79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" вересня 2018 р. Справа №914/893/17
одержавши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Пиріг Зоряни Ярославівни, б/н від 30.08.2018 (вх. №01-05/2649/18 від 05.09.2018)
на рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.18
у справі №914/893/17
за позовом: Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі
позивача 1: Міністерства освіти і науки України, м. Київ,
позивача 2: Львівського національного університету імені Івана Франка, м. Львів
до відповідача 1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю " Старий замок", м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю " Мадагаскар-Сервіс", м. Житомир
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фізична особа підприємець Пиріг Зоряна Ярославівна, Львівська обл. Городоцький р-н., с. Мшана
про визнання недійсною угоду від 12.08.2008 року про внесення змін до договору оренди від 02.07.2001 № 401, укладену між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Львівській області та ТзОВ "Старий Замок", якою договір оренди викладено в новій редакції, зі змінами від 17.11.2008 та 17.01.2011, які є невід"ємною його частиною та застосувати наслідки недійсності правочину, зобов'язавши ТзОВ "Старий Замок" повернути Львівському національному університету імені Івана Франка орендоване майно загальною площею 350,6 кв.м. та вартістю 17 961 599,00 грн., як балансоутримувачу, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 3.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.07.18 у справі №914/893/17 (головуючий суддя Горецька З.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсною угоду від 12.08.2008 року про внесення змін до договору оренди від 02.07.2001 року № 401, укладену між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Львівській області та ТзОВ "Старий Замок", якою договір оренди викладено в новій редакції, зі змінами від 17.11.2008 року та 17.01.2011 року, які є невід'ємною його частиною та застосовано наслідки недійсності правочину, зобов'язавши Товариство з обмеженою відповідальністю "Старий Замок" повернути Львівському національному університету імені Івана Франка орендоване майно загальною площею 350,6 кв.м. та вартістю 17 961599,00 грн., як балансоутримувачу, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коперника 3. Присуджено до стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області на користь Прокуратури Львівської області судового збору в розмірі 135 511,99 грн., а також 1 980,80 грн. витрат за проведення експертизи. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старий замок" на користь Прокуратури Львівської області судового збору в розмірі 135 511,99 грн., а також 1 980,80 грн. витрат за проведення експертизи.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, ФОП Пиріг З.Я. оскаржила рішення місцевого господарського суду.
Згідно частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Статтею 164 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 ст.260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Частина 1 ст.174 ГПК України визначає, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Як встановлено місцевим господарським судом, на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Заступником прокурора Львівської області в інтересах держави в особі позивача 1: Міністерства освіти і науки України, м. Київ, позивача 2: Львівського національного університету імені Івана Франка, м. Львів до відповідача 1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Старий замок", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мадагаскар-Сервіс",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фізична особа підприємець Пиріг Зоряна Ярославівна про:
- визнання недійсним договору оренди № 401 від 02.07.2001 зі змінами від 25.07.2007, 12.08.2008, 17.11.2008 та 17.01.2011, які є невід'ємною його частиною,
-зобов'язати ТзОВ "Старий Замок" звільнити та передати Львівському національному університету імені Івана Франка за актом приймання-передачі приміщення загальною площею 350,6 кв.м. та вартістю 554 792 грн., яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 3.
Крім того, 22.06.17р. за вх. № 2751/17 в канцелярію Господарського суду Львівської області від прокуратури Львівської області надійшла заява про зміну предмета позову у справі, відповідно до якої просить:
- визнати недійсною Угоду від 12.08.2008 року про внесення змін до Договору оренди від 02.07.2001 № 401, укладену між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Львівській області та ТзОВ "Старий Замок", якою договір оренди викладено у новій редакції, зі змінами від 17.11.2008 та 17.01.2011, які є невід'ємною його частиною;
- застосувати наслідки недійсності правочину, зобов'язавши ТзОВ "Старий Замок" повернути Львівському національному університету імені орендоване майно загальною площею 350, 6 кв. м. та вартістю 554 792 грн., як балансоутримувачу, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коперника,3.
В судовому засіданні 26.06.17р. місцевим господарським судом, розглянуто заяву прокуратури Львівської області, яка поступила в канцелярію Господарського суду Львівської області 22.06.17р. за вх. № 2751/17 про зміну предмету позову у справі та задоволено.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
З врахуванням заяви про зміну предмету позову, предметом позовних вимог у даній справі є:
- визнання недійсною Угоди від 12.08.2008 року про внесення змін до Договору оренди від 02.07.2001 № 401, укладену між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Львівській області та ТзОВ "Старий Замок", якою договір оренди викладено у новій редакції, зі змінами від 17.11.2008 та 17.01.2011, які є невід'ємною його частиною;
- застосування наслідків недійсності правочину, зобов'язавши ТзОВ "Старий Замок" повернути Львівському національному університету імені Івана Франка орендоване майно загальною площею 350, 6 кв. м. та вартістю 554 792 грн., як балансоутримувачу, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коперника,3.
Крім того, з врахуванням статті 55 ГПК України (в редакції станом до 15.12.2017р.), якою передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Суд першої інстанції, дійшов до висновку, що одна із позовних вимог має майновий характер, і розмір ставки судового збору за її подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону, тому дійшов до висновку призначити судову експертизу для визначення вартості майна та правильного розрахунку судового збору.
Тому, місцевий господарський суд врахував висновок експерта № 3911 від 27.02.2018 року, яким визначена ринкова вартість приміщення загальною площею 350,6 м.кв., яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коперника,3, яка станом на час проведення дослідження становить 17 961 599 грн., а тому прийняв доплату судового збору здійснену прокуратурою в розмірі 261 102, 10 грн.
Відповідно до роз'яснень в п.2.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України чи частиною другою статті 208 Господарського кодексу України, судовий збір сплачується за ставками, передбаченими для позовних заяв немайнового характеру.
Як вбачається із прохальної частини позовної заяви позивачем заявлено дві вимоги, одна з яких вимога про визнання недійсним правочину - немайнового характеру, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину, яка з огляду на п.2.2.2 вищевказаної постанови є вимогою майнового характеру.
Згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру (п. 2.10. постанови).
Відповідно до ч.2 ст.4 ЗУ "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Таким чином, при сплаті за позовну вимогу немайнового характеру (визнання недійсною Угоди від 12.08.2008 року про внесення змін до Договору оренди від 02.07.2001 № 401, укладену між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Львівській області та ТзОВ "Старий Замок", якою договір оренди викладено у новій редакції, зі змінами від 17.11.2008 та 17.01.2011, які є невід'ємною його частиною) необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на момент подання позову становив 1600 грн. Також, при сплаті за позовну вимогу майнового характеру з врахуванням експертної оцінки майна (застосування наслідків недійсності правочину, зобов'язавши ТзОВ "Старий Замок" повернути Львівському національному університету імені орендоване майно загальною площею 350, 6 кв. м. та вартістю 554 792 грн., як балансоутримувачу, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коперника,3.) судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на момент подання позову становив 269 423, 98 грн.
Відтак, з огляду на вимоги ч.2 ст.4 ЗУ "Про судовий збір", за подання апеляційної скарги, апелянту слід сплатити судовий збір у розмірі 1600 грн.* 150% = 2400 грн. за немайновий спір та 269 423, 98 *150% = 404 135, 97 грн. за майновий спір.
Апелянт доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги не подала, однак звернулась до суду з клопотанням про зменшення судового збору, б/н від 30.08.2018 (вх.№01-05/2652/18 від 05.09.2018), яким просить суд відстрочити сплату судового збору до прийняття судом рішення у даній справі та зменшити розмір судового збору до 47038,00 грн., мотивуючи вказане клопотання тим, що загальна сума доходу ФОП Пиріг З.Я. за 2017 рік становить лише 940759,34 грн. без врахування сплати податків.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є:а) військовослужбовці;б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, редакція зазначеної статті передбачає право суду з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк лише за наявності викладених вище умов, а не тільки виходячи з майнового стану сторони.
Однак, наявність передбачених ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» умов, за яких суд враховуючи майновий стан сторони може зменшити розмір та відстрочити сплату судового збору, ФОП Пиріг З.Я. у клопотанні про зменшення судового збору не наведено, а склад сторін у справі та предмет позову не свідчить про можливість їх поширення на дані правовідносини.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання скаржника про зменшення судового збору.
Окрім того, відповідно до ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Оскаржене рішення суду прийнято судом 03.07.2018, повний текст оскарженого рішення виготовлено 16.07.2018, при цьому апеляційну скаргу подано скаржником до Львівського апеляційного господарського суду 05.09.2018, тобто з пропуском встановленого строку для подання апеляційної скарги.
Зважаючи на пропуск строку на подання апеляційної скарги, ФОП Пиріг З.Я. подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування поданого клопотання, скаржник зазначає, що лист з повним текстом рішення в поштовому відділенні отримано не нею особисто, а її донькою і про наявність судового рішення у справі вона фактично довідалась з дня отримання копії апеляційної скарги ТзОВ «Старий замок» у поштовому відділенні 09.08.2018. Зважаючи на те, що на дату отримання вказаної апеляційної скарги строк оскарження рішення суду минув, ФОП Пиріг З.В. вирішила не подавати апеляційну скаргу, а долучитись до розгляду апеляційної скарги ТзОВ «Старий замок» шляхом надання додаткових пояснень. Однак, враховуючи те, що 23.08.2018 ФОП Пиріг З.В. з мережі інтернет дізналась про винесення Львівським апеляційним господарським судом ухвали про залишення без руху апеляційної скарги ТзОВ «Старий замок», третя особа вирішила подати апеляційну скаргу на рішення суду у даній справі.
Оцінивши наведені апелянтом підстави для поновлення строку на подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Як вбачається із змісту ч.1. ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом не додано до апеляційної скарги доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення та доказів неможливості подати апеляційну скаргу у визначений ст.256 ГПК України строк (до 06.08.2018).
При цьому, посилання апелянта на подання апеляційної скарги ТзОВ «Старий замок» не є тією виключною обставиною, що може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки подання апеляційної скарги стороною у справі не позбавляє третю особу можливості оскаржити рішення суду.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, заявником не наведено жодних обставин, які б були для нього об'єктивно непереборними та пов'язаними з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій, а також належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, у даному випадку правових підстав для відновлення пропущеного скаржником процесуального строку подання апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.260 ГПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом 5 днів з дня надходження апеляційної скарги.
Однак, головуючий суддя у даній справі Кордюк Г.Т. з 03.09.2018 по 21.09.2018 включно перебувала у відпустці.
Керуючись ст.ст. 174, 234, 235, 260 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
Відмовити Фізичній особі - підприємцю Пиріг Зоряні Ярославівній у задоволенні клопотання про зменшення та відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2018 у справі №914/893/17.
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Пиріг Зоряни Ярославівни на рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2018 у справі №914/893/17 залишити без руху.
Скаржнику - протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху вказати інші підстави для поновлення строку для апеляційного оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2018 у справі №914/893/17 та подати докази сплати судового збору у встановлених Законом України «Про судовий збір» порядку та розмірах .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя-доповідач Кордюк Г.Т.