Справа № 22-350 Головуючий у 1 інстанції Лебеденко С.В.
Категорія 39 Доповідач Санікова О.С.
19 січня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів Санікової О.С., Будулуци М.С.
при секретарі Суліма Є.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 21 вересня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, -
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 21 вересня 2009 року, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди відмовлено, -та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права і, зокрема на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення дав невірну оцінку дослідженим в ході судового розгляду доказам і не застосував норми процесуального права, що підлягають застосуванню; вважає, що суд безпідставно надав перевагу поясненню відповідача ОСОБА_2 ніж свідка ОСОБА_4; вважає також, що обставини, які суд вказав у своєму рішенні, прямо підтверджують те, що справа була розглянута в однобічному порядку, оскільки пояснення свідків, яких він просив викликати у судове засідання, не були взяті до уваги в силу того, що пояснення свідків, які давали пояснення з боку відповідача, були важливіше.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційного суду заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено, що 6 липня 2008 року о 10.00 годині відбулися збори СТ «Восточне», під час яких виникла конфліктна ситуація. 15 лютого 2009 року в приміщенні БК «Ювілейний» також відбулися збори СТ «Восточне».
Проаналізувавши надані позивачем письмові докази, а саме: листок непрацездатності; наказ №2 від 28 листопада 2008 року про прийом на роботу ОСОБА_1; розпорядження голови СТ «Восточне» від 10 лютого 2009 року; лист Прокуратури Донецької області від 19 квітня 1983 року №16/3097-83, згідно якого розглянута скарга ОСОБА_1 на дії начальника ОБХСС Пролетарського районного відділу внутрішніх справ м. Донецька Крилова на допущені порушення строку тримання в ізоляторі тимчасового утримання, кримінальна справа у Крилова вилучена та передана для розгляду до слідчого відділу УВС м. Донецька; довідку Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області від 28 липня 2009 року, згідно якої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в слідчому відділі Донецького МВ ГУМВС України в Донецькій області до кримінальної відповідальності не притягався, кримінальна справа відносно ОСОБА_1 не порушувалася; довідку Пролетарського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області від 5 серпня 2009 року, відповідно до якої згідно статистичного обліку ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягався, допитавши за клопотанням позивача свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які пояснили, що жоден з відповідачів ОСОБА_1. не ображав, свідка ОСОБА_7, який пояснив, що чув як ОСОБА_3 на зборах образив ОСОБА_1, а також свідка ОСОБА_4, який пояснив, що на зборах СТ «Восточне» ОСОБА_2 схопив ОСОБА_1 за руки та намагався виштовхнути його, а ОСОБА_3 ображав ОСОБА_1 і оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 308 ч.1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів порушення його прав.
Такі висновки суду є правильними.
Відповідно до ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації /ч.1/. Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною /ч.3/.
При цьому моментом виникнення права на спростування слід вважати юридичний факт правопорушення, протиправність якого включає в себе: поширення інформації, тобто доведення її до відома третьої особи; інформації про особу, тобто з якої можна було б точно встановити, що вона стосується конкретної особи (для того, щоб інформація стосувалась конкретної особи потрібно вказати лише певні ознаки, які достатні для точного виокремлення цієї особи серед інших); інформації неправдивої, тобто такої, що не відповідає дійсності чи викладена неправдиво (при цьому важливим є презумпція добропорядності, яка означає, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною); інформація, яка порушує особисті немайнові права, тобто дана інформація повинна або завдавати шкоди відповідним особистим немайновим благам, або якимось чином перешкоджати особі у повному та своєчасному здійсненні свого особистого немайнового права. У випадку спростування поширеної неправдивої інформації, яка порушує особисті немайнові права фізичних осіб, вина особи-поширювача не враховується.
Згідно ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної особи чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (п.15).
Згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (п.18).
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу, частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України (п.26).
Як вбачається з матеріалів справи у березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати, що слова ОСОБА_2 про те, що він сидів у в'язниці, є неправдою; зобов'язати ОСОБА_2 і ОСОБА_3 прилюдно, на загальних зборах садівницького товариства «Восточне» принести вибачення за образливі слова; стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь на відшкодування моральної шкоди по одній гривні, посилаючись на те, що 6 липня 2008 року о 10.00 годині зібралося правління СТ «Восточне» щоб обговорити його заяву про зловживання службовим становищем заступником голови ОСОБА_5 і колишнім бухгалтером ОСОБА_8 ОСОБА_4 головуючий на зборах ОСОБА_9 заявив, що його заява розглядатися не буде. Відповіддю на його прохання все ж таки розглянути заяву стали образи з боку ОСОБА_3 і спроби ОСОБА_2 спровокувати бійку: застосувавши фізичну силу ОСОБА_2 виштовхував його з- під навісу під дощ, намагався прогнати із засідання правління, а також кричав, щоб він пояснив, за що він сидів.
З 10 лютого 2009 року згідно розпорядження голови садівницького товариства ОСОБА_4 він виконував його обов'язки і йому було доручено відзвітувати перед зборами про роботу голови за звітний період. На зборах 15 лютого 2009 року прихильники ОСОБА_5 не дали йому можливості виконати свої обов'язки, стали його ображати і виштовхали з трибуни. Звіт продовжив читати ОСОБА_9 і коли він зачитав, що боржником по членським внескам є ОСОБА_3, який знову у присутності більше ніж 300 чоловік підтвердив образливі слова, сказані ним на засіданні правління 6 липня 2008 року і продовжував його ображати. Після зборів до нього підбігли декілька чоловік, серед яких був і ОСОБА_3 і знову стали кричати, що він відсидів 7 років.
В результаті цього були принижені його честь, гідність та ділова репутація, багато хто відвернувся від нього, до нього з підозрою ставляться його сусіди по садівницькому товариству. Після зборів 15 лютого 2009 року він морально страждав, в результаті чого стався гіпертонічний криз і він потрапив у кардіологічне відділення лікарні №9.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Судове рішення відповідає цим вимогам.
Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Розглядаючи справу суд першої інстанції дотримався зазначених норм процесуального законодавства. Суд в межах своїх повноважень прийняв пояснення одних свідків і відхилив пояснення інших, навівши обґрунтоване мотивування.
Як вбачається з матеріалів справи суд дав критичну оцінку поясненням свідків ОСОБА_4 - голови садівницького товариства «Восточне» та ОСОБА_7 і обґрунтовано не прийняв їх до уваги, оскільки вони спростовуються показаннями інших свідків, допитаних за клопотанням позивача - ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, які попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.
Сам ОСОБА_1 не заперечував, що 6 липня 2008 року виник конфлікт через те, що він намагався з»ясувати у бухгалтера і попереднього керівника товариства на що були витрачені гроші товариства; при чому він вважав, що під час виконання своїх обов'язків посадові особи товариства зловживали службовим становищем і витрачали гроші не за призначенням. Тобто дійсно між сторонами виник конфлікт, під час якого всі, хто зібрався, вели себе непристойно, в тому числі і позивач ОСОБА_1, тому його посилання на те, що образливі висловлювання на його адресу призвели до приниження його честі і гідності, не переконливі.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 підтвердив, що 6 липня 2008 року дійсно сталася конфліктна ситуація, але таку ситуацію створив сам ОСОБА_1, який звинувачував керівництво товариства у шахрайстві і щоб припинити такі дії ОСОБА_1, він тільки взяв його за руку, а оскільки той сперечався, він дійсно звернувся до нього з вимогою пояснити, за що він сидів, про що було відомо багатьом членам товариства.
В матеріалах справи дійсно є повідомлення органів міліції про те, що ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності не притягався.
Але, як вбачається з доданого до матеріалів справи повідомлення прокуратури міста Донецька (а.с.31) ОСОБА_1 тримався у ізоляторі тимчасового тримання. Зазначені обставини підтвердив у судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 Тому висловлювання ОСОБА_2 не є такою інформацією, яка не відповідає дійсності.
Таким чином, розглядаючи справу, суд з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дослідив докази, яким дав належну оцінку, та дійшов правильного висновку про те, що відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог позивача про захист його честі та гідності і відшкодування моральної шкоди, а такий спосіб захисту прав як зобов'язання вибачення не передбачений діючим цивільним законодавством.
Рішення суду першої інстанції належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1, 308 ч.1, 314 ч.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 21 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: