Іменем України
19 вересня 2018 року
Київ
справа №201/4914/16-а(2а/201/872/2016)
адміністративне провадження №К/9901/29584/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до інспектора батальйону № 4 роти №5 управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції Тоцького Олександра Олександровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Управління патрульної поліції в місті Дніпрі Департаменту патрульної поліції на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року, постановлену у складі судді Прокопчук Т. С.
І. Обставини справи:
1. У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до інспектора батальйону № 4 роти № 5 Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Тоцького О. О. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
2. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська постановою від 25 травня 2016 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
3. Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції (в подальшому Управління патрульної поліції у місті Дніпрі Департаменту патрульної поліції; далі - УПП у м. Дніпрі) оскаржило вказану постанову в апеляційному порядку.
4. Ухвалою судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху як таку, що не відповідає вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, яка діяла на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, у частині необхідності надання документу про сплату судового збору.
5. Суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду ухвалою від 31 жовтня 2016 року повернув указану апеляційну скаргу з підстав не усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги.
6. 20 грудня 2016 року УПП у м. Дніпрі повторно подало апеляційну скаргу на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2016 року.
7. Суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду ухвалою від 13 січня 2017 року залишив без руху апеляційну скаргу УПП у м. Дніпрі на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2016 року та надав апелянту строк у тридцять днів з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Скаргу залишено без руху з підстави, передбаченої частиною четвертою статті 189 КАС України в зазначеній редакції, у зв'язку з пропуском апелянтом строку на апеляційне оскарження та відсутності заяви про поновлення цього строку.
8. Копію ухвали від 13 січня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху вручено апелянтові 27 січня 2017 року.
9. На виконання згаданої ухвали апелянт 28 лютого 2017 року подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
10. Суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду ухвалою від 27 березня 2017 року, констатувавши відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження, відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою УПП у м. Дніпрі на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2016 року.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
11. УПП у м. Дніпрі, вважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження ухваленим із порушенням вимог процесуального закону, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення та направити справу для продовження розгляду.
12. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 квітня 2017 року відкрив касаційне провадження.
13. 27 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду, який ухвалою від 28 лютого 2018 року прийняв її до провадження.
14. Заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не надійшло.
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
15. За змістом абзацу першого статті 186 КАС України в редакції, яка діяла на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
16. Відповідно до абзаців першого, другого частини четвертої статті 189 цього ж Кодексу апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
17. Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» чинної редакції КАС України обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
18. Частина третя статті 3 КАС України закріплює, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
ІV. Позиція Верховного Суду
20. Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, суд виходить з такого.
21. Як правильно встановив суд апеляційної інстанції, жодних поважних підстав для поновлення пропущеного на понад шість місяців строку на апеляційне оскарження постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2016 року апелянт у заяві про поновлення вказаного строку не навів.
22. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав визнавати поважними причини пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження та необхідність відмовити у відкритті апеляційного провадження.
23. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують.
24. Більше того, доводи касаційної скарги прямо суперечить фактичним обставинам справи та висновкам суду апеляційної інстанції, наведеним ним в ухвалах про залишення апеляційної скарги без руху та про відмову у відкритті апеляційного провадження. Так, серед іншого, заявник наполягає на виконанні ним вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору. Однак, як наведено вище, підставою для залишення без руху апеляційної скарги й подальшої відмови у відкритті апеляційного провадження став саме пропуск апелянтом строку на апеляційне оскарження без поважних причин.
25. Верховний Суд зауважує на правильності висновку суду апеляційної інстанції про неможливість безпідставного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, та зазначає таке.
26. З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування цієї Конвенції, застосовується судами як джерело права.
27. Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).
28. У свою чергу, безпідставний перегляд судового рішення, що набрало законної сили, матиме наслідком порушення одного з фундаментальних аспектів верховенства права - принципу юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
29. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
V. Судові витрати
30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Управління патрульної поліції в місті Дніпрі Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року у справі № 201/4914/16-а (2а/201/872/2016) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
Т. Г. Стрелець