ЄУН № 336/4500/18
пр. № 3/336/1483/2018
Іменем України
14 вересня 2018 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дацюк О.І., при секретарі Скибі О.Б., за участі прокурора Манька С.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1, захисника адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 172-6 ч. 1 КУпАП ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя, мешкає у м. Запоріжжя, вул. Мальовнича, 2, працює головним державним інспектором відділу охорони водних біоресурсів Державного агентства рибного господарства в Запорізькій області,-
До Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшли матеріали адміністративної справи з протоколом про адміністративне правопорушення, складеним щодо ОСОБА_1о. за ст. 172-6 ч. 1 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, який складений 02.08.2018 року ОСОБА_1, займаючи посаду головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» та будучи державним службовцем, у строк до 01.04.2018 року не подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вказав, що вину у скоєнні правопорушення не визнає. Щодо обставин правопорушення вказав, що у березні 2018 року перебував у відрядженні у м. Київ з 12.03.2018 ркоу по 23.03.2018 року. На роботу вийшов 26.03.2018 року та одразу ж зайнявся поданням декларації, вважаючи, що тижня йому вистачить для подання декларації аз 2017 рік. Однак, при намаганні авторизуватись у системі зробити цього він не зміг, адже адреса його електронної пошти була зареєстрована на домені mail.ru, використання якого в Україні заборонено. Зареєструвавши нову адресу електронної пошти ОСОБА_1 звернувся до НАЗК 27.03.2018 року, сповістивши про зміну електронної пошти та попросив замінити її. З такими ж листами він звертався до НАЗК 28, 29, 30 та 31 березня 2018 року. Однак, лише 06.04.2018 року адресу його електронної пошти, яка використовувалась при реєстрації та авторизації в реєстрі декларацій було змінено та 07.04.2018 року ним було подано декларацію за 2017 рік. Таким чином, ОСОБА_1 вказував, що ним вживались заходи для подання декларації у передбачений чинним законодавством строк, однак, через технічні проблеми та несвоєчасну відповідь НАЗК він з об'єктивних причин не міг подати декларацію у передбачений чинним законодавством строк, тож складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 кУпАП в його діях нема.
Захисник в судовому засіданні вказував, що декларацію за 2017 рік ОСОБА_1 мав намір подати у передбачений чинним законодавством строк, про свідчить його численні звернення до НАЗК у березні 2018 року. Оскільки у ОСОБА_1 були усі підстави вважати, що держава зі свого боку виконуватиме свій обов'язок щодо належного функціонування реєстру декларацій, а НАЗК відповідатиме декларантам з урахуванням актуальності питань, тож несвоєчасне подання ОСОБА_1 декларації було допущено з поважних причин, що підтверджується тим, що одразу після надходження повідомлення про зміну адреси електронної пошти він подав декларацію, тож складу правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП в його діях немає, а провадження у справі слід закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Судом також досліджувались надані стороною захисту документи, а саме копія наказу від 07.03.2018 року № 55-К про відрядження ОСОБА_1 на навчання в Навчально-науковому інституті післядипломної освіти Національного університету біоресурсів і природокористування України з 12 по 23 березня 2018 року, копія електронного листування ОСОБА_1 з НАЗК у березні та квітні 2018 року.
Згідно з наданої переписки 27.03.2018 року ОСОБА_1 на адресу електронної пошти НАЗК e-mail: support@nazk.gov.ua направив повідомлення про те, що при заповненні електронної декларації у нього виникла проблема з електронною поштою, оскільки його поштова скринька перебувала на mail.ru, та попросив про заміну електронної скриньки.
З листом аналогічного змісту ОСОБА_1 звертався до НАЗК засобами електронної пошти 28.03.2018 року, 29.03.2018 року, 30.03.2018 року та 31.03.2018 року.
Однак, лише 06.04.2018 року його заявка на зміну ЄЦП була успішно прийнята з попередженням про неможливість користування Реєстром протягом терміну розгляду заявки, що у свою чергу відбувається протягом одного робочого дня.
07.04.2018 року ОСОБА_1 було подано декларацію за 2017 рік.
При вирішенні питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення суд виходить з наступного.
Ст. 172-6 ч. 1 КУпАП передбачено відповідальність за Несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,
Таким чином для визначення наявності вини у діях ОСОБА_1 суд має встановити, чи не було обумовлене поважними причинами несвоєчасне подання декларації особою.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Прецедентна практика ЄСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції.
Разом з цим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Зокрема це порушення правил дорожнього руху(позбавлення права управління - Рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 року; Рішення ЄСПЛ «Маліге (Malige) проти Франції» від 23.09.1998 року).
ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 6 Конвенції не може застосовуватися з точки зору «кримінального обвинувачення» до такої міри покарання як негайне позбавлення посвідчення водія (Комюніке Секретаря Європейського Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Ескубе проти Бельгії»).
ЄСПЛ, вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб.
Отже у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів). Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Аналізуючи дії ОСОБА_1, суд вважає, що у нього як державного службовця дійсно є обов'язок до 01.04.2018 року подати декларацію, натомість у держави є позитивний обов'язок забезпечити громадянам можливість безперешкодного подання такої декларації та належне технічне та інформаційне забезпечення цього процесу.
При цьому суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що ОСОБА_1 мав всі підстави вважати, що тижня для подання декларації йому буде достатньо.
При цьому ОСОБА_1 в період часу з 27.03.2018 року по 31.03.2018 року, тобто у той період, коли він міг подати декларацію з дотримання передбачених чинним законодавством строків, щоденно повідомляв про наявність у нього технічних складнощів, які перешкоджали йому це здійснити, натомість відповідь отримав лише 06.04.2018 року та з урахуванням часу оброблення його заявки, прийнятої лише 06.04.2018 року, у найближчий можливий час обов'язок з подання декларації виконав.
Враховуючи пояснення ОСОБА_1, які підтверджені наявними у справі документами, суд дійшов висновку, що сукупністю досліджених судом доказів не доведено, що несвоєчасне подання особою декларації сталось з неповажних причин, тож вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 172-6 ч. 1 КУпАП, не підтвердилась, що відповідно до ст. 247 п. 1 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 247 п. 1 КУпАП,-
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 172-6 ч. 1 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Суддя О.І. Дацюк