ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" вересня 2018 р. справа № 0940/1466/18
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" про стягнення податкового боргу в сумі 389416,31 грн., -
Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернулося до суду з позовом до ПрАТ "Івано-Франківськторф" про стягнення податкового боргу в сумі 389416,31 грн.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість, що виникла внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання згідно поданих податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень - грудень 2017 року, лютий 2018 року, квітень 2018 року в загальному розмірі 132312,00 грн., штрафу згідно податкових повідомлень-рішень форми "Ш" від 20.06.2017 року за № 0005911208, форми "ПС" від 15.02.2018 року за № 0011265501, форми "Ш" від 11.05.2018 року за № 0028085501 в загальній сумі 112249,29 грн. та нарахованої пені на суму несплаченого податкового боргу в розмірі 144855,02 грн., що разом становить 389416,31 грн.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 23.08.2018 року. Представник відповідача заявлені позовні вимоги визнав частково, вказавши, що не погоджується з нарахованим, згідно податкового-повідомлення рішення від 11.05.2018 року за № 0028085501, штрафом в частині сплати 49995,69 грн., оскільки таке нарахування здійснено по факту подання уточнюючих декларацій на суму 249978,45 грн. (а.с.40-41).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступне.
ПрАТ "Івано-Франківськторф" зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків.
Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно підпункту 9.1.3. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків і зборів.
Відповідач у відповідності до пункту 15.1. статті 15, статті 180 Податкового кодексу України являється платником податку на додану вартість та згідно пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно пункту 49.2. статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1. пункту 49.18. статті 49 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 202.1. статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.
Згідно пункту 203.1. статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Приписами пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Судом встановлено, що ПрАТ "Івано-Франківськторф" самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно поданих до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську податкових декларацій з податку на додану вартість від 19.05.2017 року за квітень 2017 року в сумі 11807,00 грн. (а.с.11), від 20.06.2017 року за травень 2017 року в розмірі 33543,00 грн. (а.с.12), від 20.07.2017 року за червень 2017 року в сумі 28998,00 грн. (а.с.13), від 21.08.2017 року за липень 2017 року в розмірі 50183,00 грн. (а.с.14), від 20.09.2017 року за серпень 2017 року в сумі 889,00 грн. (а.с.15), від 20.10.2017 року за вересень 2017 року в розмірі 930,00 грн. (а.с.16), від 20.11.2017 року за жовтень 2017 року в сумі 124,00 грн. (а.с.17), від 20.12.2017 року за листопад 2017 року в розмірі 940,00 грн. (а.с.18), від 22.01.2018 року за грудень 2017 року в сумі 3645,00 грн. (а.с.19), від 20.03.2018 року за лютий 2018 року в розмірі 223,00 грн. (а.с.20), від 21.05.2018 року за квітень 2018 року в сумі 1030,00 грн. (а.с.21).
Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно визначене податкове зобов'язання відповідача, зазначене ним в податкових деклараціях з податку на додану вартість в загальній сумі 132312,00 грн., є узгодженим з дня подання таких декларацій.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях (пункт 54.3. статті 54 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 14.1.265. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України визначено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Згідно приписів пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 116.1. статті 116 зазначеного Кодексу у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.
Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Судом встановлено, що на підставі акта камеральної перевірки податковій звітності з податку на додану вартість від 20.06.2017 року за № 4874/09-12-08-15/05489158 (а.с.23-24), яким встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість, Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 20.06.2017 року за № 0005911208, яким відповідачу визначено суму штрафу у розмірі 20% грошового зобов'язання, погашеного з затримкою за платежем податок на додану вартість у розмірі 34245,09 грн. (а.с.22); на підставі акта про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2017 року від 15.02.2018 року за № 2681/09-15-55-01/05489158 (а.с.26), яким встановлено несвоєчасне подання ПрАТ "Івано-Франківськторф" податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2017 року, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "ПС" від 15.02.2018 року за № 0011265501, до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 170,00 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (а.с.25); на підставі акта камеральної перевірки про порушення правил сплати (перерахування) податків, зборів від 25.04.2018 року за № 6342/0919-55-01/05489/58 (а.с.28-29), яким встановлено порушення термінів сплати відповідачем самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 11.05.2018 року за № 0028085501, яким ПрАТ "Івано-Франківськторф" визначено суму штрафу у розмірі 20% грошового зобов'язання, погашеного з затримкою за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 77834,20 грн. (а.с.27). Вказані податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем 20.06.2017 року (а.с.22), 15.02.2018 року (а.с.25) та 14.05.2018 року відповідно (а.с.27).
Оскільки, відповідачем у відповідності до статті 56 Податкового кодексу України не порушена процедура адміністративного узгодження податкового зобов'язання визначеного податковими повідомленнями-рішеннями, суд приходить до переконання, що сума податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) з податку на додану вартість в загальному розмірі 112249,29 грн. є узгодженою.
Згідно підпункту 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Нарахування пені закінчується у випадках, визначених пунктом 129.3. статті 129 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 131.1. статті 131 Податкового кодексу України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.
Судом встановлено, що контролюючим органом нараховано ПрАТ "Івано-Франківськторф" пеню за період з 26.06.2017 року по 30.01.2018 року у зв'язку із несплатою податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 144855,02 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків (а.с.31-35).
На виконання вимог абзацу 1 пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області надсилалася відповідачу податкова вимога форми "Ю" від 01.08.2012 року за № 1525, яка 01.08.2012 року отримана ПрАТ "Івано-Франківськторф", що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на корінці вказаної вимоги (а.с.10). На час розгляду справи податкова вимога є неоскаржена та невідкликана.
Суд вказує на безпідставність доводів відповідача стосовно протиправності податкового-повідомлення рішення форми "Ш" від 11.05.2018 року за № 0028085501 в частині визначеної суми штрафу у розмірі 49995,69 грн. з підстав здійснення такого нарахування по факту подання уточнюючих декларацій на суму 249978,45 грн., оскільки вказана сума штрафу є узгодженою у зв'язку із невикористаним правом ПрАТ "Івано-Франківськторф" на адміністративне або судове оскарження рішення контролюючого органу. Разом з тим, суд зазначає, що в рамках даного адміністративного провадження позивач не скористався також і правом на пред'явлення зустрічного позову, передбаченим нормами частини 8 статті 47, статті 177 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно підпункту 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 389416,31 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.
Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість від 19.05.2017 року (а.с.11), від 20.06.2017 року (а.с.12), від 20.07.2017 року (а.с.13), від 21.08.2017 року (а.с.14), від 20.09.2017 року (а.с.15), від 20.10.2017 року (а.с.16), від 20.11.2017 року (а.с.17), від 20.12.2017 року (а.с.18), від 22.01.2018 року (а.с.19), від 20.03.2018 року (а.с.20), від 21.05.2018 року (а.с.21), податковими повідомленнями-рішеннями форми "Ш" від 20.06.2017 року за № 0005911208 (а.с.22), форми "ПС" від 15.02.2018 року за № 0011265501 (а.с.25), форми "Ш" від 11.05.2018 року за № 0028085501 (а.с.27), податковою вимогою форми "Ю" від 01.08.2012 року за № 1525 (а.с.10), довідкою про борг від 13.06.2018 року (а.с.30), а також зворотнім боком облікової картки платника податків (а.с.31-35).
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг з податку на додану вартість у сумі 389416,31 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується статтею 67 Конституції України.
Відповідно до пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно пункту 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про стягнення з ПрАТ "Івано-Франківськторф" податкового боргу в сумі 389416,31 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) до приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" (код ЄДРПОУ 05489158, вул. Богдана Хмельницького, 59, м. Івано-Франківськ, 76007) про стягнення податкового боргу в сумі 389416,31 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" (код ЄДРПОУ 05489158, вул. Богдана Хмельницького, 59, м. Івано-Франківськ, 76007) в дохід бюджету податковий борг в сумі 389416 (триста вісімдесят дев'ять тисяч чотириста шістнадцять) гривень 31 копійку з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують дане підприємство та за рахунок готівки, що належить відповідачу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.