Провадження № 22-ц/774/4236/16 Справа № 205/239/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.
Категорія 5
24 жовтня 2016 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Пономарь З.М., суддів Григорченка Е.І., Деркач Н.М., при секретарі Самокиші О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровськ від 29 березня 2016 року та додаткове рішення того ж суду від 20 травня 2016 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про визнання довіреності удаваним правочином, визнання укладеним договору купівлі-продажу автомобіля, визнання недійсним правочину, скасування державної реєстрації, визнання автомобіля спільною сумісною власністю та визнання права власності на частину автомобіля,-
У січні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7 та ОСОБА_3, яким просила визнати удаваним правочином видану 12.08.2013р. ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_5 довіреність на право розпорядження автомобілем НОМЕР_1, визнати укладеним між ними договір купівлі-продажу автомобіля, визнати недійсним укладений 14.08.2013р. між ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 правочин про надання послуг по виписці довідки-рахунку на ім'я останньої, скасування державної реєстрації автомобіля за ОСОБА_3, визнати автомобіль спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з ? частиною кожного. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалась на те, що видачею вказаної довіреності на відчуження автомобіля фактично між ОСОБА_6 та її чоловіком ОСОБА_5 приховано укладення договору купівлі-продажу автомобіля, що підтверджено грошовою розпискою. Автомобіль став їх з ОСОБА_5 спільною сумісною власністю подружжя, а тому вважала незаконними відчуження без її письмової згоди ОСОБА_5 автомобіля ОСОБА_3, відповідний правочин та реєстрацію права останньої на вказаний автомобіль.
Рішенням Ленінського райсуду м.Дніпропетровськ від 29.03.2016р. позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені у повному обсязі. Додатковим рішення того ж суду від 20.05.2016р. вирішено питання щодо судових витрат по справі. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила скасувати основне та додаткове рішення суду, посилаючись на їх невідповідність вимогам закону. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати вказане судове рішення, посилаючись на порушення ним його прав та інтересів як нинішнього власника автомобіля.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за такими підставами.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що 12.08.2013р. продавець ОСОБА_6 продав автомобіль НОМЕР_1, на підставі довіреності та письмової розписки покупцю ОСОБА_5, який здійснив його відчуження ОСОБА_3 без згоди та відома дружини ОСОБА_4
Вказаний висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та обставинам справи, з яких вбачається наступне.
Згідно нотаріально посвідченої 02.08.2013р. довіреності ОСОБА_8 уповноважив ОСОБА_6 та ОСОБА_9, окремо кожного, управляти і розпоряджатися, обміняти, здати в оренду, продати за ціну і на умовах за їх розсудом належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії САК №934687, виданого 15.06.2012р. Відділом РЕР ОСОБА_10 України в Дніпропетровській області автомобіль «Porsche Panamera», транзитний №04 ВЕ 9809, знятий з обліку. Довіреність видана строком на один рік з правом передоручення (а.с.14).
12.08.2013р. нотаріально посвідчено довіреність, за якою ОСОБА_6 від імені ОСОБА_8 уповноважив ОСОБА_5 представляти інтереси власника з питань управління і розпорядження, обміну, здачі в оренду, продажу належного власнику автомобіль «Porsche Panamera», знятого з обліку для реалізації, реєстраційний №АЕ 7707 ВС, транзитний №04 ВЕ 9809, за ціною і на умовах за його розсудом. Довіреність видана строком до 02.08.2014р. (а.с.12).
14.08.2013р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 як виконавцем з однієї сторони та замовниками ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з другої сторони укладено договір про надання послуг по виписці довідки-рахунку. Виконавець зобов'язалась оформити та видати на ім'я замовника довідку-рахунок на автомобіль «Porsche Panamera», транзитний №04 ВЕ 98-09, за ціною обумовленою замовниками ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у сумі 682040грн. (а.с.50-52).
23.05.2015р. зареєстровано право власності ОСОБА_3 на автомобіль «Porsche Panamera», реєстраційний №АЕ 5797 НН, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.66).
Згідно нотаріально посвідченого 26.11.2015р. договору купівлі-продажу автомобіля ОСОБА_3 відчужено автомобіль «Porsche Panamera», реєстраційний №АЕ 5797 НН, ОСОБА_2 (а.с.45,46).
Зазначені обставини свідчать, що між власником автомобіля ОСОБА_8, від імені якого діяв ОСОБА_6, та ОСОБА_5 виникли правовідносини представництва, які урегульовані гл.17 ЦК України. Відповідно до положень ч.3 ст.244 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. За ч.1 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Згідно ст.655 ЦК України договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу зі зняттям з обліку та отриманням свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорту).
Виходячи з вказаних правових норм матеріального права видача довіреності на управління та розпорядження автомобілем без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала. Виданою у порядку передоручення від ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_5 довіреністю визначено статус останнього лише як представника власника автомобіля ОСОБА_8 та як замісника первинного представника, про що безпосередньо зазначено у тексті довіреності. ОСОБА_5 виконав покладені на нього власником ОСОБА_8 повноваження безпосередньо на другий день після їх надання, здійснивши відчуження автомобіля ОСОБА_3
Надавши вказану довіреність та копію письмової розписки, складеної від імені ОСОБА_6 про отримання від ОСОБА_5 грошової суми за автомобіль (а.с.13), ОСОБА_4 стверджувала, що фактично між ними укладено договір купівлі-продажу автомобіля. Однак вказане твердження суперечить наведеним вище вимогам закону. Крім того, відповідно до положень ч.3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. На підставі зазначених довіреностей і ОСОБА_6, і ОСОБА_5 одночасно були представниками власника автомобіля ОСОБА_8, а тому ОСОБА_5 не міг вчиняти правочин у своїх інтересах.
Враховуючи зазначені вимоги закону та встановлені обставини, підстав для визнання виданої ОСОБА_5 довіреності на управління і розпорядження автомобілем удаваним правочином, визнання у зв'язку з цим укладеним договору купівлі-продажу вказаного автомобіля та задоволення вказаних позовних вимог ОСОБА_4 за ст.ст.235,328,638,665 ЦК України не вбачається. Оскільки вказаного договору купівлі-продажу автомобіля не укладено, то не вбачається підстав і для задоволення похідних від основних позовних вимог ОСОБА_4 про визнання автомобіля їх з ОСОБА_5 спільною сумісною власністю подружжя, про визнання недійсним укладеного за участю ОСОБА_5 на підставі виданої йому довіреності правочину щодо відчуження автомобіля та скасування державної реєстрації автомобіля за ОСОБА_3 На надані ОСОБА_5 повноваження щодо управління і розпорядження автомобілем вимоги ст.65 СК України про отримання згоди другого з подружжя на розпорядження майном не поширюються, оскільки спірний автомобіль на час відчуження ОСОБА_3 належав власнику ОСОБА_8 та не був об'єктом права спільної сумісної власності подружжя Малежик. Безпідставно задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_4 та, зокрема, визнавши на спірний автомобіль право власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4, суд першої інстанції фактично допустив одночасне існування декількох власників автомобіля та не врахував, що за нотаріально посвідченим 26.11.2015р. договором купівлі-продажу він належить ОСОБА_2 і вказаний договір у передбаченому законом порядку недійсним не визнано.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та обставинам справи, його рішення на підставі п.3,4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 У зв'язку зі скасуванням основного судового рішення, підлягає скасуванню і додаткове його рішення від 20.05.2016р.
Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровськ від 29 березня 2016 року та додаткове рішення того ж суду від 20 травня 2016 року скасувати.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання довіреності удаваним правочином, визнання укладеним договору купівлі-продажу автомобіля, визнання недійсним правочину, скасування державної реєстрації, визнання автомобіля спільною сумісною власністю та визнання права власності на частину автомобіля.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Судді : Пономарь З.М. Григорченко Е.І. Деркач Н.М.