Справа № 11-кп/796/1287/2018 Головуючий у суді першої інстанції ОСОБА_1
Категорія - ч. 3 ст. 185 КК України
18 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарях ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3
ст. 185 КК України,
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в
м. Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, останній раз засуджений 30 вересня 2016 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці,
на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 16 січня 2018 року у кримінальному провадженні № 12016100090007357,
за участю прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9
ОСОБА_10
захисника ОСОБА_11
обвинуваченого ОСОБА_7
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 16 січня 2018 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 призначено шляхом часткового складання покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 30 вересня 2016 року та цим вироком - у виді позбавлення волі на строк 4 роки 7 місяців.
Початок строку відбуття покарання визначено рахувати ОСОБА_7 з дати набрання вироком законної сили. Зараховано на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 24.12.2015 строк попереднього ув'язнення з 06.07.2016 по 09.12.2016 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а також покарання, частково відбуте за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 30 вересня 2016 року.
Крім того, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 на відшкодування завданої матеріальної шкоди 3200 грн.
Як встановив суд у вироку, ОСОБА_7 24 червня 2016 року приблизно о 06 годині 50 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Академіка Янгеля, 18/1, вирішив повторно таємно викрасти чуже майно з приміщення кімнати № 4-12 гуртожитку № 6 НТУУ «КПІ», що знаходиться за вищевказаною адресою.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 в цей же день приблизно о 06 годині 52 хвилин, перебуваючи у коридорі гуртожитку № 6 НТУУ «КПІ» по вул. Академіка Янгеля, 18/1 в м. Києві, а саме біля кімнати № 4-12, впевнився у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, перевірив, що двері кімнати не зачинені на замок, відчинив їх та пройшов у середину кімнати, тим самим проник до житла, звідки таємно викрав майно, що належить ОСОБА_12 , а саме мобільний телефон марки «Meizu М2», вартістю 3200 грн. та майно, що належить ОСОБА_13 , а саме: ноутбук марки «Асус», вартістю 6184 грн. і мобільний телефон марки «Sony Xperia Z», вартістю 5300 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_12 матеріальної шкоди на суму 3200 грн., а потерпілому ОСОБА_13 - на загальну суму 11524 грн.
Крім того, ОСОБА_7 03 липня 2016 приблизно о 08 годині, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Академіка Янгеля, 7, вирішив повторно таємно викрасти чуже майно з приміщення кімнат № 2-28 та № 2-30, що знаходяться за вищевказаною адресою.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 03 липня 2016 приблизно о 08 годині 05 хвилин, перебуваючи у коридорі гуртожитку № 4 НТУУ «КПІ» по вул. Академіка Янгеля, 7, в м. Києві, а саме біля кімнати № 2-28, впевнився, що за його діями ніхто не спостерігає, побачив, що двері кімнати не зачинені та пройшов у середину, тим самим проник до житла, звідки таємно викрав майно, що належить ОСОБА_14 , а саме гаманець, вартістю 500 грн., в якому знаходились гроші в сумі 100 грн. та дві банківські картки «Приват Банку», які матеріальної цінності не становлять, а також майно, що належить ОСОБА_15 , а саме мобільний телефон марки «Блекбері», вартістю 750 грн.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 направився до сусідньої кімнати № 2-30 вказаного гуртожитку, впевнився, що за його діями ніхто не спостерігає, побачив, що двері кімнати відчинені та пройшов у середину, звідки таємно викрав майно, що належить ОСОБА_16 , а саме ноутбук марки «Самсунг», вартістю 12500 грн., а також майно, що належить ОСОБА_17 , а саме мобільний телефон «НТС One SV», вартістю 2500 грн., із флеш-картою об'ємом 16 GB, вартістю 300 грн.
Далі ОСОБА_7 з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши матеріальної шкоди: потерпілому ОСОБА_14 - на загальну суму 600 грн., потерпілому ОСОБА_15 - на загальну суму 750 грн., потерпілому ОСОБА_16 - на загальну суму 12500 грн., потерпілому ОСОБА_17 - на загальну суму 2800 грн.
Крім того, ОСОБА_7 06 липня 2016 року приблизно о 07 годині 15 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Академіка Янгеля, 18/1, вирішив повторно таємно викрасти чуже майно з приміщення кімнати № 303 гуртожитку № 6 НТУУ «КПІ», що знаходиться за вищевказаною адресою.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 в цей же день приблизно о 07 годині 20 хвилин, перебуваючи у коридорі гуртожитку № 6 НТУУ «КПІ» по вул. Академіка Янгеля, 18/1 в м. Києві, а саме біля кімнати № 303, впевнився, що за його діями ніхто не спостерігає, побачив, що двері кімнати повністю не зачинені, відчинив їх та пройшов у середину, тим самим проник до житла, звідки таємно викрав майно, що належить ОСОБА_18 , а саме ноутбук марки «HP» вартістю 4000 грн., портативний накопичувач «Tovro», вартістю 600 грн., портативний зарядний пристрій, вартістю 250 грн. та мобільний телефон марки «Нокіа 5530», вартістю 500 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_18 матеріальної шкоди на загальну суму 5350 грн.
В апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений ОСОБА_7 , не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом і викладені у вироку, доведеність винуватості у вчиненні кримінального правопорушення і правильність кваліфікації кримінального правопорушення, просить змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного йому покарання шляхом його пом'якшення.
За доводами апеляційної скарги, обвинувачений вважає, що суд призначив йому занадто суворе покарання, оскільки не врахував стан здоров'я, а саме наявність у нього ряду тяжких захворювань, а також ту обставину, що він є єдиним годувальником своєї матері пенсійного віку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, заперечення прокурора щодо апеляційного прохання, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За визначеним обсягом доказів, що підлягали дослідженню, в суді першої інстанції за погодженням з усіма учасниками судового провадження у відповідності з ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та роз'яснено наслідки щодо таких обставин, а саме позбавлення права оскаржити їх. Оскільки застосування вказаного порядку стороною захисту не оспорюється, колегія суддів виходить виключно з встановлених судом першої інстанції обставин.
Отже, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло, що відповідає юридичній кваліфікації діяння за ч. 3 ст. 185 КК України, колегія суддів, виходячи з вищевикладеного, не переглядає.
При цьому колегія суддів не встановила істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції дійти правильних висновків в указані частині.
Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого про надмірну суворість призначеного йому покарання, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Крім того, положення ст. 70 КК України регламентують призначення покарання за сукупністю вироків.
Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження та вироку, при виборі заходу примусу за вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, на виконання вимог ст. 65 КК України, разом із ступенем його тяжкості, кількістю епізодів злочинного діяння та наслідками, суд першої інстанції врахував: стан здоров'я обвинуваченого, зокрема те, що він хворіє на тяжку хворобу; дані про особу ОСОБА_7 , а саме попередні судимості за вчинення злочинів, у тому числі і корисливих, формально позитивну характеристику з місця проживання, не перебування на спеціальних обліків у лікарів нарколога та психіатра; щире каяття обвинуваченого і часткове добровільне відшкодування завданого збитку, визнавши це обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання; рецидив злочинів, як обставину, що обтяжує покарання, та призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в наближеній до мінімальної межі санкції, передбаченої ч. 3 ст. 185 КК України, навівши у вироку переконливі мотиви та підстави такого рішення, з чим погоджується і колегія суддів.
Оскільки кримінальні правопорушення ОСОБА_7 вчинив до постановлення вироку Деснянського районного суду м. Києва від 30 вересня 2016 року, суд першої інстанції, дотримуючись вимог ч. 4 ст. 70 КК України, призначив йому остаточне покарання за сукупністю злочинів, при цьому обґрунтовано, з огляду на дані про особу обвинуваченого та інші обставини провадження, застосував принцип часткового складання покарань.
Приймаючи до уваги, що судом були виконані вимоги ст. ст. 50, 65 КК України, правильно застосовані положення ст. 70 КК України, враховані всі обставини, які були доведені в суді та впливають на покарання, в тому числі і, всупереч доводів апеляційної скарги обвинуваченого, стан його здоров'я, а інші, на які він посилається, нічим не підтверджені, колегія суддів уважає, що призначене судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав вважати його явно несправедливим через суворість і відповідно підстав для пом'якшення покарання не вбачає.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 16 січня 2018 року відносно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
____________________ ________________________ _______________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4