Справа № 11-cc/796/3874/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2
19 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
представника власника майна ТОВ «Торговий дім «Щедро», адвоката ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Торговий дім «Щедро», адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2017 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС 1-го ВРКП СУ ФР Офісу ВПП ДФС ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , та накладено арешт на майно ТОВ «ТД «Щедро» (код ЄДРПОУ 36094135), а саме грошові кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 (коди валют 643, 840, 980) в ПАТ «Банк Восток» (код банку 307123), за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, 24 із забороною розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 (коди валют 643, 840, 980) відкритого в ПАТ «Банк Восток» (код банку 307123), що належать ТОВ «ТД «Щедро» (код ЄДРПОУ 36094135), за винятком сплати до бюджетів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, виплату заробітної плати, аліментів.
Цією ж ухвалою зупинено видаткові операції з грошовими коштами, що надходять на адресу ТОВ «ТД «Щедро» (код ЄДРПОУ 36094135) в банківській установі ПАТ «Банк Восток» (код банку 307123) на внутрішньобанківські рахунки та зупинено видаткові операції з коштами, які надійшли на вказані рахунки та вже знаходяться на них, окрім сплати до бюджетів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, виплату заробітної плати, аліментів.
Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник власника майна ТОВ «Торговий дім «Щедро», адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що службові особи товариства в статусі підозрюваних не перебувають. Стверджує, що слідчим суддею не проаналізовано наслідки арешту та його завдання.
Також адвокат вказує на невідповідність арештованого майна вимогам ст. 98 КПК України та зазначає про те, що безготівкові кошти не є річчю в розумінні норм ЦК України.
Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обгрунтування причин пропуску цього строку вказує, що ухвала слідчого судді постановлена без виклику у судове засідання власника майна та її копію апелянтом отримано 12.07.2018 року. Апеляційна скарга подана до суду 17.07.2018.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія судів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що власник майна та його представник участіу судовому засіданні не приймали, оскаржувану ухвалу отримано апелянтом 12.07.2018 року, апеляційна скарга подана до суду 17.07.2018, п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.
Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні СУ ФР Офісу ВПП ДФС перебувають матеріали кримінального провадження № 32016100110000153, відомості про яке 08.06.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України.
Старший слідчий з ОВС 1-го ВРКП СУ ФР Офісу ВПП ДФС ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно ТОВ «ТД «Щедро» (код ЄДРПОУ 36094135), а саме грошові кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 (коди валют 643, 840, 980) в ПАТ «Банк Восток» (код банку 307123), за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, 24, яке ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2017 рокузадоволено.
Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.
КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.
Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.
Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Задовольняючи клопотання слідчого в межах кримінального провадження № 32016100110000153 про арешт майна, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого та, прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.
З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.
Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.
Посилання апелянта на те, що жодній службовій особі товариства не повідомлено про підозру, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки метою накладення арешту у даному кримінальному провадженні є забезпечення збереження речових доказів, тобто це не вимагає доведення причетності особи до кримінального правопорушення.
Крім того, додані до клопотання матеріали свідчать про наявність обгрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме арешту майна.
Посилання апелянта на невідповідність майна, на яке слідчий просить накласти арешт, критеріям визначеним ст. 98 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наданою стороною обвинувачення постановою про приєднання до кримінального провадження речових доказів від 18.08.2017 року, відповідно до якої, майно, на яке слідчий просить накласти арешт, визнано речовими доказами, з посиланням на те, що грошові кошти на розрахункових рахунках підприємств, вказаних у постанові, невстановлені слідством особи мають намір переховати шляхом перерахування на розрахункові рахунки інших юридичних осіб, що призведе до їх втрати і унеможливить встановлення причетних до кримінального правопорушення осіб.
Твердження адвоката про те, що безготівкові кошти не є річчю в розумінні норм ЦК України, а тому на них не може бути накладено арешт, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, з урахуванням вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, відповідно до якої арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, зазначене у клопотанні слідчого, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому посилання адвоката на те, що слідчим суддею не проаналізовано наслідки арешту та його завдання, слід визнати непереконливими.
Крім того, застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце, з огляду на ненадання апелянтом, всупереч вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, відомостей про повне блокування роботи товариства.
Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС 1-го ВРКП СУ ФР Офісу ВПП ДФС ОСОБА_8 та накладено арешт на майно ТОВ «ТД «Щедро» (код ЄДРПОУ 36094135), а саме грошові кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 (коди валют 643, 840, 980) в ПАТ «Банк Восток» (код банку 307123), за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, 24 - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Торговий дім «Щедро», адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4