Провадження № 22-ц/774/6853/16 Справа № 202/2423/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.
Категорія 30
19 вересня 2016 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Пономарь З.М., суддів Глущенко Н.Г., Пищиди М.М., за участю секретаря Черкас Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровськ від 26 липня 2016 року за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 (третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс») про стягнення страхового відшкодування, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 з позовом, яким просив на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнути з відповідачів солідарно 22 085грн.35коп., а також з ОСОБА_2 - 5000грн. на відшкодування моральної шкоди та понесені витрати.
Рішенням Індустріального райсуду м.Дніпропетровськ від 26.07.2016р. позовні вимоги задоволено частково та стягнуто на користь ОСОБА_3 з ПрАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 солідарно 22 085грн.35коп. на відшкодування матеріальної шкоди, з ОСОБА_2 - на повернення витрат у сумі 800грн. за проведення автотоварознавчого дослідження, 151грн.01коп. - за подання телеграми та з ПрАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 по 275грн. з кожного на повернення витрат на оплату судового збору.
В апеляційних скаргах ПрАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2, посилаючись на необгрунтованість здійсненного з них стягнення, просили скасувати судове рішення у цій частині.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що воно підлягає скасуванню в оскарженій частині - у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та в частині стягнення грошових коштів на повернення витрат з ухваленням нового рішення за такими підставами.
Ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості як заявлених володільцем пошкодженого автомобіля.
Вказаний висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, з яких вбачається наступне.
04.11.2015р. о 18год.20хв. ОСОБА_2, керуючи належним йому автомобілем НОМЕР_1, на мосту №2 у м.Дніпропетровськ порушив п.12.1. Правил дорожнього руху України, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 Після зіткнення вказаний автомобіль продовжив некерований рух та допустив наступне зіткнення - з автомобілем «Хюндай Соната», № НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4
Постановою судді Індустріального райсуду м.Дніпропетровськ від 02.12.2015р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпП України (а.с.13). Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідальність ОСОБА_2 відносно забезпеченого автомобіля НОМЕР_1, застрахована ПрАТ «Страхова група «ТАС» (а.с.12).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля НОМЕР_2, є ТОВ «Автокредит Плюс» (а.с.8). ОСОБА_3 є володільцем вказаного автомобіля на наступних підставах. Так, заявою від 07.05.2015р. ОСОБА_3 приєднався до публічного договору № DNHDAІ0000654998 від 07.05.2015р., за умовами якого отримав від ТОВ «Автокредит Плюс» у лізинг вказаний автомобіль зі строком лізингу 60 місяців (а.с.10-11). За положеннями п.2.4., 3.4 договору автомобіль як предмет лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії даного договору, а лізингоодержувачем використовується за його призначенням. Відповідно до п.3.2. до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням предметом лізингу (у тому числі, ризики, пов'язані з відшкодуванням збитків та шкоди, завданої ним третім особам внаслідок користування предметом лізингу).
При цьому договір ТОВ «Автокредит Плюс» та ОСОБА_3 не містить положень, якими б передбачалось право останнього як лізингоодержувача отримувати відшкодування шкоди, завданої предмету лізингу у період дії договору. 01.12.2015р. саме ТОВ «Автокредит Плюс», як власник предмета лізингу, звернулось до ПрАТ «Страхова група «ТАС» із заявою про страхове відшкодування у сумі 20471грн. (а.с.59,60). 03.12.2015р. ПрАТ «Страхова група «ТАС» складено страховий акт, розраховано суму страхового відшкодування (а.с.46-48) і ТОВ «Автокредит Плюс» отримало страхове відшкодування.
За висновком автотоварознавця від 28.12.2015р. вартість матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля НОМЕР_2, визначена у іншій сумі - 42 556грн.35коп. (а.с.15- 23).
У зв'язку з цим із заявою про доплату страхового відшкодування звернулось ТОВ «Автокредит Плюс». Заяву про доплату страхового відшкодування згідно висновку автотоварознавця від 28.12.2015р. ПрАТ «Страхова група «ТАС» своєю відповіддю від 16.03.2016р. залишила без задоволення, посилаючись на повне виконання своїх обов'язків у зв'язку з оплатою страхового відшкодування у первинно заявленому розмірі 20471грн. (а.с.26). За стягненням доплати у судовому порядку ТОВ «Автокредит Плюс» не зверталось.
Зазначені обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_3 права на отримання страхового відшкодування від страхової компанії та відшкодування шкоди від винної у спричиненні шкоди особи на підставі ст.ст.22,29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.1166,1194 ЦК України, а тому у задоволенні його позовних вимог слід відмовити.
З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що механічні пошкодження автомобіля НОМЕР_2, отримані внаслідок зіткнення з двома автомобілями - автомобілем під керуванням винної особи ОСОБА_2 та автомобілем під керуванням водія ОСОБА_4 Проте останній до участі у справі ні позивачем, ні судом не залучався.
Стягуючи суму 22085грн.35коп. зі страхової компанії та ОСОБА_2 у солідарному порядку, суд першої інстанції не врахував, що за положеннями ч.1 ст.1190 ЦК України відшкодування шкоди у солідарному порядку можливе лише у разі солідарної відповідальності осіб, спільними діями або бездіяльністю яких завдано цієї шкоди. Між тим, фактично відсутні не лише спільність дій страхової компанії та ОСОБА_2, як винної особи у пошкодженні автомобіля, а й спільність підстав у вказаних осіб для відшкодування шкоди. Підстави для стягнення зі страхової компанії страхової виплати передбачені відповідним спеціальним законом, а відшкодування шкоди особою, що застрахувала свою відповідальність, передбачено ст.1194 ЦК України у разі недостатності вказаної страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди.
Оскільки висновки суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та в частині стягнення грошових коштів на повернення витрат не відповідає вимогам закону та обставинам справи, його рішення у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_3 у стягненні страхового відшкодування та відшкодування матеріальної шкоди з ПрАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2
На підставі ч.5 ст.88 ЦПК України з ОСОБА_3 слід стягнути на користь ПрАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 по 303грн.16коп. кожному на повернення сплачених ними судових витрат на оплату судового збору (а.с.129,155).
Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровськ від 26 липня 2016 року скасувати в оскарженій частині - у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та в частині стягнення грошових коштів на повернення витрат.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на повернення судових витрат: на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» - 303грн.16коп.; на користь ОСОБА_2 - 303грн.16коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Судді : Пономарь З.М. Глущенко Н.Г. Пищида М.М.