про залишення апеляційної скарги без руху
Справа № 824/843/17-а
19 вересня 2018 року м. Вінниця
Суддя-доповідач Вінницького апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1, перевіривши матеріали апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці про стягнення заборгованості,
відповідно до рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Перевіривши додержання особою, яка подала апеляційну скаргу, вимог статей 295, 296 КАС України, суд дійшов висновку про залишення поданої апеляційної скарги без руху з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, апелянтом не дотримано вимог пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України, а саме до апеляційної скарги не надано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі.
Натомість, разом з апеляційною скаргою відповідачем подано заяву про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, яке мотивовано відсутністю бюджетного фінансування вказаних витрат.
Суд вивчивши доводи апелянта не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Суд звертає увагу скаржника на Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" від 23.01.2015 № 2, де роз'яснено, що якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення чи звільнення від сплати судового збору. Дана правова позиція також визначена і в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2016 року "Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору".
До того ж, виключення органів державної влади з числа суб'єктів, що звільняються від сплати судового збору мало на меті дисциплінувати їх у відносинах із судами та унеможливить зловживання ними своїми процесуальними правами, зокрема, у випадках безпідставного звернення до судів та безвідповідального оскарження судових рішень з огляду на саму лише безкоштовність звернення до суду, про що зазначено у пояснювальній записці до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору".
Отже, відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення скаржника від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору, оскільки відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень або юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено, що у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2017 року становив 1600,00 грн.
Як встановлено з матеріалів справи, предметом оскарження, в даному випадку, є постанова Чернівецького окружного адміністративного суду про задоволення позовної заяви щодо стягнення суми податкового боргу, що є вимогою майнового характеру.
Таким чином, розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду згідно з вищевказаними правовими нормами становить 52081,87 грн., тобто (150% *(2314749,74*1,5% )).
В даному випадку, зазначені недоліки апеляційної скарги можуть бути усунуті апелянтом шляхом сплати судового збору у встановленому розмірі, із підтвердженням зарахування сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Банківські реквізити для сплати судового збору:
ОДЕРЖУВАЧ: УК у м. Вінниці (м. Вінниця), код платежу 22030101
Код ЄДРПОУ: 38054707
Банк: Казначейство України (ЕАП)
МФО: 899998
Р/р: 34311206081001
Окрім того, до матеріалів апеляційної скарги апелянтом долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.11.2017 року, розглянувши яке, судом не виявлено підстав для його задоволення.
Положеннями КАС України визначено порядок і строки подання апеляційної скарги на рішення суду.
Зокрема відповідно до статті 186 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Як встановлено з матеріалів справи, оскаржувана постанова ухвалена судом першої інстанції 21.11.2017 року без участі сторін та цією ж датою направлена учасникам справи.
У відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення апелянт отримав надісланий судом примірник постанови 23.11.2017 року.
У відповідності до реєстраційного штампу вхідної кореспонденції Чернівецького окружного адміністративного суду апеляційна скарга подана Квартирно-екплуатаційним відділом м. Чернівці 12.09.2018 року, тобто поза строками встановленими ст. 186 КАС України (в редакції від 03.08.2017 року).
При цьому, апелянт, не заперечуючи факт отримання оскаржуваної ухвали 23.11.2018 року, в обгрунтування поважності підстав пропуску строку встановленого для апеляційного оскарження посилається на допущену юрисконсультом КЕВ м. Чернівців безвідповідальність, що полягає у відсутності відповідного реагування на отриманий судовий акт, та подальше звільнення вказаного працівника.
Колегія суддів зазначає, що законодавець визначив, що процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 19.05.2010р. 708/11/13-10 з посиланням на практику Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).
Розглядаючи підстави поновлення строків, ЄСПЛ вказав, що однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалів часу мають вживати заходів, аби дізнатися про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis, п. 27 рішення Європейського суду з прав людини від 26.04.2007 р. у справі «ОСОБА_2 проти України» та «Трух проти України» (ухвала) від 14.10.2003 р.). Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. заява №3236/03 у справі «Пономарьов проти України»).
Колегія суддів, дослідивши заяву апелянта, вважає вказані обставини неповажними, оскільки у разі відсутності у відповідача інших юрисконсультів, апелянт не був позбавлений можливості звернутися до іншого адвоката чи фахівця у галузі права за отриманням юридичної допомоги для подання апеляційної скарги.
Таким чином зазначені апелянтом обставини щодо причин пропуску строку подання апеляційної скарги свідчать про неналежну організацію внутрішньої роботи скаржника та наявності контролю за виконавчою дисципліною співробітників, проте не є доказом поважності причини, за якої апелянт був позбавлений можливості своєчасного оскарження в апеляційному порядку постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.11.2017 року.
Отже, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню КЕВ м. Чернівці процесуального права на оскарження, суд виходячи з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, вважає, що наведені апелянтом причини пропуску процесуально встановленого строку апеляційного оскарження рішення суду не є поважними,
Згідно з ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За змістом ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Оскільки вказані судом обставини щодо невідповідності апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України створюють перешкоди для відкриття апеляційного провадження, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху з наданням особі, яка подала апеляційну скаргу, строку для усунення виявлених недоліків.
Керуючись ст.ст. 169, 295, 296, 298, 325, 328, 329 КАС України, суд
1. Визнати неповажними наведені Квартирно-експлуатаційним відділуом м.Чернівці причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від "21" листопада 2018 року у справі 8824/843/17-а та залишити клопотання про поновлення цього строку без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці про стягнення заборгованості залишити без руху.
3, Запропонувати особі, яка подала апеляційну скаргу, в строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали усунути виявлені недоліки, а саме надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги та вказати інші підстави для поновлення строку.
4. Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що в разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційна скарга буде повернута особі, яка подала апеляційну скаргу.
5. Копію цієї ухвали надіслати на адресу особі, яка подала апеляційну скаргу, рекомендованим листом.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач ОСОБА_1