1[1]
18 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 січня 2018 року за №12018100040000235 відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 14 травня 2018 року,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 14 травня 2018 ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки згідно ст.76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено питання речових доказів.
Прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, доведеність вини ОСОБА_5 , кваліфікацію його дій, в апеляційній скарзі просить оскаржуваний вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме застосуванням кримінального закону, який не підлягав застосуванню, що в свою чергу потягло за собою звільнення ОСОБА_5 від реального відбування покарання.
Постановити новий вирок, відповідно до якого, призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
Посилаючись на вимоги ст.65 КК України та положення п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами покарання» від 24.10.2003 року, вважає, що характеризуючі дані, встановлені судом щодо ОСОБА_5 , не дозволяли суду зробити обґрунтоване припущення, що звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням буде необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення нових злочинів.
Зазначає, що судом не враховано те, що ОСОБА_5 не працює, раніше неодноразово судимий за аналогічні злочини, що свідчить про небажання обвинуваченого прийняти законну та правомірну поведінку особи в суспільстві.
Згідно із вироком суду, ОСОБА_5 07 січня 2018 року, близько 14 годин 00 хвилин, знаходився по проспекту Соборності, 2/1-А, де побачив раніше невідому йому ОСОБА_7 , яка заходила до салону маршрутного таксі № 416, при цьому розмовляла по мобільному телефону марки «AppIe» моделі «Iphone SE» Rose GoId, 32 GB, вартістю 9999 гривень 00 копійок.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна потерпілої ОСОБА_5 зайшов слідом за ОСОБА_7 до салону маршрутного таксі, де підійшов ззаду до неї та побачив, як вона поклала вказаний мобільний телефон до правої кишені куртки, в яку була одягнена. Впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, ОСОБА_5 непомітно лівою рукою повторно таємно викрав з кишені потерпілої мобільний телефон марки «AppIe», та непомітно намагався залишити місце вчинення злочину, однак його злочинні дії були помічені потерпілою та свідками, та його затримано.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого, який заперечив проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_5 у закінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабежу), вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені представленими в справі доказами в їх сукупності, які не заперечувались також і обвинуваченим, досліджувались судом за його згодою та згодою інших учасників судового процесу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
При цьому, суд першої інстанції, з'ясувавши правильне розуміння ОСОБА_5 та іншими учасниками кримінального провадження змісту фактичних обставин справи за відсутністю сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, в тому числі і обвинуваченого, який повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, роз'яснив всім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні цього питання колегією суддів не встановлено. Будь-яких заперечень щодо правильності встановлення такого порядку розгляду справи судом першої інстанції не надано і у суді апеляційної інстанції, а тому доведеність винуватості обвинуваченого та юридична оцінка його злочинних дій відповідно до положень ст. 404 КПК Українине є предметом апеляційного розгляду.
Вирішуючи питання про відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_5 , колегія суддів виходить із того, що у відповідності до вимог ст.50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.
Крім того, згідно положень Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
При призначенні ОСОБА_5 покарання, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, конкретні обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, який під наглядом у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_5 , суд визнав щире каяття обвинуваченого.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.
Тому з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, наявності пом'якшуючої обставини, ставлення обвинуваченого до скоєного, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, суд прийшов до обгрунтованого висновку про застосування щодо ОСОБА_5 положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покладення на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
Колегія суддів погоджується із таким висновком судді першої інстанції, оскільки вважає, що застосування до ОСОБА_5 положень ст.75 КК України є достатньо мотивованим та підтверджено наведеними обставинами, які суд обґрунтовано врахував. Окрім того, під час апеляційного розгляду обвинуваченим долучено до матеріалів кримінального провадження довідку, видану директором реабілітаційного центру для нарко- і алкозалежних ОСОБА_8 від 17 вересня 2018 про те, що ОСОБА_5 з 04 квітня 2018 року пройшов курс духовно-психологічної реабілітації від наркозалежності і по теперішній час знаходиться у центрі у якості помічника керівника центру, та характеристику з вказаного центру, згідно якої ОСОБА_5 зарекомендував себе як людина, яка стала на шлях виправлення, проявляє себе як позитивна, рішуча, доброзичлива, відповідальна людина, приймає активну участь у діяльності Центру. Також ОСОБА_5 надано угоду про здійснення волонтерської діяльності №4 від 20 серпня 2018 року, укладену між обвинуваченим та Всеукраїнською спілкою громадських організацій «Асоціація по боротьбі з наркоманією та незаконним обігом наркотичних речовин» щодо здійснення волонтерської діяльності, яка спрямована на надання допомоги особам, що перебувають у наркотичній, алкогольній, комп'ютерній залежностях; родичам залежних осіб; ВІЛ-інфікованим; особам, що перебувають у місцях позбавлення волі, а також тим, хто перебуває у складних життєвих обставинах та потребує сторонньої допомоги.
Наведені обставини, на думку колегії суддів, свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_5 став на шлях виправлення.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора, щодо м'якості призначеного ОСОБА_5 покарання є необґрунтованими.
Доводи прокурора висловлені у судовому засіданні під час апеляційного розгляду щодо необхідності визнання обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 - рецидиву є необґрунтованими, оскільки вказані вимоги у апеляційній скарзі не ставилися, а відповідно до ч.2 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог лише якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду у вироку та були підставою для його скасування або зміни, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 14 травня 2018 року щодо ОСОБА_5 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2