Справа № 22 - 60 Головуючий в 1 інстанції - Корчиста О.І.,
Категорія 27 Доповідач - Барсукова О.І.
Іменем України
20 січня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої: ЧервинськоїМ.Є.,
суддів : Лісового О.О.,
Барсукової О.І.,
при секретарі : Баранові В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пролетарського районного суду м.Донецька від 28 вересня 2009року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення відсотків за договором позики,-
Рішенням Пролетарського районного суду м.Донецька від 28 вересня 2009року ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення відсотків за договором позики відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_2, просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити по справі нове рішення про задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначив, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з*явився, про розгляд справи був повідомлений у відповідності з ч.3 ст.76 ЦПК України.
Представник ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_5 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити по справі нове рішення про задоволенні позову.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з*явились, про розгляд справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Представник ОСОБА_3, ОСОБА_4 за довіреністю - ОСОБА_6, проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, рішення Пролетарського районного суду м.Донецька від 28 вересня 2009року залишити без змін.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склались правовідносини, які випливають з договору позики від 19.08.2002 року, відповідно до якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 гроші в сумі 19350гр., та які остання зобов*язалась повернути до 19.09.2002 року. Пунктом 3 договору передбачено, що на розсуд позикодавця за кожен день прострочення виконання даного договору позичальник зобов*язується сплачувати 1% від неповернутої суми позики. Враховуючи, що рішенням апеляційного суду Донецької області від 22.05.2007 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вже стягнуто 3 % річних від простроченої суми, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення з відповідачів 1% від суми боргу за кожний день прострочення виконання зобов*язання.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників позивача та відповідачки, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
При розгляді справи встановлено, що 19.08.2002 року між сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 зобов*язалась повернути в строк до 19.09.2002 року 19 350гр. ( а.с.3).
Договором передбачено, що на розсуд позикодавця за кожен день прострочення зобов*язання позичальник зобов*язується сплачувати 1% від неповернутої суми позики.
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідачів та просив стягнути на його користь 1% від неповернутої суми позики за період з 20 вересня 2002 року по день ухвалення рішення апеляційним судом Донецької області від 22.05.2007 року в розмірі 307 858-50гр. відповідно до умов договору позики.
Згідно зі ст. 625 ч.2 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов*язання, на вимогу кредитора зобов*язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 22 травня 2007 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми відповідно до вимог ст. 625 ч.2 ЦК України.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції врахував зазначені обставини, взяв до уваги, що позивачу вже стягнуто відповідно до вимог закону 3 % річних від простроченої суми та дійшов обґрунтованого висновку про те що позовні вимоги ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону. Доводи апеляційної скарги щодо стягнення штрафних санкцій в розмірі 1% не ґрунтуються на законі та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального закону, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Пролетарського районного суду м.Донецька від 28 вересня 2009року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: