Справа № 222/1544/18
Провадження № 3/222/683/2018
17 вересня 2018 року Суддя Володарського районного суду Донецької області Подліпенець Є.О. розглянувши матеріали, які надійшли з Нікольського ВП Волноваського ВП ГУ НП в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
До Володарського районного суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ГП № 221508, складений 14.09.2018 року дільничним офіцером поліції Нікольського ВП капітаном поліції Світайло О.О. в якому зазначено, що 14.09.2018 року о 11-10 год. ОСОБА_1 знаходячись за межами смт Нікольське, на відстані приблизно 700 м. у напрямку м. Запоріжжя в лісосмузі вчинив злісну непокору законній вимозі начальника КП Нікольського ВП майора поліції Бондарева К.О., а саме на вимогу ст. 32 ЗУ «Про Нацполіцію» пред'явити документ, який посвідчує його особу не відреагував та вчинив опір чим вчинив правопорушення передбачене ст. 185 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що дійсно 14.09.2018 року близько 11-00 год. він разом з приятелем рухалися пішки по трасі за межами населених пунктів з смт Нікольське в напрямку м. Запоріжжя. При собі він мав наркотичний засіб «коноплю», яка знаходилася у нього в сумці. Під час руху, на великій відстані позаду від себе він побачив поліцейський автомобіль, який наближався в їх бік по ходу руху. Побоючись, що його можуть викрити з наркотичним засобом, він залишивши приятеля на узбіччі, сховався за деревом у посадці, але співробітники поліції його помітили та підійшли. Поліцейських було двоє. Під час спілкування вони представилися та попросили пред'явити документи, що посвідчують його особу. Ніяких документів у нього з собою не було про що він їм повідомив. В подальшому, усвідомлюючи, що його зараз обшукають та знайдуть у сумці «коноплю» він вирішив втікти та відштовхнувши поліцейського почав бігти, але був затриманий та доставлений до Райвідділку поліції де була вилучена «конопля» та складені відповідні матеріали.
Вислухавши пояснення особи, яка притягується до адмінвідповідальності, дослідивши матеріали справи, суддя прийшов до наступного.
Так, статтею 185 КУпАП передбачена відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Таким чином для складу зазначеного адмінправопорушення непокора особи має бути саме злісною, а вимога або розпорядження поліцейського законним.
Поняття «злісної непокори» законодавчого тлумачення немає, тобто воно є оціночним поняттям. Однак у судовій практиці «злісною непокорою» прийнято вважати відмову від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника правоохоронного органу при виконанні ним службових обов'язків... або відмову, виражену в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Між іншим законність вимоги або розпорядження поліцейського має бути обумовлена його владними повноваженнями чітко регламентованими законом.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене, як умисно, так і з необережності.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа, котра його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливість настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.
Отже, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Між тим суб'єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі умислу, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як встановлено під час розгляду справи і це підтверджується поясненнями особи, яка притягується до адмінвідповідальності ОСОБА_1 у останнього на час пред'явлення до нього поліцейським вимоги пред'явити документи, що посвідчують його особу, зазначених документів при собі не було, про що він і повідомив співробітникам поліції, а тому останній об'єктивно не міг їх пред'явити для перевірки, а відповідно і виконати вимогу поліцейського.
Той факт, що у ОСОБА_1 документи були відсутні підтверджується і поясненнями поліцейських викладених в рапортах, що додані до протоколу, які зазначили, що особу, яка вчинила опір було затримано та доставлено до райвідділку для встановлення його анкетних даних.
Також матеріалами справи підтверджується, що особу ОСОБА_1 було встановлено за допомогою відповідної бази даних, що підтверджується комп'ютерною роздруківкою.
Щодо дій ОСОБА_1 з приводу поштовху співробітника поліції та втечі з місця зупинки, то дані дії були обумовлені не вчиненням опору в пред'явленні документів співробітникам поліції, як зазначено в протоколі, а саме небажанням ОСОБА_1 бути викритим, як він вважав, у вчиненні злочину пов'язаного з забороненими наркотичними засобами.
Також слід зазначити, що згідно рапортів доданих до протоколу, поліцейські зазначили, що підставою для законної перевірки документів у ОСОБА_1, стала та обставина, що він ховався в лісосмузі, чим викликав підозру у вчиненні правопорушення.
Проте, в протоколі не конкретизовано в чому саме полягає законність вимоги поліцейського до ОСОБА_1 на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» пред'явити документ, що посвідчує його особу, так як зазначеною нормою закону визначено шість випадків, коли поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, і ці випадки є вичерпними.
Між тим слід звернути увагу, що на відміну від пояснень поліцейських викладених в рапортах, що додаються до протоколу, матеріали справи не містять будь яких доказів з приводу того, що у співробітників поліції на час перевірки документів у ОСОБА_1 існувало достатньо підстав вважати, що останній вчинив або має намір вчинити правопорушення.
Сам по собі факт перебування особи у лісосмузі не підкріплений іншими фактичними даними, що дають підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, або має намір його вчинити, не є достатньою підставою в розумінні ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» для втручання в особистий простір людини, а саме перевірки документів що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують її відповідне право.
Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст.14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у звязку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
При цьому суддя зауважує, що рішення у справі «Карелін проти Росії» на даний момент не набрало законної сили, але суд погоджується з одностайною позицією семи суддів ЄСПЛ, викладеною в цьому рішенні.
Підсумовуючи викладене, суддя вважає, що обставини, які викладені у протоколі серії ГП № 221508 від 14.09.2018 року, не відображають істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, а суд не вправі за наявності суперечностей самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу.
Враховуючи викладені обставини, суддя відповідно до ст. 252 КУпАП оцінюючи наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю дійшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП, а саме у злісній непокорі законній вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків в зв'язку з чим провадження по даній справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю.
Крім цього, на підставі ст. 40-1 КУпАП, враховуючи, що за наслідками розгляду даної адмінсправи провадження по ній підлягає закриттю, а тому ОСОБА_1 звільняється від сплати суми судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40-1, 221, 247, 249, 251, 252, 279, 280, 284 КУпАП, суддя,-
Закрити провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 185 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, відносно якої її винесено, особою яку притягнуто до адміністративної відповідальності, їх законним представником, захисником, потерпілим або його представником шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Володарський районний суд Донецької області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Є.О. Подліпенець