Справа 22ц-9807 Головуючий у 1 інстанції Биліна Т.І.
Категорія 25 Доповідач Червинська М.Є.
Іменем України
20 грудня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі
Головуючої: Червинської М.Є.
Суддів: Барсукової О.І., Лісового О.О.
При секретарі Баранові В.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 19 жовтня 2009 року за позовом закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 про стягнення збитків,
Встановив:
Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 19 жовтня 2009 року з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Страхова компанія «ВУСО» стягнуті завдані збитки в розмірі 16424 гривні, державне мито 164,24 гривні, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають доказам по справі, не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції встановив, що позивач виплатив потерпілому ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 16424 гривні, виплата страхових сум сталася внаслідок пошкодження автомобілю страхувальника. Оскільки відповідач порушив Правила дорожнього руху і саме за його вини сталася ДТП, суд дійшов до висновку, що відповідач повинен відшкодувати позивачу завдані збитки.
В судовому засіданні відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача просив скаргу відхилити.
Заслухавши доповідача, доводи відповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині стягнення судових витрат зміні, в решті частині залишенню без змін з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення буз змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення в часині стягнення на користь позивача понесених збитків ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту. 29.06.2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої зіткнулись автомобілі під керуванням ОСОБА_2 та відповідача. Оскільки автомобіль, який належить ОСОБА_2 був пошкоджений позивач виплатив страхувальнику 16424 гривень, що підтверджується страховим актом позивача, платіжним дорученням про перерахунок суми потерпілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Вирішуючи спір, суд дійшов до висновку, що за завдані збитки, на підставі вказаної норми матеріально права, перед позивачем відповідає ОСОБА_3, за вини якого сталася ДТП. Вина відповідача випливає з постанови Вугледарського міського суду Донецької області від 26 серпня 2008 року, відповідно до якої відповідач порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого сталася ДТП, в зв»язку з чим відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Оскільки за вини відповідача потерпілому була завдана матеріальна шкода, страхова компанія виплатила потерпілому страхове відшкодування, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про стягнення збитків на користь позивача з відповідача.
Доводи апеляційної скарги відповідача про неправильне визначення розміру матеріальної шкоди висновки суду не спростовують. З матеріалів справи вбачається, що страхову відшкодування потерпілому сплачувалось на підставі акту, позивач поніс фактичні витрати в розмірі 16424 гривні, саме зазначену суму суд стягнув з відповідача на користь позивача.
Проте доводи апеляційної скарги щодо неправильного стягнення з відповідача витрат позивача по сплаті судового збору заслуговують на увагу. Стягуючи на користь позивача з відповідача судовий збір в розмірі 164,24 гривні, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача задоволені, а тому відповідно до правил статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню вказані витрати. З доданої до апеляційної скарги довідки вбачається, що відповідач є інвалідом 11 групи, відповідно ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» він звільнений від сплати судових витрат, а тому рішення суду в зазначеній частині підлягає скасуванню, у стягнення витрат по сплаті судового збору на користь позивача слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 309 ЦПК України, апеляційний суд
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 19 жовтня 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 164 гривні 24 копійки скасувати.
В задоволенні вимог закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення з ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору відмовити.
В решті частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуюча:
Судді: