12 вересня 2018 рокум. Ужгород№ 807/518/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Калинич Я. М.
при секретарі судового засідання - Попович М.М.
за участю:
позивач: ОСОБА_1,
представник позивача: ОСОБА_2,
представник відповідача: Секерня О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 вересня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 24 вересня 2018 року.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною до Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач, Хустське ОУПФ), в якому просив суд:
1. Скасувати рішення комісії по розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.05.2018 року щодо відмови ОСОБА_1, мешканцю АДРЕСА_1 у проведенні переведення з пенсії по віку на пенсію державного службовця.
2. Визнати протиправними дії Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови в переведенні ОСОБА_1, мешканця АДРЕСА_2 з пенсії по віку, призначеної по Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця по Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10 грудня 2015 року.
3. Зобов'язати Хустське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити переведення ОСОБА_1, мешканця АДРЕСА_2 з пенсії по віку, призначеної по Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця по Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10 грудня 2015 року з дня настання права на перерахунок пенсії відповідно до поданої заяви, тобто 10 травня 2018 року.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має стаж роботи на посаді державної служби, що дає йому підстави для призначення пенсії відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову з тієї підстави, що посадовим особам контролюючих органів згідно з пунктом 1 статті 343 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання, а періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Отже, право на переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у позивача відсутнє, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечила, посилаючись на мотиви наведені у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, призначену йому з 04.01.2017 року, та перебуває на обліку в Хустському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Закарпатської області.
17 квітня 2018 року ОСОБА_1 подав до управління Пенсійного фонду України заяву на перехід з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Розглянувши заяву позивача та додані до неї матеріали, відповідач прийняв рішення від 03.05.2018 року б/н, яким відмовив у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с. 19-21).
Відмовляючи у переведенні на інший вид пенсії, відповідач виходив з того, що ОСОБА_1 не має відповідного стажу, що дає право на призначення пенсії згідно з Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
З трудової книжки ОСОБА_1 судом встановлено, що:
- у період з 09.06.1974 по 30.06.1977 позивач працював матросом у Військово-морському флоті;
- у період з 01.11.1995 по 26.11.1996 позивач працював на посаді державного податкового інспектора відділу податкових розслідувань в Державній податковій інспекції в Іршавському районі;
- у період з 27.11.1996 по 17.01.1997 позивач працював на посаді державного податкового інспектора відділу дослідчої перевірки в Державній податковій адміністрації в Закарпатській області;
- у період з 20.01.1997 по 01.08.1997 позивач працював на посаді державного податкового інспектора відділу документальних перевірок юридичних осіб в Державній податкові адміністрації в Іршавському районі;
- у період з 30.12.1997 по 14.10.2003 позивач працював на посаді спеціаліста 1 категорії відділу обліку лімітів і видатків в Відділенні держказначейства в Іршавському районі;
- у період з 15.10.2003 по 06.08.2006 позивач працював на посаді начальника фінансово-господарського відділу в управлінні праці та соціального захисту населення Іршавської райдержадміністрації;
- у період з 07.08.2006 по 04.02.2013 позивач працював на посаді начальника управлінні праці та соціального захисту населення Іршавської райдержадміністрації;
- у період з 05.02.2013 по 30.12.2016 позивач працював на посаді начальника управління соціального захисту населення Іршавської РДА (а.с.25-33).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач прийняв присягу державного службовця 02.11.1995 року (а.с.17).
З протоколу засідання комісії по розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області від 03.05.2018 року (а.с.19-21) вбачається, що відповідач провівши розрахунок стажу роботи позивача на посадах державного службовця, встановив, що стаж державної служби позивача становить 19 років 2 дні, при цьому врахував період роботи 30.12.1997-14.10.2003 спеціалістом 1 категорії відділення Державного казначейства та 15.10.2003-30.12.2016 начальником управлінні соціального захисту населення, а роботу в Державній податковій інспекції в Іршавському районі та Державній адміністрації в Закарпатській області не врахував.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься довідка №334 від 23.03.2018 року (а.с.14-15) видана начальником управління соціального захисту населення, з якої вбачається, що у ОСОБА_1 станом на 31.12.2016 року загальний стаж роботи становить 42 роки 6 місяців 22 дні, з них стаж державної служби 23 роки 9 місяців 20 днів.
