79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"19" вересня 2018 р. Справа №914/158/18
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Скрипчук О.С.
суддів Данко Л.С.
ОСОБА_1
При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» за № Вих-Вд 5458-18 від 31.05.2018
на рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2018 (рішення виготовлено та підписано 24.04.2018 року, суддя Березяк Н.Є.)
у справі № 914/158/18
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів
до відповідача: Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», м.Львів
про стягнення 329 461,08 грн.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 119-3069 від 03.09.2018 року;
від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність № вих.-Вд 8401-18 від 06.09.2018 року
ПАТ «Львівобленерго» звернулося до Господарського сулу Львівської області із позовом до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про стягнення 102 078,37 грн. пені; 41 929,05 грн. - 3% річних та 185 453,66 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.04.2018 у справі № 914/158/18 позов ПАТ «Львівобленерго» задоволено частково. Суд виніс рішення, яким стягнув з Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» на користь ПАТ «Львівобленерго» 102 078,37 грн. пені, 41 929,05 грн. три проценти річних, 72 129,61 грн. інфляційних втрат. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» подало апеляційну скаргу за № Вих-Вд 5458-18 від 31.05.2018, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2018 в частині 3% річних та пені - скасувати, а в частині інфляційних втрат скасувати та прийняти у відповідності до листа ВС України від 03.04.1997 № 62-97р.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що відповідач належним чином виконував свої зобов'язання відповідно до договору та чинного законодавства, жодних боргових зобов'язань перед позивачем немає, а застосування будь-яких стягнень чи накладення штрафних санкцій є неправомірним.
Позивачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу № 1192278 від 27.06.2018 року, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2018 залишити без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що доводи апелянта про відсутність у ЛМКП «Львівводоканал» заборгованості за спожиту електричну енергію спростовуються обставинами встановленими рішенням Господарського суду Львівської області від 23.04.2018 у даній справі.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалами справи, 14.11.2006 між ВАТ «Львівобленерго» (постачальник), яке відповідно до п. 1.1. Статуту перейменоване у ПАТ «Львівобленерго», та Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 90035 (надалі договір). Згідно умов договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору (п. 1 договору).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема, Правилами користування електричною енергії (надалі - ПКЕЕ).
На виконання взятих на себе зобов'язань позивач продавав, а відповідач приймав електричну енергію протягом січня-вересня 2017, що підтверджується звітами про використану електричну енергію..
Пунктом 2.3. договору визначено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків» та №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».
Згідно з пунктом 5 додатку № 2 до договору, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період враховуються суми проведеної в попередніх та поточному розрахунковому періодах оплати споживання електроенергії за поточний розрахунковий період.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем виставлялись рахунки на оплату за електричну енергію та такі надавались відповідачу.
Пунктом 7 додатку № 2 до договору встановлено, що тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.
Позивач стверджує, що відповідач не належно виконував грошові зобов'язання, згідно договору, а тому звернувся до суду із позовом про стягнення 102078,37 грн. пені, 41929,05 грн. трьох процентів річних та 185453,66 грн. інфляційних втрат.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Між сторонами у справі на підставі укладеного договору про постачання електричної енергії виникли взаємні права та обов'язки (зобов'язання) з приводу купівлі-продажу електричної енергії.
З матеріалів справи, зокрема, з звітів про використану енергію вбачається, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу електроенергію в період січень 2017 по вересень 2017. Факт поставки електроенергії не заперечується сторонами.
Судом встановлено, що на виконання умов договору про постачання електричної енергії від 14.11.2006 № 90035 та відповідно до спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків та за електроенергію № 28/8795 від 10.02.2017, № 20/8894 від 17.02.2017, № 20/9279 від 20.03.2017, № 20/9004 від 18.04.2017, № 2010003 від 22.05.2017, № 201062 від 19.06.2017, № 201057 від 18.07.2017, № 2010873 від 18.08.2017, № 2011130 від 19.09.2017, № 2011462 від 19.10.2017, № 2011396 від 13.10.2017 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, відповідачем як споживачем електричної енергії за січень 2017 року - вересень 2017 року здійснено часткову оплату основного боргу, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.02.2005.
Крім цього, на виконання умов договору про постачання електричної енергії від 14.11.2006 № 90035 відповідачем було здійснено часткову оплату платіжними дорученнями. Сума основного боргу за період січень 2017 року по вересень 2017 року відповідачем погашена.
Ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору; споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.
Правила користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 (яка була чинна станом на момент спірних правовідноси).
Пункт 5.1. Правил користування електричною енергією, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Пункт 6.1. Правил користування електричною енергією, розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору.
Відповідно до частини 1, 2 статті 12 ГК України - держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, зокрема, надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 (чинний на момент підписання спільних протокольних рішень).
Пункт 1 - цього Порядку визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення.
Органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).
Для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку.
Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб'єктами підприємницької діяльності. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", державне підприємство "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п'яти робочих днів. До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг) (п. 6,7 Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій).
Ч. 2 ст. 1 ЦК України передбачено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Судом апеляційної інстанції встановлено, обставини підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію № 28/8795 від 10.02.2017, № 20/8894 від 17.02.2017, № 20/9279 від 20.03.2017, № 20/9004 від 18.04.2017, № 2010003 від 22.05.2017, № 201062 від 19.06.2017, № 201057 від 18.07.2017, № 2010873 від 18.08.2017, № 2011130 від 19.09.2017, № 2011462 від 19.10.2017, № 2011396 від 13.10.2017 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Львівській області (сторона-1), Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації (сторона-2), ПАТ «Львівобленерго» (сторона-3, позивач у справі), ДП «Енергоринок» (сторона-4), погодженого Міністерством енергетики та вугільної промисловості України.
Підписання зазначених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України мали наслідком зміну порядку та строків проведення розрахунків за електроенергію, яка постачалась позивачем за договором №90035 від 14.11.2006. А, відтак, сторони спору (позивач і відповідач) відійшли від цивільно-правового регулювання порядку розрахунків за спожиту електроенергію, визначеного на підставі договору №90035 від 14.11.2006, та поширили на спірні правовідносини адміністративний порядок врегулювання заборгованості за спожиту відповідачем електроенергію із застосуванням державних субвенцій при розрахунку з позивачем-постачальником.
Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанцій не застосував до спірних правовідносин положення спеціального законодавства, що визначає порядок проведення розрахунків між суб'єктами господарювання за поставку електроенергії із залученням державних субвенцій, встановивши, при цьому, обставини підписання позивачем-постачальником спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків зі споживачами за електроенергію за рахунок пільг та субсидій з державного бюджету, що мало наслідком зміну визначеного сторонами порядку та строків розрахунку за спірним договором із застосуванням адміністративних процедур.
Приймаючи до уваги зазначені обставини, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права (статті 12 ГК України, статті 1 Закону України "Про електроенергетику"), оскільки суд при вирішенні спору про стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та пені, нарахованих на суму основного боргу відповідача за спожиту у січні 2017 року - вересень 2017 року електроенергію до моменту його повного погашення, виходив із договірного (цивільно-правового) врегулювання сторонами порядку та строків розрахунку за поставку позивачем електроенергії на користь відповідача. При цьому, з моменту підписання позивачем відповідних спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на спірні правовідносини поширено адміністративний порядок розрахунків відповідачем за спожиту електроенергію із застосуванням пільг та субсидій з Державного бюджету України. Відтак, змінено встановлений договором порядок і строк проведення розрахунків між позивачем та відповідачем, тому застосування до відповідача відповідальності за невиконання грошового зобов'язання у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, а також пені, як санкції, передбаченої умовами договору поставки електроенергії, є безпідставним.
Дана правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 924/268/17.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2018 в частині задоволення позову, в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В решті рішення залишити без змін.
Згідно положень ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору необхідно покласти на позивача у даній справі.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» за № Вих-Вд 5458-18 від 31.05.2018 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2018 у справі № 914/158/18 скасувати в частині стягнення з Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (79017, місто Львів, вулиця Зелена, будинок 64; ідентифікаційний код 03348471) на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, місто Львів, вулиця Козельницька, будинок 3; ідентифікаційний код 00131587) 102 078,37 грн. пені, 41 929,05 грн. трьох процентів річних, 72 129,61 грн. інфляційних втрат та 3 241,90 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.
3. У цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
4. У решті рішення суду залишити без змін.
5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, місто Львів, вулиця Козельницька, будинок 3; ідентифікаційний код 00131587) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (79017, місто Львів, вулиця Зелена, будинок 64; ідентифікаційний код 03348471) 3 240,16 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24.09.2018 року.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Данко Л.С.
суддя Дубник О.П.