залишені без задоволення. Також позивач просив стягнути з відповідача 181760,02 грн інфляційних втрат та 19440,92 грн 3% річних за прострочення виконання зобов'язання.
З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази про оплату відповідачем орендної плати на підставі договору оренди нерухомого майна № 10 від 09.12.2013 за серпень-листопад 2014 року включно на суму 228312,00 грн, що становить предмет позову в частині основного боргу (при цьому позивач врахував здійснений відповідачем платіж наперед за два місяці в день підписання акту приймання-передачі майна в оренду як оплату оренди за грудень 2014 року), а також, що відповідач не заперечував факту несплати спірної суми орендної плати, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 228312,00 грн орендної плати за серпень-листопад 2014 року включно.
Однак, враховуючи що даний позов заявлено поза межами загального строку позовної давності тривалістю в три роки, про застосування якого заявлено відповідачем, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, відмовив в задоволенні позову про стягнення 429512,94 грн, з яких 228312,00 грн заборгованість за договором оренди, 181760,02 грн інфляційні втрати та 19440,92 грн 3% річних.
Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій правильними.
Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Так, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 Цивільного кодексу України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 Цивільного кодексу України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до частини першої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України).
Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 Цивільного кодексу України).
Сторони у договорі №10 від 09.12.2013 встановили строки виконання відповідачем зобов'язань з оплати орендної плати щомісячно, що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Отже, якщо умовами договору передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника щодо оплати отриманих послуг щомісяця, то в разі неналежного виконання цих зобов'язань позовна давність за вимогами позивача до відповідача про оплати відповідних коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного щомісячного платежу, що спростовує доводи касаційної скарги позивача.
За встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що Приватним підприємством Фірма "Вір'єм" позов заявлено поза межами загального строку позовної давності тривалістю в три роки, та правильно відмовили в його задоволенні.
Стосовно касаційної скарги відповідача то предметом оскарження є постанова апеляційного господарського суду, якою частково зменшено суму задоволених судом першої інстанції витрат, понесених відповідачем на правову допомогу адвоката, які повинні бути компенсовані позивачем, у зв'язку з відмовою у задоволенні його позову.
Відповідно до положень частини першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126).
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у рішенні у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішенні у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 та інших заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Апеляційний господарський суд, діючи в межах визначеної Господарським процесуальним кодексом України компетенції, врахувавши рівень складності справи та обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, участь адвоката у судових засіданнях, здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що співрозмірними витратами на послуги адвоката під час розгляду справи в суді першої інстанції у цій справі є 22500,00 грн, у суді апеляційної інстанції - 15000,00 грн.
Відповідачем зазначене не спростовано. Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм частин другої - шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не заявлялось клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, є безпідставними, так як позивачем заперечувалось таке відшкодування повністю.
Докази, наявні у матеріалах справи, які, на думку відповідача, підтверджують правомірність його вимог, суд касаційної інстанції до уваги не бере, оскільки переоцінка доказів оцінених судом апеляційної інстанції виходить за межі визначеної компетенції Суду відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 309 Господарського суду України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційних скарг Приватного підприємства Фірма "Вір?єм" та Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» без задоволення.
До винесення постанови судом касаційної інстанції Приватним акціонерним товариством "Закарпаттяобленерго" подано заяви про розподіл судових витрат №08-2018/26 від 09.08.2018 та №08-2018/24 від 08.08.2018, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у яких відповідач просив здійснити розподіл судових витрат в частині понесених Приватним акціонерним товариством "Закарпаттяобленерго" витрат на правову допомогу: 1) у сумі 10000,00 грн у зв?язку з розглядом у суді касаційної інстанції справи №907/863/17 за касаційною скаргою Приватного підприємства Фірма "Вір?єм"; 2) у сумі 5000,00 грн у зв?язку з розглядом у суді касаційної інстанції справи №907/863/17 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго".
В обґрунтування вимог про стягнення з Приватного підприємства Фірма "Вір?єм" витрат на професійну правничу допомогу адвоката, заявником долучено додаток № 44 від 14.06.2018 до договору про надання правової допомоги № 38 від 30.01.2018, згідно з пунктом 3.1 та 3.2 якого вартість правової допомоги за представництво інтересів клієнта у суді касаційної інстанції під час провадження по господарській справі №907/863/17 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" складає 5000,00 грн незалежно від кількості та обсягу складених процесуальних документів та незалежно від результату розгляду касаційної скарги, а за касаційною скаргою Приватного підприємства Фірма "Вір?єм" - 10000,00 грн, рахунок від 02.08.2018 № 44, платіжне доручення від 07.08.2018 №9427 про сплату послуг за надання правової допомоги в сумі 10000,00 грн, звіт від 09.08.2018 та від 08.08.2018 щодо виконання доручення клієнта згідно з Додатком № 44 від 14.06.2018 до договору про надання правової допомоги № 38 від 30.01.2018 під час касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства Фірма "Вір?єм" та Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго". До заяв додано докази надіслання їх копій з додатками Приватному підприємству Фірма "Вір?єм".
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що: витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотання про зменшення розміру витрат Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" на професійну правничу допомогу адвоката у суді касаційної інстанції Приватним підприємством Фірма "Вір?єм" не подавалось. Заперечень на заяви про розподіл судових витрат також не подано.
Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною четвертою цієї статті, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача, 2) у разі відмови в позові - на позивача, 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що за результатами розгляду справи судом касаційної інстанції касаційні скарги Приватного підприємства Фірма "Вір?єм" та Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» залишені без задоволення, сплата судового збору за подання касаційних скарг покладається на скаржників.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді касаційної інстанції, то колегія суддів вважає належним чином обґрунтованою заяву Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції в частині понесених витрат на правову допомогу в сумі 10000,00 грн, пов?язаних з розглядом справи за касаційною скаргою Приватного підприємства Фірма "Вір?єм".
Зважаючи на відсутність заперечень Приватного підприємства Фірма "Вір?єм" стосовно розміру заявленої до стягнення суми грошових коштів, перевіривши документи, надані Приватним акціонерним товариством "Закарпаттяобленерго" в обґрунтування своїх вимог, суд вважає за можливе задовольнити заяву Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" про стягнення з Приватного підприємства Фірма "Вір?єм" 10000,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
Щодо витрат Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" в розмірі 5000,00 грн на правову допомогу у суді касаційної інстанції під час провадження по господарській справі №907/863/17 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго", то суд вважає, що заява Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» підлягає відхиленню, оскільки заявником не надано доказів понесення цих витрат, а також з огляду на те, що в задоволенні касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" відмовлено.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд, -
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства Фірма "Вір?єм" залишити без задоволення.
2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.02.2018, додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.02.2018, в частині залишеній без змін, та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 у справі №907/863/17 залишити без змін.
4. Стягнути з Приватного підприємства Фірма "Вір?єм" (01001, м.Київ, вул. Заньковецької, 8, кв.32, код ЄДРПОУ 24587317) на користь Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» (89415, Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 57, код ЄДРПОУ 00131529) 10000 (Десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді касаційної інстанції.
5. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді Г. Вронська
І. Ткач