Справа №11-3430/ 2010 рік Головуючий 1 інстанції Тітова Т.О.
Категорія ч.2 ст.185 КК України Доповідач: Єстеніна В.В.
26 січня 2010 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого: Єстєніної В.В.
суддів: Кленцаря В.Б., Кравцова О.В.
з участю:
прокурора Єроклінцевої Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 2 листопада 2009 року, яким:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого 20 березня 2006 року Ворошиловським районним судом м. Донецька за ч.2 ст. 187, 69 КК України до 4 років позбавлення волі без конфіскації майна, постановою Волноваського районного суду Донецької області від 26.11.2007 року не відбута частина покарання 1 рік 10 місяців 10 днів замінена на виправні роботи на той же строк, з утриманням 20 % заробітку на користь держави,
засуджено за ч.2 ст.185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднана не відбута частина покарання за постановою Волноваського районного суду Донецької області від 26.11.2007 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 9 місяців,
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 30 квітня 2008 року в період часу з 19-05 год. до 19-15 год., знаходячись у приміщенні Палацу спорту за адресою: м. Добропілля вул. Комсомольська, 22, діючи повторно, з корисних спонукань, таємно викрав з правої кишені куртки ОСОБА_2, що висіла у шафі роздягальні, мобільний телефон «Nokia 3500 Classic» вартістю 825 грн., з карткою пам'яті 1 ГБ вартістю 55 грн. та карткою мобільного оператора МТС, на рахунку якої були гроші у розмірі 15 гривен, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 920 грн.
17 липня 2008 року ОСОБА_1 повторно в період часу з 19-05 год. до 19-15 год., знаходячись там же, таємно викрав з кишені джинсів ОСОБА_3 мобільний телефон «Samsung D-820» вартістю 1294 грн. з карткою пам'яті 1 ГБ вартістю 55 грн. та карткою мобільного оператора МТС, на рахунку якої були гроші у розмірі 2 гривні. Своїми діями ОСОБА_1 заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1376 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просив змінити вирок суду та пом'якшити призначене покарання, посилаючись на те, що на досудовому слідстві та в судовому засіданні він визнав свою вину, у вчиненнях злочинах щиросердно розкаявся та прийняв заходи до відшкодування потерпілим заподіяної шкоди, що відповідно до ст. 66 КК України є пом'якшуючими обставинами; потерпілі до нього не мають жодних матеріальних претензій.
Заслухавши доповідача, прокурора, який не підтримав принесену засудженим апеляцію та вважав вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів дійшла висновку. Що апеляція засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає за таких підстав.
Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року з наступними змінами, вирішуючи питання про вид та розмір покарання щодо особи, яка визнається винною у вчиненні злочину, суди зобов'язані дотримуватися загальних засад призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; приймати до уваги ступінь тяжкості вчиненого винною особою злочину, дані про його особу та обставини справи, що обтяжують чи пом'якшують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При цьому, згідно п. 25 наведеної постанови Пленуму Верховного Суду України при застосуванні правил ст. 71 КК України суду належить врахувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж не відбута частина покарання за попереднім вироком.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, вирішуючи питання про вид та розмір покарання, що має бути призначено засудженому ОСОБА_1, виходив саме з наведених вимог чинного законодавства і взяв до уваги як ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, так і пом'якшуючі та обтяжуючі його покарання обставини, а також дані про особу винного.
При цьому, суд врахував позитивну характеристику засудженого, його щиросердне каяття у вчинених злочинах, відсутність тяжких наслідків та в якості обтяжуючої покарання обставини - рецидив злочинів, а тому обґрунтовано призначив ОСОБА_1 за знову скоєний злочин покарання у виді позбавлення волі в розмірі, близькому до мінімальної межі санкції закону, відповідно до якого його визнано винним.
Крім того, як встановлено вироком, новий злочин засуджений скоїв в період відбування покарання за попереднім вироком: 20 березня 2006 року ОСОБА_1 був засуджений вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька за ч.2 ст. 187, 69 КК України до 4 років позбавлення волі без конфіскації майна, постановою Волноваського районного суду Донецької області від 26.11.2007 року не відбута частина покарання 1 рік 10 місяців 10 днів в порядку ст.82 КК України замінена на виправні роботи на той же строк з утриманням 20 % заробітку на користь держави.
Згідно довідки Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області на 29 грудня 2008 року ОСОБА_1 відбув 7 місяців 15 днів виправних робіт.
Отже, не відбута частина покарання складає 14 місяців 25 днів, що згідно вимог ч.1 ст.72 КК України відповідає 4 міс. 28 дням позбавлення волі ( 14 міс. 25 днів : 3 ).
( а.с. 177, 226 т.1 )
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції законно та обґрунтовано, відповідно до вимог ст.ст. 71 - 72 КК України призначив ОСОБА_1 остаточне покарання в розмірі більшому, ніж покарання, призначене за знову скоєний злочин, та не відбута частина покарання за попереднім вироком.
Підстав для пом'якшення призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст..ст. 365 - 366 КПК України, колегія суддів
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 2 листопада 2009 року стосовно нього - без зміни.
Судді: