33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
19 вересня 2018 року Справа № 906/1050/17
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Розізнана І.В. , Маціщук А.В.
секретар судового засідання Максютинська Д.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з"явився
відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Житомирської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" на рішення господарського суду Житомирської області, від 14.03.18р. суддею Кудряшовою Ю.В., повний текст складено 26.03.2018р. у справі № 906/1050/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" ПАТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія"
до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Житомирської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру"
про зобов'язання повернути кошти в сумі 27014,81 грн., які сплачені згідно договору №21406070100053 від 22.12.2014 та стягнення 3466,78 грн. (згідно заяви про зміну предмету позову від 24.01.2018 за №02-44/71/18)
Публічне акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» ПАТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (надалі - позивач) звернулось в Господарський суд Житомирської області до Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» в особі Житомирської регіональної філії ДП підприємства «Центр Державного земельного кадастру» (надалі - відповідач) з позовною заявою (т.1, а.с. 3-8), в якій (з урахуванням заяви про зміну предмету позову (т. 1, а.с. 134-135)) просило зобов'язати відповідача повернути 27 014,81 грн. сплачених по Договору №21406070100053 від 22.12.14 р. та стягнути з відповідача 3466,78 грн. пені.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14 березня 2018 року (т. 1, а.с. 215-218) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 27014,81 грн., які сплачені згідно договору та судові витрати. В решті позовних вимог відмовлено.
Оскаржуване рішення мотивоване тим, що договір на розроблення проекту землеустрою укладався сторонами в 2014 році, матеріали, необхідні для завершення проектних робіт з землеустрою направлені відповідачу в травні 2017 року, але станом на січень 2018 року не передані позивачу. Суд першої інстанції дійшов висновку, що збитками позивача є витрати у розмірі 27014,81 грн., які були сплачені по договору N21406070100053 від 22.12.2014, тому позовні вимоги щодо стягнення 27014,81 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що сторони в двосторонньому порядку дійшли згоди щодо продовження строків розроблення проектної документації, тобто прострочення виконання зобов'язання в строк з 23.05.2017 по 27.10.2017 не мало місця, а тому позовна вимога щодо стягнення пені є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (т. 2, а.с. 9-12) в якій, просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 14 березня 2018 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.
Зокрема, зазначив, що відповідачем було виконано зобов'язання щодо розробки документації із землеустрою на підставі наданих позивачем вихідних даних. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» для експлуатації та догляду за водними об'єктами загальною площею 678,6418 га на території Яготинської, Радицької, Рижанської сільської рад та Новоборівської селищної ради Володарсько-Волинського району Житомирської області було передано Замовнику.
Відповідач стверджує, що на момент укладення Договору, позивач не міг отримати право на землі водного фонду. А, отже неможливо було усунути всі виявлені в ході погодження проекту землеустрою недоліки.
В порушення ст.. 14 ГПК України, суд першої інстанції фактично змінив предмет позову на свій розсуд, інтерпретувавши його як відмову позивача від Договору, прийняття його виконання та стягнення збитків.
Скаржник звертає увагу на те, що стороною в договірних відносинах виступало не ДП «Центр Державного земельного кадастру», а його філії. А тому, висновок суду першої інстанції щодо укладення правочину юридичними особами не відповідає дійсності.
Ухвалою від 19 червня 2018 року відкрито апеляційне провадження по даній справі та призначено до розгляду у складі колегії: головуючий судді Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., Суддя Василишин А.Р. (т. 2, а.с. 37-39).
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу (т. 2, а.с. 46-50), в якому просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Зокрема, зазначає, що проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування, розроблений відповідачем з порушенням вимог законодавства та умов Договору, не був переданий замовнику, про що свідчить висновок № 413 від 26.09.16 р. відділу Держгеокадастру у Володарсько-Волинському районі Житомирської області.
Стверджує, що позивач через відсутність робочого проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у зв'язку з порушенням відповідачем п. 2.3.3 Договору, був обмежений у належному виконанні п. 7.3 Договору.
Звертає увагу на те, що заява про зміну предмету позову від 24.01.18 р. підписана уповноваженою особою - першим заступником голови правління ПАТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», який виконує обов'язки голови правління.
Розпорядженням керівника апарату від 10 липня 2018 року (т. 2, а.с. 68) призначено повторний авто розподіл справи та визначено склад колегії суддів:головуючий суддя Бучинська Г.Б., судді Петухов М.Г., суддя Розізнана І.В.
У своїх запереченнях на відзив (т. 2, а.с. 100-106) відповідач зазначив, що відповідач виконав свої зобов'язання по Договору та передав проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування позивачу, який подав його до відділу Держгеокадастру. Листом №13/865 від 25травня 2017 року позивач підтвердив виконання відповідачем зобов'язань по Договору та погодився з невідповідностями, які були допущені з його вини у наданих ним вихідних даних, зокрема, і тих, які стали причиною відмови у погодженні проекту землеустрою. Проте, згідно доданих позивачем під час усунення недоліків документів, суттєво змінилися істотні умови, з приводу яких, відсутні договірні відносини між сторонами.
Розпорядженням керівника апарату від 25 липня 2018 року (т. 2, а.с. 109) призначено повторний авторозподіл справи та визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Бучинська Г.Б., судді Маціщук А.В.., суддя Розізнана І.В.
У відповіді на заперечення (т. 2, а.с. 141-145) позивач наголосив на тому, що висновок № 413 та лист №13/865 від 23 травня 2017 року не може бути належним підтвердженням фактичного передання позивачу результату наданих послуг, визначеного п. 1.3 Договору.
Зауважив, що саме по собі закінчення строку дії договору не припиняє зобов'язання, яке не було виконаним належним чином однією зі сторін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заперечення, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2014 між Філією «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат», що діє від імені Державного підприємства «Обєднана гірничо-хімічна компанія» (замовник) та Житомирською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (виконавець) укладено договір №21406070100053 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (т. 1, а.с. 13-15).
Відповідно до умов Договору, виконавець зобов'язується надати з дотриманням вимог законодавства послуги геологічні, геофізичні та пов'язані з ними вишукувальні та консультаційні послуги (Код 71,12.3 згідно з ДК 016-2010), а саме: послуги з розроблення робочого проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування Державному підприємству «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», які знаходяться на території Ягодинської, Радицької, Рижанської сільських рад та Новоборівської селищної ради. Володарсько-Волинського району, Житомирської області, а замовник - прийняти та оплатити надані послуги (п.п. 1.1).
Результатом надання послуг, визначених п.п. 1.1 Договору є Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок і файл земельно-кадастрових відомостей в форматі XML (п.п. 1.3 Договору).
Пунктом 2.3.3 Договору сторони погодили що виконавець зобов'язаний передати замовникові готові результати у 2 примірниках в паперовому та електронному вигляді в термін, передбачений договором.
Виконавець зобов'язався розпочати виконання договірних зобов'язань одразу після підписання договору. Початок - 22 грудня 2014 року, їх закінчення 31 грудня 2014 року (п. 4.1).
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що виконавець зобов'язується не пізніше 5 календарних днів після настання кінцевого терміну, визначеного в п. 4.1 Договору, передати замовникові результати наданих послуг та скласти й підписати зі свого боку акт приймання-передачі наданих послуг у 2-х примірниках.
Пунктом 6.3 Договору передбачено, що виконавець у разі порушення термінів надання послуг сплачує замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від фактично сплаченої суми замовником на момент порушення терміну надання послуг.
Згідно п. 7.1 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань.
Закінчення строку дії договору не впливає на обов'язок сторін виконати свої зобов'язання за договором та не звільняє сторони від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору (п.п. 7.2).
Відповідно п. 7.3 Договору подання землевпорядної документації відповідним органам державної влади та місцевого самоврядування на погодження (затвердження, державну експертизу), погодження меж земельної ділянки проводиться замовником. Виконавець не несе відповідальності за строки такого погодження.
ОСОБА_3 2 та 3 до договору сторони погодили договірну ціну, яка складає 27014,81 грн. та кошторис із зазначенням вид послуг, які надаються замовнику та їх вартість (а.с. 16-17).
Згідно висновку №413 Відділу Держгеокадастру у Володарсько-Волинському районі Житомирської області від 26.09.2016 (т. 1, а.с. 20-21) ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» відмовлено в погодженні проекту землеустрою у зв'язку з недоліками:
- відсутня копія клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- відсутні матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування;
- відсутні відомості про обчислення площі земельної ділянки;
- відсутній акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної зони. санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності;
- відсутній перелік обмежень у використанні земельних ділянок;
- на кадастровому плані відсутні кадастрові номера суміжних землекористувачів, кадастровий план складений не у відповідності до вимог ст. 34 Закону України «Про державний земельний кадастр»;
- відсутні контури нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці (ст. 34 Закону України «Про державний земельний кадастр»);
- в проекті не відображені водоохоронні зони та прибережні захисні смуги ст. 60;
- не відповідність п. 3 ст. 59 Земельного кодексу України.
28.11.2016 між Державним підприємством «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», від імені якої виступає Філія «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» (замовник), Житомирською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (первісний виконавець) та Київською обласною філією ДП "Центр державного земельного кадастру" (новий виконавець) підписано додаткову угоду №1 (а.с. 18).
Умовами ОСОБА_3 угоди №1 передбачено, що первісний виконавець передає, а новий виконавець набуває всіх прав та приймає на себе виконання всіх зобов'язань виконавця за договором від 22.12.2014 №21406070100053, укладеного між первісним виконавцем та замовником з моменту набрання чинності цієї додаткової угоди.
Сторони погодили, що станом на дату підписання додаткової угоди заборгованість замовника перед первісним виконавцем за договором від 22.12.2014 №21406070100053 відсутня (п. 3).
Листом від 28.10.2016 року за вих. №4-1/207 (т. 1, а.с. 22) відповідач повідомив позивача, що не відмовляється від взятих на себе зобов'язань та гарантує їх завершення у випадку узгодження розпорядчих документів вимогам чинного законодавства.
23.05.2017 року позивач звернувся з листом №13/865 до Київської обласної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" з доданням матеріалів, необхідних для завершення проектних робіт з землеустрою (т. 1, а.с. 23).
З матеріалів справи вбачається, що 31 серпня 2017 року позивач направив відповідачу претензію №02/1968 з вимогою виконання проектних робіт згідно договору №21406070100053 від 22.12.2014 (т. 1, а.с.25-26).
02.10.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (правонаступник Державного підприємства «Обєднана гірничо-хімічна компанія»), від імені якої виступає Філія «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» (замовник), Київською обласною філією ДП "Центр державного земельного кадастру" (первісний виконавець) та Житомирською регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру" (новий виконавець) підписано додаткову угоду №2 (а.с. 19). ОСОБА_3 угода є невід'ємною частиною Договору від 22 грудня 2014 року.
Відповідно до умов додаткової угоди № 2, первісний виконавець передає, а новий виконавець всіх прав та приймає на себе виконання всіх зобов'язань виконавця за договором від 22.12.2014 №21406070100053, укладеного між первісним виконавцем та замовником з моменту набрання чинності цієї додаткової угоди. Станом на дату підписання цієї додаткової угоди сторони погодили, що заборгованість замовника перед первісним виконавцем за договором від 22.12.2014 №21406070100053 відсутня.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, на виконання умов договору позивачем сплачено відповідачу 27014,81 грн. вартості послуг, тобто відповідач здійснив повний розрахунок за виконані виконавцем роботи за договором № від 22.12.2014р.
Предметом розгляду по даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 27014,81 грн., які були сплачені відповідно до умов Договору від 22 грудня 2014 року та 3466,78 грн. пені.
Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В ст.. 173 ГК України зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх (ч. 1 ст. 887 ЦК України).
Згідно ст.. 888 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.
Відповідно до ст.. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.. 525 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.. 599 ЦК України).
Відповідно п. 7.3 Договору подання землевпорядної документації відповідним органам державної влади та місцевого самоврядування на погодження (затвердження, державну експертизу), погодження меж земельної ділянки проводиться замовником. Виконавець не несе відповідальності за строки такого погодження.
З матеріалів справи вбачається, що ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» звернулось до відділу Держгеокадастру у Володарсько-Волинському районі Житомирської області з проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування позивача для експлуатації та догляду за водними об'єктами загальною площею 678,6418 га на території Ягодинської, Радицької, Рижанської сільських рад та Новоборівської селищної ради Володарсько-Волинського району Житомирської області.
Однак, під час здійснення процедури погодження документації із землеустрою, у зв'язку з наявністю недоліків, відділом Держгеокадастра було надано відмову у погодженні проекту землеустрою, про що надіслано позивачу висновок № 413 від 26 вересня 2016 року (т. 1 , а.с. 20-21).
Аналізуючи підстави відмови у погодженні проекту землеустрою, судом встановлено, що останній, крім іншого, не відповідає п. 3 ст. 59 ЗК України, яка визначає можливих суб"єктів постійного користування землями водного фонду. А відтак, позивач не належав до суб'єктів господарювання, які у відповідності до ч. 3 ст. 59 ЗК України, можуть набувати права постійного користування на землі водного фонду.
Листом №13-865 від 23 травня 2017 року (т. 1, а.с. 23), позивач повідомив Директора Київської обласної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» про те, що Житомирською регіональною філією Центру ДКЗ було виконано зобов'язання по Договору щодо розробки документації із землеустрою для Філії «Іршанський ГЗК» ДП «ОГХК» та повідомив про усунення Філією «ІГЗК» ПАТ «ОГХК» невідповідностей, що може свідчити про наявність недоліків у вихідних даних, наданих позивачем виконавцю робіт.
Враховуючи вказане, колегія суду приходить до висновку, що відповідачем зобов'язання по Договору щодо розробки документації із землеустрою для позивача виконувалися, результати робіт були передані (оскільки п. 7.3 договору позивач (замовник) самостійно передає на погодження проект).
Суд встановлено, що акт приймання передачі робіт з роброблення проекту відсутній, водночас лише його відсутність не спростовує факту виконання, що підтверджується іншими доказами, зокрема висновком про відмову в погодженні проекту та листуванням між сторонами.
Слід зазначити, що згідно висновку № 413, розробником проекту землеустрою, який передавався на погодження, зазначено ДП "Центр державного земельного кадастру" (відповідач у справі).
Твердження позивача, що висновок відділу Держгеокадастру № 413 від 26 вересня 2016 року та лист №13-865 від 23 травня 2017 року, не підтверджують фактичне передання позивачу результатів наданих послуг, спростовується змістом вказаних документів.
Більш того, у відповіді на заперечення (т. 2, а.с. 143) позивач зазначає, що висновок Держгеокадастра № 413 від 26 вересня 2016 року та лист №13-865 від 23 травня 2017 року може свідчити про факт розроблення Проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок із порушенням вимог чинного законодавства та неналежного виконання відповідачем умов Договору. Зазначає, що розроблений Проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з порушенням вимог чинного законодавства загалом унеможливлює отримання кінцевого результату, зазначеного в п. 1.3 Договору. У вказаних документах, позивач підтверджує факт розроблення Проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та вважає його виконаним з порушенням вимог чинного законодавства.
Враховуючи наведене та зміст позовних вимог, апеляційний суд звертає увагу позивача на те, що він помилково ототожнює поняття неналежного виконання умов договору, виконання робіт з порушенням та поняття невиконання умов Договору.
При цьому позивач звертається до суду з вимогою про повернення 27014,81 грн. (згідно заяви про зміну предмету позову від 24.01.18, яка прийнята судом першої інстанції, а.с. 134-135), покликаючись на ст.ст. 202, 611, 901, 903 ЦК України. Як встановлено судом 27014,81 грн. є повною вартість робіт за договором.
Присуджуючи дану суму до стягнення на користь позивача, суд першої інстанції керується ч. 2 ст. 849 ЦК України, за нормами якої, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Водночас судом не враховано, що дана норма підлягає застосуванню лише за наявності відмови замовника від договору підряду до настання строку виконання роботи підрядником. При цьому відмова має бути оформлена належним чином.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів констатує відсутність будь-яких доказів, які підтверджують відмову замовника від Договору.
Більш того, як вбачається із змісту первісних позовних вимог (т. 1, а.с. 6-7), позивач звернувся в господарський суд першої інстанції з проханням зобов'язати відповідача негайно виконати зобов'язання взяте по Договору № 21406070100053 від 22.12.14 року, тому станом на 27 листопада 2017 року (день звернення до суду) позивач не вважав даний договір розірваний.
При цьому, апеляційний суд не погоджується з висновок суду першої інстанції про те, що заява позивача про зміну предмета позову є належно оформленою вимогою до відповідача про стягнення 27014,81 грн. збитків та є відмовою від Договору, оскільки у вказаній заяві позивач лише просить повернути кошти, які були сплачені ним відповідно до умов Договору, не обґрунтовуючи свою вимогу відмовою від договору, не кваліфікуючи її збитками, та не визначаючи припиненими зобов'язання по Договору.
А відтак, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження односторонньої відмови замовника від договору та повідомлення виконавця про таку відмову.
Щодо строків, коли відмова згідно з ч. 2 ст. 849 ЦК України, може бути заявлена.
У відповідності до п.п. 4.1, 4.2 договору виконавець зобов"язується розпочати виконання договірних зобов"язань одразу після підписання договору. Початок - 22 грудня 2014 року, їх закінчення - 31.12.2014 року. У разі невиконання Замовником п. 2.1.1 догоовру Виконавець має право продовжити строк надання послуг до моменту його виконання замовником. Пунктом 2.1.1 сторони передбачили, що до отримання проекту землеустрою та підписання акта приймання передачі наданих послуг, Замовник зобов'язаний надати виконавцю наступні вихідні дані та документина юридичну особута нерухоме майно, яке знаходиться на зазначених земельних ділянках.
Докази невиконання замовником п. 2.1.1 договору у матеріалах справи відсутні, а відтак колегією зроблено висновок, що вихідні дані та всі необхідні документи (згідно п. 2.1.1 договору) замовником надано виконавцю після підписання угоди, на основі яких останнім було розроблено проект, що переданий позивачем на погодження (доказом чого є висновок № 413 від 26.09.2016).
Умови додаткової угоди № 1 від 28.11.2016 та додаткової угоди № 2 від 02.10.2017 передбачають заміну сторони виконавця у договорі від 22.12.2014 (Житомирську регіональну філію ДП "Центр державного земельного кадастру" замінено на Київську обласну філію ДП і знову на Житомирську регіональну філію ДП ) та не визначають умови щодо продовження строків виконання зобов'язання по розробленню проекта, про що помилково зробив висновок суд першої інстанції, а тому слід вважати, що строк виконання зобов'язань відповідачем по виготовленню проекту визначений п. 4.1 договору і закінчувався 31.12.2014р.
А тому, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення про задоволення вимог в частині стягнення повної оплати за договором в розмірі 27014,81 грн. з посиланням на ч. 2 ст. 849 ЦК України, не врахував, що дана норма передбачає можливість замовника відмовитися від договору підряду виключно до настання строку виконання робіт.
Не підлягає застосуванню і ч. 3 ст. 849 ЦК України, оскільки, незважаючи на те, що висновком про відмову в погодженні проекту землеустрою і встановлені недоліки у даному проекті, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача про усунення таких недоліків та невиконання такої вимоги.
Ч. 4 ст. 849 ЦК України передбачає право замовника в будь-який час відмовитися від договору підряду, водночас наслідком такої відмови є оплата виконаних робіт та збитків виконавцю.
У зв'язку з наведеним, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що в даному випадку збитками позивача є витрати у розмірі 27014,81 грн., які були сплачені по договору від 22.12.2014 N21406070100053.
Здійснена замовником передоплата за правовою природою відноситься до виконання стороною договірного зобов'язання і може бути повернена замовнику повністю або частково у разі ненадання оплачених послуг.
Апеляційним судом встановлено, що відповідач виконав зобов'язання по Договору в частині розроблення проекту із землеустрою та передав результат замовнику. Даний проект був поданий позивачем до відділу Держгеокадастру на погодження, однак повернутий позивачу у зв'язку з недоліками, які в тому числі пов'язані з недоліками вихідних даних позивача, що були використані відповідачем при виконанні замовлення.
В подальшому, позивач приступив до усунення цих недоліків, шляхом надіслання на адресу відповідача нових документів з новими вихідними даними.
Проте, згідно поданих позивачем під час усунення недоліків документів, суттєво змінилися істотні умови: вихідні дані, загальна площа земельних ділянок, мета відведення, розпорядження обласної державної адміністрації, назва замовника, його статус, правові підстави. Тобто, подальше виконання відповідачем умов Договору є неможливим, внаслідок зміни істотних умов.
В порушення вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України позивач належними та допустимими доказами не навів та не довів суду наявності понесених збитків на спірну суму враховуючи положення вимог чинного законодавства стосовно збитків.
Крім того, посилання суду на ч. 2 ст. 849 ЦК України в оскаржуваному рішенні про задоволення вимог в частині стягнення оплати в розмірі 27014,81 грн. є помилковим, оскільки, з матеріалів справи не вбачається, що виконавцем не розпочато роботи за Договором або такі роботи виконуються настільки повільно, що закінчення їх у строк стає явно неможливим, оскільки строк закінчення виконання настав 31.12.2014 за умовами договору.
Посилання позивача про порушення строку виконання зобов'язання, не знайшло свого підтвердження, оскільки відсутній акт приймання -передачі робіт, що робить неможливим достеменно встановити строк виконання робіт відповідачем та передачу результату робіт позивачу.
За таких обставин, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції помилково застосував ст.. 849, 612, 653 ЦК України.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 3466,78 грн., нарахованих на 27014,81 грн. за період з 23.05.2017 по 27.10.2017, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За змістом ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 232 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи загальні правила нарахування неустойки, видом якої є пеня, остання нараховується протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Виходячи з встановлених судом обставин, строк виконання зобов'язання з розроблення проекту землеустрою за умовами договору настав 31.12.2014, а відтак з 01.01.2015р. можливе прострочення виконавця. З матеріалів справи неможливо встановити, коли саме проект було передано позивачу, оскільки відсутній акт передання, водночас факт отримання його позивачем станом на 26.09.2016р. підтверджується висновком № 413 відділу Держгеокадастру у Володарсько-Волинському районі Житомирської області.
А тому вимога позивача про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за період з 23.05.2017 по 27.10.2017 є безпідставною та необгрунтованою, оскільки не відповідає строку, визначеному договором для виконання зобов'язання та вимогам законодавства щодо порядку нарахування штрафних санцій.
Суд першої інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості позовних вимог в частині стягнення пені покликаючись на те, що сторони в двосторонньому порядку дійшли згоди щодо продовження строків розроблення проектної документації, тобто прострочення виконання зобов'язання в строк з 23.05.2017 по 27.10.2017 не мало місця, що не відповідає обставинам справи, так як додаткові угоди № 1 та № 2 про заміну сторони у договорі від 22.12.2014 не містять погодження про продовження строків виконання робіт.
Поряд з цим, суд відхиляє доводи скаржника про те, що заява про зміну предмету позову підписана неуповноваженою особою - ОСОБА_4, оскільки, ОСОБА_4 діяв на підставі Довіреності № 238/18 від 22.12.17 р. виданої в.о. голови правління позивача - ОСОБА_5. Відповідно до Наказу Мінекономрозвитку України від 21.11.17 р. № 228-п «Про покладення виконання обов'язків голови правління ПАТ «ОГХК», перший заступник голови правління ОСОБА_5 продовжував виконувати обов'язки голови правління ПАТ «ОГХК» на час підписання довіреності.
Щодо заперечень відповідача в частині того, що Житомирська філія ДП "Центр державного земельного кадастру" не є юридичною особою та не уповноважена на вчинення правочинів (п. 5.6. та п.п. 5.6.3. Положення про Житомирську регіональну філію ДП "ДЗК"), апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до п.1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 30.03.1995 № 02-5/220 "Про укладення договорів відособленими підрозділами юридичних осіб" за наявності належно оформлених повноважень юридичної особи керівники її відособлених підрозділів (філій, представництв, відділень) мають право укладати договори від імені юридичної особи у межах наданих повноважень. Якщо керівник відособленого підрозділу має такі повноваження, але у тексті договору помилково відсутні вказівки на те, що договір укладений від імені юридичної особи, то тільки ця обставина не може бути підставою для визнання договору недійсним. У таких випадках договір слід вважати укладеним від імені юридичної особи.
Також суд зазначає, що згідно приписів ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Враховуючи наведене, та відсутність спору щодо визнання договору №21406070100053 від 22.12.2014 недійсним, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 79 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження понесення позивачем збитків в сумі 27014,81 у зв'язку з невиконання відповідачем зобов'язань за договором в частині передачі проекту землеустрою, оскільки не доведено факт невиконання робіт за договором, колегія суддів вважає позовні вимоги необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому відсутні правові підстави для їх задоволення.
Судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню на підставі ч. 1 ст. 277 ГПК України.
Судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги в суді першої та апеляційної інстанції відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Житомирської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.03.18р. у справі № 906/1050/17 задовольнити.
Рішення Господарського суду Житомирської області, від 14.03.18р. у справі № 906/1050/17 - скасувати.
Прийняти нове рішення. В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №906/1050/17 повернути Господарському суду Житомисрької області.
Повний текст постанови складений "25" вересня 2018 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Маціщук А.В.