В оспорюваній відмові відповідач стверджує про те, що період роботи позивача в органах Державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких позивачеві були присвоєні персональні чи спеціальні звання, - не зараховується до стажу державної служби, що не дає право на призначення пенсії за віком з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (а.с. 19-21).
З'ясовуючи, чи має позивач право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу», суд виходив з наступного.
01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі також Закон №889-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, з набранням чинності вказаного закону втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.
Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі також Закон № 3723-XII), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Виходячи з системного аналізу положень Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-ХІІ, суд дійшов висновку, що із набранням чинності Законом № 889-VIII державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсії та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом із цим законодавцем передбачено виключення для тих осіб, які станом на 01.05.2016 року мають не менш як 20 років стажу на посадах державної служби, незалежно від того, чи займали такі особи станом на 01.05.2016 року посади державної служби. Для такої категорії осіб збережено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок (страхові внески).
Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Механізм обчислення стажу державної служби визначено у Порядку обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), що був чинний у період чинності Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.
Відповідно до пункту 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Суд зазначає, що спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII.
Відповідно до частини першої статті 15 вказаного Закону, посадовою особою органу державної податкової служби за правилами може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання.
Статтею 6 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Абзацами 1, 2 пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-XII незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Таким чином, посадові особи податкової служби, яким присвоєно спеціальне звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а.
Отже, період роботи позивача з 09.06.1974 по 30.12.2016 у податкових органах на різних посадах зараховується до стажу державної служби, що дає право на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність у позивача станом на 01.05.2016 стажу роботи на посадах державної служби понад 20 років.
Отже, позивач має право на призначення пенсії з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.
За таких обставин рішення комісії по розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області від 03.05.2018 року №б/н про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправним та підлягає скасуванню.
Беручи до уваги, що інших підстав, що виключали б можливість призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII учасниками справи не зазначено, вимога позивача про зобов'язання Хустське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Однак, позивач просить перевести на пенсію державного службовця з 10 травня 2018 року, а саме з дня його народження, що не належить до задоволення, оскільки право на переведення такої виникає саме з дня, коли позивач звернувся із заявою до управління на переведення, а саме: 17.04.2018 року.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду Закарпатської області суд зазначає наступне.
На думку суду, позивачем в позові не обґрунтовано в чому полягала протиправність дій Хустського об'єднаного правління Пенсійного фонду в непереведенні з одного виду пенсії на інший, натомість вбачається неправомірність дій щодо не зарахування до спеціального стажу періоду роботи позивача в Державній податковій інспекції по Іршавському району з 01.11.1995 року по 26.11.1996 року, в Державній податковій адміністрації в Закарпатській області з 26.11.1996 року по 17.01.1997 року та в Державній податковій адміністрації у Іршавському районі з 20.01.1997 року по 01.08.1997 року. Адже, відповідачем належним чином прийнято поданий пакет документів на призначення пенсії по Закону України «Про державну службу» та винесено рішення яким відмовлено у переході на інший вид пенсії.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позивачем 30.05.2018 року сплачено судовий збір, суд приходить до висновку, що сплачені ОСОБА_1 кошти на оплату судового збору у розмірі 1409, 60 грн. підлягають поверненню.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним рішення комісії по розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.05.2018 року щодо відмови ОСОБА_1, мешканцю с. Приборжавське, вул. Центральна, 178, Іршавського району Закарпатської області у проведенні переведення з пенсії по віку на пенсію державного службовця, скасувавши таке.
3. Зобов'язати Хустське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області перевести ОСОБА_1 на пенсію відповідно до пункту 10 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ з 17.04.2018 року.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (90400, м. Хуст, вул. Івана Франка, 149, код ЄДРПОУ 20449720) судовий збір у розмірі 1409,60 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).
СуддяЯ.М. Калинич