15 січня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Новодворської О.І.
суддів Кіянової С.В.,Бондаренко Л.І.
при секретарі Поправка О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства «Ремонтно-механічного заводу «Спецшахтобуріння» на рішення Петровський районний суд м. Донецька від 20 жовтня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Ремонтно-механічного заводу «Спецшахтобуріння» про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -
Рішенням Петровський районний суд м. Донецька від 20 жовтня 2009 року позов ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Ремонтно-механічного заводу «Спецшахтобуріння» про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2008 р. по червень 2009 року в сумі 9522 грн. 34 коп., 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди та на користь держави судовий збір у сумі 51 грн. та 120 грн. витрат пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи в суді.
В апеляційній скарзі ЗАТ «Ремонтно-механічного заводу «Спецшахтобуріння» просить рішення скасувати та в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити, посилаючись на те, що судом не ураховано всіх обставин справи, порушені норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
З матеріалів цивільної справи убачається, що у вересні 2009 року позивач звернувся в суд із даним позовом, посилаючись на те, що з 08 вересня 2000 року до 23 червня 2009 року він працював у ЗАТ «Ремонтно-механічний завод «Спецшахтобуріння». За час роботи відповідач не виплатив йому в повному обсязі заробітну плату з вересня 2008 року по червень 2009 рік у сумі 9385 грн. 58 коп.
Відповідачем порушені його трудові права, тому просив стягнути заборгованість з заробітної плати та у відшкодування моральної шкоди, заподіяної несвоєчасною виплатою заробітної плати 3000 грн.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги уточнив, просив суд стягнути заборгованість з заробітної платі в сумі 9522 грн. 34 коп. та 3 000 в порядку відшкодування моральної шкоди.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, заперечуючи проти задоволення про відшкодування моральної шкоди.
Судом першої інстанції встановлено, що з 08 вересня 2000 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, та 23 червня 2009 р. його звільнено з вказаної посади на підставі ст. 38 ч.З КЗпП.
В порушення вимог ст. 115 КЗпП України в період з вересня 2008 року до червеня 2009 року відповідач не сплачував позивачеві заробітну плату, в зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 9522 грн. 34 коп.
У відповідності ж до положень ст. 115, 116 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Встановивши порушення трудових прав позивача, суд стягнув на його користь заборгованість з заробітної плати.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, суд обгрунтовано не прийняв до уваги доводи позивача про те, що нібито позивачем пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, та врахувавши положення ст.. 233 ЦПК України та ст. 237-1 КЗпП України стягнув у її відшкодування 1000грн.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги довід відповідача про те, що відповідачем не доведений факт заподіяння моральної шкоди та про те, що не ураховане фінансове становище відповідача. Так, відповідачем не заперечується факт не виплати позивачеві заробітної плати, що свідчить про порушення його права на отримання заробітної плати за труд. Відповідно ж до вимог ст.. ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно до роз'яснень, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди” № 4 від 31 березня 1995 року ( із подальшими змінами) розмір моральної (немайнової ) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у його життєвих та ін..
Стягуючи на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 1000 грн., суд виходив саме з вищенаведених положень.
Відповідачем же висновки суду будь - якими доказами не спростовані, тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави до задоволення апеляційної скарги.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, також, не спростовують висновків суду.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ст. 311 ЦПК України підстави для обов'язкового їх скасування.
Керуючись ст., ст. 308,313, 315 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Ремонтно-механічного заводу «Спецшахтобуріння» відхилити.
Рішення районного суду м. Донецька від 2008 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: