19 вересня 2018 року м. Київ
Справа № 753/12826/17
№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/7332/2018
Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Гаращенка Д.Р., Левенця Б.Б.
за участю секретаря Сербін Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Цимбал І.К., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання,
В липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого народився син. На даний час їх спільний син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є повнолітнім, навчається у вищому навчальному закладі на контрактній основі на денному відділенні, у зв'язку з чим потребує утримання, яке відповідач має можливість надавати, проте у добровільному порядку не надає. З урахуванням викладеного, просила суд стягнути аліменти на дитину, яка продовжує навчання, в розмірі 3000,00 грн. щомісячно.
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1, на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1500,00 грн., щомісячно, починаючи з 13.07.2017 року до закінчення ним навчання в коледжі комп'ютерних технологій та економіки Національного авіаційного університету, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 31 травня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва залишено без задоволення.
Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просив скасувати заочне рішення суду та постановити нове судове рішення, яким зменшити розмір аліментів до 930,00 грн. Зазначав, що суд першої інстанції не врахував його матеріальний та сімейний стан. Звертає увагу на те, що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також те, що він сплачував аліменти на утримання сина до досягнення ним повноліття.
Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 серпня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі (а.с.183).
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечує щодо задоволення апеляційної скарги та просить залишити без змін рішення суду першої інстанції. Зазначає, що з липня 2017 року відповідач не надавав матеріальної допомоги на навчання їх повнолітнього сина.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити з наведених у ній підстав.
У судове засідання ОСОБА_2 не з'явилася, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила. За таких підстав колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за її відсутності.
Заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 (а.с.8).
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 15.05.2003 року, шлюб між сторонами розірвано 23.07.2002 року (а.с.9).
На даний час ОСОБА_3 є повнолітнім та навчається у коледжі комп'ютерних технологій та економіки Національного авіаційного університету (а.с.12).
Відповідно до договору про навчання від 14.08.2015 року № 150299 загальна вартість навчання ОСОБА_3 у період з 01.09.2015 року по 30.06.2019 року становить 35 200 грн.
ОСОБА_2 також має на утриманні доньку 2004 року народження (а.с.7).
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнув з відповідача на її користь на утримання сина ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1 500,00 грн., щомісячно, починаючи з 13.07.2017 року до закінчення ним навчання в коледжі комп'ютерних технологій та економіки Національного авіаційного університету але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ст. 199 СК України, якщо повнолітня дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
В силу вимог ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх доньку, сина у твердій грошовій сумі або у частці заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітнім дочкою, сином.
Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів слід враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Встановивши, що повнолітній син ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - ОСОБА_3 після досягнення повноліття продовжив навчання на платній основі у коледжі комп'ютерних технологій та економіки Національного авіаційного університету, та потребує матеріальної допомоги у зв'язку з продовженням навчання, відповідач ОСОБА_1 зобов'язаний надавати йому допомогу, суд першої інстанції, виходячи із наявних в матеріалах справи доказів, дійшов висновку про стягнення із ОСОБА_1 на користь позивачки аліментів на утримання сина в розмірі 1500 грн.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з наданих позивачкою документів, відповідач ОСОБА_1 є засновником та директором ТОВ «Медопт» (а.с.33).
Звертаючись до суду із заявою про перегляд заочного рішення, відповідач ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження розміру його доходу, наявності у нього рухомого та нерухомого майна, а також, що у зв'язку із складним майновим становищем він не має можливості сплачувати аліменти на утримання сина у визначеному розмірі - 1500 грн.
Сам по собі факт наявності у ОСОБА_1 двох неповнолітніх дітей не може бути достатньою підставою для зменшення визначеного судом розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_3
Також є безпідставним посилання ОСОБА_1 на те, що він сплачував аліменти до досягнення сином повноліття, оскільки вказані обставини не впливають на визначення розміру аліментів на утримання його у зв'язку з продовженням навчання.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, які є правильними та такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року залишити без мін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 24 вересня 2018 року.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді Д.Р. Гаращенко
Б.Б. Левенець