Справа № 826/19642/16 Суддя першої інстанції: Бояринцева М.А.
18 вересня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Коротких А.Ю. та Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ЄВРОБАНК» Ларченко Ірини Миколаївни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ЄВРОБАНК» Ларченко Ірини Миколаївни та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» (далі - Уповноважена особа), що оформлене у вигляді наказу № 237-ОД від 12 грудня 2016 року та додатків до нього у частині, що стосується ОСОБА_4;
- зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_4 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом (рахунком) у ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_4 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року вказаний адміністративний позов був задоволений.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач - Уповноважена особа подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що грошові кошти були зараховані на рахунок ОСОБА_4 у період дії постанови Правління Національного банку України від 15 червня 2016 року № 70-рш/БТ.
Відповідно до ухвали суду від 14 червня 2018 року справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Уповноваженої особи задовольнити частково, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року - змінити виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Положеннями ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами даної справи не заперечується, що 31 липня 2014 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» був укладений договір про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки. На підставі вказаного договору банк відкривав позивачу картковий рахунок у гривні НОМЕР_2.
На зазначений рахунок позивача 15 червня 2016 року надійшли кошти у сумі 199000 грн 00 коп.
Постановою Правління Національного банку України № 215-рш від 16 серпня 2016 року було відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ КБ «ЄВРОБАНК»
Відповідно до вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 1523 від 16 серпня 2016 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку». Зазначеним рішенням призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ КБ «ЄВРОБАНК», зокрема визначені статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кононцю В.В. на два роки з 17 серпня 2016 року по 16 серпня 2018 року включно.
Як зазначено у письмових запереченнях проти позову, ОСОБА_4 звернувся до Уповноваженої особи із заявою щодо включення карткового рахунку НОМЕР_2 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та виплати гарантованої суми відшкодування за вкладом. Листом від 16 серпня 2016 року № 01-24.3/3253 ОСОБА_4 було повідомлено про те, що в результаті проведеної перевірки встановлено, що операції по зарахуванню на її рахунок грошових коштів мають ознаки операцій, які могли спричинити збільшення гарантованої суми відшкодування Фондом, у зв'язку з чим рахунок підлягає тимчасовому обмеженню до виплати коштів вкладниками.
Після звернення до суду з даним позовом, Уповноважена особа завершила перевірку правочинів (інших договорів), укладених ПАТ КБ «ЄВРОБАНК», результати якої затверджені актом від 22 грудня 2016 року № 22.
Також Уповноважена особа прийняла наказ № 237-ОД від 12 грудня 2016 року, яким визнала нікчемними операції з розміщення коштів на карткових/поточних рахунках фізичними особами, перелік яких зазначений у додатках 1 та 2. У додатку 2 до вказаного наказу міститься операція з поповнення карткового рахунку позивача на суму 199000 грн 00 коп.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що між ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» та позивачем був укладений договір про відкриття карткового рахунку, а тому вона набула статусу вкладника та має право на відшкодування гарантованої суми згідно з Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також суд першої інстанції зазначив, що відповідач не надав доказів на підтвердження нікчемності вказаного правочину.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, однак вважає, що суд обрав невірний спосіб захисту порушеного права позивача.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут та надалі вказаний Законом зазначається у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
Положеннями ч. 4 ст. 26 зазначеного Закону передбачено, що Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема:
- перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
- перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Як раніше зазначалося, інформація щодо ОСОБА_4 була включена до перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. За результатами проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність операції із зарахування коштів на картковий рахунок позивача з підстав, передбачених п.п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Таким чином, передумовою для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами є наявність чинного договору, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та залишку коштів на рахунку. Не включивши ОСОБА_4 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, із зазначенням повної суми залишків на рахунках, Уповноважена особа фактично застосувала наслідки нікчемності правочину.
Колегія суддів вважає, що Уповноважена особа, встановивши обставини, передбачені ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», має право не включити фізичну особу до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами посилаючись на нікчемність договору (правочину). Натомість, вкладник, договір із яким Уповноважена особа вважає нікчемним, може захистити свої права, які випливають із договору банківського вкладу або із договору рахунка, шляхом пред'явлення позову про визнання протиправними дій Уповноваженої особи, вчинених у зв'язку з визнанням відповідного правочину нікчемним.
У такому випадку висновок про визнання судом нікчемності правочину є правовою оцінкою, яка має бути викладена у мотивувальній частині судового рішення.
Такий же підхід до вирішення адміністративних спорів, пов'язаних із застосуванням наслідків нікчемності правочину, викладений у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2008 року (реєстраційний номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 2182152).
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Колегія суддів звертає увагу на те, що наказом № 237-ОД від 12 грудня 2016 року Уповноважена особа визнала нікчемною операцію з розміщення коштів на картковому рахунку позивача, що суперечить вимогам закону.
Перевіряючи правомірність дій Уповноваженої особи щодо проведення перевірки на наявність ознак, передбачених ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», саме операції з розміщення коштів на картковому рахунку позивача, а також обґрунтованість висновку про нікчемність такої операції, колегія суддів виходить із наступного.
У відповідності до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Зазначена норма права визначає коло правочинів, які Уповноважена особа зобов'язана перевірити на предмет наявності ознак нікчемності. Обов'язковою умовою перевірки правочину (договору) на відповідність ознакам, визначеним у ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є їх укладення або вчинення саме банком.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Під час вирішення справи № 826/1476/15 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку про те, що здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що операція по зарахуванню коштів на рахунок позивача від 15 червня 2018 року в сумі 199000 грн 00 коп. не належить до правочинів та не підлягає перевірці на предмет нікчемності відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Фактичне надходження та зарахування коштів у розмірі 199000 грн 00 коп. на картковий рахунок ОСОБА_4 НОМЕР_2 підтверджується квитанцією № 240146 від 15 червня 2016 року, копія якої приєднана до матеріалів справи.
Наявність зазначених коштів на вказаному рахунку також не заперечується Уповноваженою особою.
Як раніше зазначалося, правомірність зарахування таких коштів на рахунок ОСОБА_4 не могла перевірятися Уповноваженою особою за процедурою, передбаченою ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Колегія суддів звертає увагу на те, що договір про відкриття карткового рахунку не підлягав перевірці відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Також в матеріалах справи відсутні докази визнання зазначеного договору недійсним у встановленому законом порядку чи застосування наслідків нікчемності такого договору в судовому порядку.
Посилання на ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як підставу для не виплати позивачу коштів, які перебувають на картковому рахунку в ПАТ КБ «ЄВРОБАНК», за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - відсутні.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави, з яких Уповноважена особа не включила інформацію щодо ОСОБА_4 до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - є необґрунтованими.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову ОСОБА_4
Разом з тим, як раніше зазначалося, належним способом захисту порушеного права позивача на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо формування перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, у частині не включення до нього ОСОБА_4, а не скасування рішення Уповноваженої особи, оформленого наказом від 12 грудня 2016 року № 237-ОД та додатками до нього.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду від 26 березня 2018 року у відповідній частині.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, проте невірно обрав спосіб захисту порушеного права позивача. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Уповноваженої особи задовольнити частково, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року - змінити.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ЄВРОБАНК» Ларченко Ірини Миколаївни - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року - змінити, виклавши абзац другий її резолютивної частини наступним чином:
«Визнати протиправним дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ЄВРОБАНК» щодо формування переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1)».
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді А.Ю. Коротких
В.В. Файдюк