Справа № 22- 62 2010 Головуючий у 1 інстанції Добінчак О.П.
Категорія 27 Доповідач: Лоленко А.В.
18 січня 2010 року Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого: Лоленко А.В.
суддів: Лук»янової С.В., Солодовник О.Ф.
при секретарі Косюга Т.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» в особі Донецької обласної філії на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 24 вересня 2009 року по справі за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» в особі Донецької обласної філії до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, розірвання договору,-
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 24 вересня 2009 року в задоволенні позову Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» в особі Донецької обласної філії до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, розірвання договору відмовлено.
Судом встановлено, що за договором кредиту № 255/36-187 від 20 вересня 2006 року , який був укладений між АКБ СР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_2, позивач надав відповідачу у кредит на споживчі потреби грошові кошти в сумі 300000 грн. зі сплатою 18% річних. На час звернення позивача до суду за договором кредиту було сплачено 25014,22 грн. за сумою кредиту, 53974,28 грн. - за відсотками.
Майновим поручителем виступило ТОВ фірма «Донбаскамінь» (іпотекодавець), яке 20.09. 2006 року уклало з АКБ СР «Укрсоцбанк» (іпотеко держателем) іпотечний договір № 255/16-292, згідно з яким Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення позивальниками, в тому числі і ОСОБА_2, нерухоме майно у вигляді зерносховища №2 літ А-1 загальною площею 1217,9 кв. м., вартістю 785594 грн., розташованого за адресою Донецька область, Красноармійський район, с. Запоріжжя, що належить Іпотекодавцю на праві приватної власності. А також 26.09.2006 року був укладений між тими ж сторонами іпотечний договір № 255/16- 292, згідно з яким Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення позичальниками, в тому числі і ОСОБА_2, нерухоме майно у вигляді автогаражу легкових автомобілів, загальною площею 85,4 кв. м. вартістю 157 717 грн., розташованого за адресою Донецька область, с.Срібне, вул..Дружби, що належить Іпотекодавцю на праві приватної власності.
В апеляційній скарзі АКБ СР «Укрсоцбанк» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до вимог ст.. 1054 ЦК України, за кредитним договором саме позичальник , а не інша особа, зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти. Звідси звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджає зверненню вимоги до основного боржника, окрім випадку , коли основне зобов»язання фактично погашене за рахунок продажу предмету іпотеки або в іншій спосіб.
Але заборгованість не погашена, суд не розглянув позовні вимоги щодо розірвання кредитного договору.
Вислухавши доповідача, пояснення представника банку, який просив рішення суду скасувати, задовольнити позовні вимоги банку про стягнення кредитного зобов»язання, заперечення ОСОБА_2 та її представників, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд за таких підстав.
Відмовляючи в позові, суд посилався на те, що Банк звернув стягнення на предмет іпотеки: зерносховище та автогараж, тобто скористався своїм правом, задовольнивши вимоги за кредитними зобов»язаннями відповідача, забезпеченими іпотекою, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріусу, тобто поза судовим порядком.
Разом з тим, з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки згідно листа Відділу державної виконавчої служби Красноармійського міського управління юстиції дійсно знаходяться на виконанні виконавчі написи про звернення стягнення на зерносховище та автогараж, але при виході за місцем знаходження майна встановлено, що майно є в неналежному технічному стані, споруди зруйновані.
Таким чином, не виконано зобов»язання по кредитному договору.
Згідно з п.5 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Суд зовсім не встановив обставини, які є суттєвими для розгляду заявленого позову про стягнення суми за кредитним договором, який був укладений між Банком та ОСОБА_2 : не було встановлено, чи отримала відповідачка за договором кредиту грошові кошти, в якій сумі, яка сума повинна бути сплачена з врахуванням процентів за користування кредитом, і за відрахуванням виплаченої суми, якщо така дійсно була внесена, в рішенні зовсім не містяться розрахунки за кредитом.
З пояснень ОСОБА_2 вбачається, що вона хоча і підписала договір кредиту, але платіжного документу про отримання грошей не підписувала і гроші за кредитом не отримувала, підпис на документі про отримання нею грошей не її. Суд вказані обставини не дослідив і оцінку їм не дав.
Крім того, позивачем також був заявлений позов про розірвання кредитного договору, але ці вимоги зовсім не були розглянуті судом.
При таких обставинах рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст. ст. 307, 311 п.5, 313-315 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» задовольнити частково.
Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 24 вересня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою суду.
Головуючий:
Судді: