Справа № 206/4581/17
Провадження № 1-кп/206/74/18
18.09.2018 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника-адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015040700001459 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального Кодексу України,-
В провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження № 12015040700001459 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального Кодексу України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки строк застосування запобіжного заходу спливає 21.09.2018 року та ризики передбачені ст. 177 КПК України не відпали.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник заперечували щодо продовження строку тримання під вартою, просили змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який - цілодобовий домашній арешт, оскільки ризики зазначені прокурором відсутні, а також навність міцних соціальних зв'язків, що виключають можливість обвинуваченого скритись від суду.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов висновку, що раніше обраний запобіжний захід обвинуваченому потрібно продовжити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовження строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 суд враховує, що останній неодноразово на виклики суду не з'являвся внаслідок чого перебуав у розшуку, що свідчить про ризики повторного намагання уникнути покарання, також обгрунтовано підозрюються у вчиненні інших кримінальних правопорушеннях, а отже ризики, які виправдовують тримання його під вартою не зменшилися, з метою недопущення перешкоджання кримінальному провадженню, виконанню рішення суду, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, оскільки його належну процесуальну поведінку може забезпечити саме такий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, вирішуючи клопотання суд, також, враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_4 злочину та можливість ухилення від явки до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Щодо заявленого клопотання стороною захисту про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, посилаючись на відсутність ризиків зазначених прокурором, а також наявність у обвинуваченого тісних соціальних зв'язків, суд не може прийняти до уваги, оскільки ОСОБА_4 неодноразово порушував покладені на нього судом обов'язки домашнього арешту та застави, тривалий час перебував у розшуку, що свідчить про ризики повторного намагання обвинуваченим переховуватися від суду.
Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає не лише особі обвинуваченого, а і характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінуються, не перешкоджає інтересам правосуддя.
Таке продовження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 197, 331, 372 Кримінального процесуального кодексу України,
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, а саме до 16 листопада 2018 року включно.
В задоволенні клопотаня обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на домашніц арешт - відмовити.
Копію ухвали надіслати до Дніпровської установи виконання покарань № 4 - до виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1