19 вересня 2018 року
Київ
справа №821/2085/17
провадження №К/9901/59508/18
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та міста Севастополі про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
14 серпня 2018 року Державна фіскальна служба України подала указану касаційну скаргу.
10 вересня 2018 року скаргу передано судді-доповідачу для вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України в частині необхідності надання документу про сплату судового збору.
Зі скарги та доданих до неї матеріалів убачається, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року позовні вимоги пред'явлені у 2017 році задоволено: визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління ДФС у Херсонській області від 11 травня 2016 року № 186-о "Про попередження щодо наступного вивільнення";
визнано протиправним і скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 12 липня 2016 року № 2613-о "Про звільнення ОСОБА_2";
визнано протиправним і скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 26 липня 2016 рок № 2733-о "Про внесення змін до наказу ДФС від 12 липня 206 року № 2613-о";
визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління ДФС у Херсонській області від 26липня 2016 року № 279-о "Про оголошення наказу ДФС України від 12 липня 2016 року №2613-о "Про звільнення ОСОБА_2" (зі змінами, внесеними наказом ДФС України від 26 липня 2016 року № 2733-о)";
поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області;
стягнуто з Головного управління ДФС у Херсонській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 148148,56 гривень;
допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області з 26 липня 2016 року та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 7180,67 гривень.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року, судове рішення першої інстанції змінено. Абзаци другий та сьомий резолютивної частини викладено в наступній редакції:
у задоволенні позову ОСОБА_2 в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Херсонській області від 11 травня 2016 року № 186-о «Про попередження щодо наступного вивільнення» - відмовити;
стягнуто з Головного управління ДФС у Херсонській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 147770,63 гривень.
В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишено без змін.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка була чинна на час звернення позивача до суду, ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Цим же пунктом визначено ставку судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною третьою статті 6 зазначеного Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно частиною четвертою статті 6 зазначеного Закону якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» станом на 1 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1600,00 гривень.
З урахуванням того, що скаржник ставить питання про перегляд судових рішень попередніх інстанцій, якими позовні вимоги задоволено частково (вимога немайнового характеру з похідними вимогами та вимога майнового характеру), тому ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 4235,41 гривень (200% від 640,00 (1600,00*0,4) +1477,71 (1% від 147770,63).
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
Реквізити для сплати судового збору: УК у Печерському районі/Печерський район/22030102; рахунок отримувача: 31219207026007; код ЄДРПОУ: 38004897; код банку отримувача: 899998; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; призначення платежу: «*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)»; символ звітності банку: 207.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 169, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя М. І. Смокович